Учора у мене знову були сльози розчулення від масштабу, тієї кількості сердець і рук, які роблять стільки всього для нас. Підтримки, що надходить з усіх боків.
Почну мабуть із найдальшої
Учора прийшли кошти з Японії від Настіних пермакультурників, до збору коштів долучилась GEN Asia і наш веб аналітик показав активність В’єтнаму на нашій мапі. Це наші давні контакти з Тайського з’їзду екопоселень.
Колись під час локдауну я писав таку думку, що більшу частину життя ми збираємо дрова, щоби в якийсь момент розпалити вогнище натхнення. І у часи глибокої кризи, ця іскра може запалати і стати тим одним великим вогнищем.
Чотири роки тому я писав маніфест про Україну, як міжнародний хаб екопоселень. Між Європою та Азією. Тепер ми стали тим епіцентром подій, що запалює серця усього світу.
Кошти приходять звідусіль від Штатів до Австралії. Найбільше звісно допомагає Європа. Сила мережі відчувається з кожним днем все більше. Вона схожа на маятник, який лише починає розгойдуватися.
Учора спільнота в Данії зібрала перший гуманітарний вантаж. Скинули відео де повний ангар посортованих і таких необхідних речей: від матрасів і спальників до одягу та медикаментів.
Хто прийме вантаж у Рівному? У нас там нікого немає… а перевізник їде лише до Рівного.
Я пишу в чат нашої екоспільноти, що сформувалась із Зеленою школою. Так мене там знають, так мені не відмовлять.
Хто може? Вже за 20 хвилин у нас був контакт людини, яка саме цим займається із таким потрібним приміщенням для вигрузки. І ще кілька активістів готових зайнятись адресною розсилкою у наші поселення.
«Нам і дітям потрібен одяг і взуття літнє. Ми у зимовому приїхали. А тут сьогодні було +20. Де взяти, підкажіть»
Формуємо списки на розсилку, шукаємо поряд найближче робоче відділення пошти. Чи кур’єра.
Макс! Що з матрасами, ми зібрали кошти на Кишиневі, рахунок актуальний?? Так актуальний!
Пише наш Саша з Білорусії.
Оплачуйте. Матрасів зараз багато не буває.
Верасень теж часто телефонує, як ви? Я напишу. Так зараз треба багато писати, все описувати. Щоби світ тримати у фокусі нашої уваги. Вже ціла команда перекладає мої історії англійською. Хто б міг подумати, що це така тепер необхідність.
- Ріпа! У нас тут 4 тони ріпи! Куди розсилати? – Пише Володя із поселення в Кропивницькому.
- Відправляйте у поселення вайшнавів там 200 прихищених переселенців. І ще в чат закинь, може там розберуть.
- Насіння! Кому розіслати ще набір насіння! Наша Іванка неймовірна висадила 100 тисяч помідор і ще стільки ж капусти. Буде розсада для всіх.
Завтра прийдуть теплиці, скоро будуть насоси. Із чого почати підготовку. Із криниць звісно, їх треба чистити і поглиблювати. Робота не з простих, потрібен спеціальний одяг і пристосунки. Пішла колективна робота. Комусь звичайно у війну не до цього, а в поселеннях, вода – питання продовольчої безпеки.
Побачили данське фото з 60 насосів, всі надихнулись. І нам теж 3 штуки вишліть. У нас в помістях кратерні озера нам на крапельний полив дуже згодиться. І ще нам би ємкості для зберігання води хоча б на 3 куба, і сушка для овочів.
- Корми, нам для худоби у нас ферма. Поможіть чим можете. За минулі вихідні 200 чоловік прийняли на реабілітацію більшість діти, після бомбардувань.
Так відновлення потрібне всім, хоча б трохи тиші без війни, вибухів та сирен, гулу літаків. Наші віддалені хутори, мабуть, для цього найкраще місце.
Шамани на рівнодення об’єднались із закликом Молитви миру. Всі, всі, від провідників аяваски до служителів сонця. Комусь звісно це дивно, а ми теж пошаманили. Віримо в магію підтримки…
Заберіть нашу локацію з карти, нам страшно, ми в оточенні. Вже забрали.
Як лише зберегти той баланс між публічністю та безпекою. Скільки дискусій на цю тему.
- Продукти закінчуються потрібна гуманітарна допомога. Але ми справимось, ми виживальщики, скоро дикороси підуть.
- Тримайтесь…
Ура! Звільнили нашу Таню в селі на Чернігівщині, вже пише пости в соцмережах, вже в безпеці. Звільнили Макарів, з трепетом чекаємо звісток від інших. Боже, як тривожно за них.
Обирок скинув фото з городів. Працюємо.
Добре, що живі.
Суми далі чекаємо коридору, скільки наших ще вирішує, що далі – їхати чи чекати…
Куди їхати порадьте, нам би там, де дітей побільше…
Максим, ми тут список написали потреб для дітей, вимушено переміщених, писали разом з дітками. Пише Милослава з Василівки.
В першу чергу треба казан і чайник на вогнище. Посуд металічний.
Замовляйте. Навезіть дітям гору піску. 2-3 машини. Я в Литві бачив, в екопоселенні, дуже дієве, там діти весь час свій проводять.
Нам таки затвердили грант! На розвиток екопоселень. Ми так довго його чекали. Наші дівчата писали його в авральному режимі кілька ночей. І наче тепер все складається. Будуть і мотоблоки і генератори.
- Я тут порахувала, каже Іра, як не крути, а вся ця техніка в одну вартість коштує, від тисячі євро. Нам цих коштів тільки для натхнення і вистачить.
- Але натхнення, це вже досить багато. У нас і свого потенціалу вистачає, нам лише небагато треба.
Лиш би ще трохи мирного неба над головою.
Бо посівний сезон вже почався, треба поспішати. І людей якось адаптувати, їм нікуди вже повертатись.
Як не крути при всьому різноманітті вибору зараз для більшості прихистком стала саме центральна частина України. Без знання англійської їм у Європі робити нічого, а західна частина вже геть переповнена людьми.
Треба більше локацій, більше хатів облаштувати для життя. А це вода, проводка, обігрів, базові умови і час. Час, якого дуже мало…
Не всі хочуть бути в статусі біженця, люди хочуть просто жити нормальним життям.
На вихідних старший син скинув фото з нашої теплиці, він теж там почав з дівчиною посівний сезон. Ми зараз мало спілкуємось, але здається це моя найбільша магія підтримки.
Прорвемось, переможемо.
Все буде Україна 💙💛
Автор: Максим Залевський
Джерело: Facebook
