Домой Текущие новости Про проект Стратегії зовнішньополітичної діяльності України до 2024 року

Про проект Стратегії зовнішньополітичної діяльності України до 2024 року

23

Те, що Стратегія нарешті з’явилася, це гарна новина. Тепер буде зрозумілішою логіка зовнішньополітичних рухів Києва. Ключові речі зафіксовані. Змін у зовнішньополітичному курсі не передбачається. Україна чітко декларує приналежність до Західного світу, прагне стати його невід’ємною частиною через інтеграцію до ЄС і НАТО, протистоїть агресії Кремля, розкриває торговельно-інвестиційний потенціал, захищає законні права і інтереси українців за кордоном. Все це правильно.

Водночас, документ все ще залишається сирим. Його головний недолік — легка відірваність від реалій, що можна підкоригувати до розгляду документа на рівні РНБОУ:

1- Зовнішньополітична діяльність України не може будуватися у вакуумі чи відриві від геополітичного контексту ближчих років. Останній чітко задають США, де президент Байден оголосив глобальний демократичний похід, зокрема за права людини. За експертними оцінками кількість демократичних країн нині є меншою за кількість авторитарних.

Цей сигнал привіз президент Байден в Європу, гуртуючи демократії для відсічі тенденцій авторитаризму. Було б логічно, якби і в засадничому документі України цей елемент знайшов відображення з акцентом на амбіцію Києва бути маяком демократії у регіональній боротьбі. Зрештою, це про протидію російським гібридним впливам.

-ads-

2- Боротьба з корупцією упевнено переміщується у царину зовнішньополітичну. З легкої руки американської адміністрації тема корупції заграла новими фарбами і віднині подається як зброя автократів проти демократій. Для Києва буде помилкою упустити цей тренд.

Одним з головних завдань української дипломатії на ближчі роки мало б бути забезпечення повноцінної участі України у всіх форматах і майданчиках, де ця тема набиратиме конкретних форм. На західних радарах антикорупційної боротьби Київ має бути позначений “своїм”, не “чужим”.

3- У проекті Стратегії правильним було б зафіксувати пріоритетом деокупацію українських територій і відновлення територіальної цілісності держави. Тоді б серед дипзусиль знайшлося місце і для зміцнення міжнародної коаліції єдності і солідарності з Україною. І для політики міжнародної ізоляції РФ. І для розбудови оборонного та безпекового партнерства України.

І для міжнародної місії ООН для Донбасу (подана у тексті не в тому блоці). І зрештою для Мінських домовленостей, про які в документі ані слова. До речі, визначати “політику щодо Росії” пріоритетнішою за інтеграцію України з ЄС чи НАТО є явним і точно безпідставним авансом, що потребує коригування.

4- З огляду на середньостроковий характер Стратегії (до 2024 року), занадто амбітним є блок “цілі зовнішньополітичної діяльності”. Вони подані з явним перебільшенням, адже серйозно розраховувати на членство України в ЄС чи НАТО, чи притягнення РФ до міжнародної відповідальності саме до 2024 року виглядає як мінімум “самовпевненим”.

Адекватнішим було б говорити про План дій щодо членства в НАТО та, умовно, про створення сприятливих умов для подання заявки України на членство в Євросоюзі. Тоді у 2024 році можна буде перевірити чи впоралася дипломатія з поставленими завданнями. Важливим було б також зафіксувати роль МЗС у підготовці державної консолідованої претензії проти держави Росія як агресора за скоєні злочини на території України.

5- Кілька політичних позицій слід зафіксувати і щодо згортання участі України в угодах СНД, можна з перспективою до 2024 року.

6- Упущенням є відсутність окремого блоку про сусідство. Кордон належить до ключових атрибутів державності, і для України цей вимір має пріоритетне значення. Принциповим було б позначити ціллю дипдіяльності забезпечення безпеки кордону уздовж всього периметру. Тим більше що саме тут в останні роки проблем побільшало.

Як висновок: стратегія зовнішньополітичної діяльності має бути документом з продуманим до дрібниць викладом політичних підходів, інструментом впливу і здорового тиску на інших міжнародних акторів. В іншому разі він ризикує залишитися формальним, для галочки. В умовах численних викликів перед Україною це була б невиправдана розкіш.

Автор: Костянтин ЄЛІСЄЄВ

Джерело: Telegramm

Предыдущая статьяДве моральных интуиции
Следующая статьяКРУЗ ПРОТИ БЛІНКЕНА. СЛУХАННЯ В СЕНАТІ США

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь