Помірковані та „ультра”.
«Ніхто не очікував побачити таку величезну кількість страйкуючих. Протягом багатьох років скорочень, підвищення плат і звільнень ситуація ставало все гірше й гірше. Дуже слабкий опір в кампусах. Засоби масової інформації та політики цинічно проголосили “смерть активізму у студмістечках”»
«Що після виступу 24 вересня?» Organizer Newspaper
Такими були відгуки ЗМІ на несподівану акцію протесту, яка вмить паралізувала роботу освітнього закладу.
24 вересня в штаті Каліфорнія, США, стався масовий виступ студентів, викладачів та обслуговуючого персоналу одного з найстарших універитетів Сполучених Штатів. Близько 5000 меншканців студмістечка Каліфорнійського Університету вийшли на демонстрацію у Берклі. Вони хотіли висловити свою громадську позицію; страйк об’єднав всі без винятку верстви населення, включаючи також і афро- та інших „не білих” американців. Викладачі та студенти діяли разом.
Університет Каліфорнії, Берклі (англ. University of California, Berkeley, також відомий як Університет Каліфорнії в Берклі або просто Берклі) — найстаріший та найпрестижніший кампус системи Каліфорнійського університету, яка нараховує десять кампусів. Заснований у 1868-му році, унверситет розташований у місті Берклі, штат Каліфорнія, займає площу понад 100 гектарів на лісистому схилі, плюс додаткові 400 гектарів. Берклі відомий своєю історією студентського активізму. Рух за Свободу Слова (1964), акція протесту, що почалася коли університет намагався усунути розповсюджувачів політичних памфлетів з кампусу , та Повстання у народному парку (1968), пов”язаний із протестами, що прокотилася у 60-х роках ХХст. всім світом. Академічні досягнення університету трохи постраждали від студентського активізму. Студентські протести продовжилися до початку 70-их, іноді навіть більш агресивні, ніж у на початку 60-х. Анти-воєнні компанії перетворювалися на бунти, так в 1967 поліція була вимушена використати сльозогінний газ проти натовпу. У 1969 група студентів Берклі захопила порожню територію, яку Університет планував перетворити на гуртожиток. Протестувальники згодом здалися, але тільки після того, як кілька десятків людей були госпіталізовані, одного поліцейського поранено, та один студент був вбитий.
За матеріалами міжнародного мережевого ресурсу „Вікіпедія”
До речі, не дивлячись на те що Каліфорнійський Уіверситет довго був символом студентського та політичного радикалізму в США, сучасний рівень протесних настроїв не дуже високий. Зараз студенти Берклі менш політично активні, на відміну від викладачів, а погляди подібні поглядами більшості американських громадян, тобто вони помірковано ліві. Незвична до таких виступів консерватина республіканська влада штату відверто не схвалює реакцію громадян, що ілюструє непристосованість «демократичної» адміністрації до соціал-демократичних настроїв в суспільстві . Що є причиною такої високої реакційності мас?
Як свідчить ліва газета «Оргенайзер» рідкісний за своїми розмірами мирний захід викликав широкий резонанс серед населення штату. Особливо серед представників профспілкового руху, що проводили пікети проти дій адміністрації Каліфорнійського Універу. Згодом ассамблея з 400 учасників страйку, працівників і студентів освітньої системи намагалася дати відповідь на питання «Чим був страйк 24 вересня?..» . Доповідач конференції, віце-президент Сан- Франциського відділення офіційних профспілок (АФТ-КПП) Конні Форд, висловив думку, що така активна суспільно-політична діяльність університетських активістів пов’язана з останніми змінами у фінансуванні освітніх закладів та опором соціальній політиці Штату. На захист своєї думки він наводить деякі приклади:
„На даний момент в штаті Каліфорнія фінансування освіти скорочено на 9 млрд. Так, в університетах та старших школах, довелося збільшити кількість осіб в групах, скоротити технічних працівників. Навязуються відпустки за власний рахунок на кафедрах, закривають бібліотеки, і скорочують години навчань. Наслідки цих бюджетних скорочень мають першочергове значення. Такі заходи перетворють право людини на навчання у привілей, доступний лише багатим.”
З 2002 по 2007 рік Опікунська Рада Каліфорнійського Університету в Берклі проголосувала підвищувати собі заробітню плату на 23% кожен рік . У 2005 році всі вищі посадовці КУ підвищили собі автомобільну субсидію від 750 до 1000 доларів на місяць, також підвищили допомогу на житло адміністраторам до $ 60000 на рік – набагато більше, ніж заробляють викладачі.
Учасники страйку підготували Маніфест:
«Наше повідомлення просте: ні скороченню фінансування! Освіта є громадською за правом! Ми вимагаємо якісної освіти не лише для багатих і привілейованих, але й для студентів робітничого класу…” „ Гроші мають витрачатися на збереження освіти: «бюджетна криза» є фактично рушійним явищем, що має спрямувати до захисту соціальних стандартів.”
„Існують різноманітні альтернативи скороченням фінансування освіти: підвищення зарплати та невиправдані субсидії менеджменту Каліфорнійського Університету мають бути скасовані; новобудови і інші необов’язкові проекти не повинні фінансуватися; податки для багатіїв мають бити збільшено; витрати, пов’язані з війною, можуть піти на збереження державних послуг…»
Доповідач Конні Форд наголосив на потребі в об’єднанні всіх ліво-налаштованих сил у єдину політичну силу, з метою захисту прав працівників освітньої системи. Також така практика започатковує, вважаютьу профсплці, справжній новий рух студентського спротиву та, можливо, всього робітничого класу в майбутньому.
Висвітлився наочний конфлікт між представниками профспілок та ультралівих об”єднань. У своїх відвертих нападах на систему «прямої дії» видавнича група газети «Organizer Newspaper» називає ультра-ліві та анархістські угрупування „відмираючими кінцівками руху”. Що вказує на певну непослідовність. Таке поспішне висловлювання чітко не співвідноситься з попередніми заявами на рахунок «ультралефтистів», що були активними організаторами страйку. Всім відомо , що страйк 24 вересня був ледве не виключенням з правила , аніж планомірним результатом розвитку активної соціальної діяльності „конструктивних лівих.
Тепер, звісно, постає питання: а чи була практика подібних заходів до цього, і яким чином відбувалася мобілізація людей? Відповідь: така практика була і підтримувалась лише зусиллями безпосередньо „відмираючих”. Та і доповідачі на асмблеї, вочевидь не звернули увагу на те, що під час страйку ще з десяток студентських заворушень в інших кампусах Штату організовували саме прихильники «direct-action». Компроміс, певно, можливий лише при конструктивному діалозі на засадах взаємної поваги до інтересів сторін. Тож представникам офіційних профспілок не варто применьшувати значення для студентського руху радикальних елементів.
