Віталій КУЛИК:
Сьогодні був жахливий ранок. В авіакатастрофі загинув мій близький друг Євген Єнін Eugene Enin.
Всі хто знав особисто Женю можуть підтвердити – попри посади та місця служби, він був світлою Людиною. І в МЗС, і в Генпрокуратурі, і в МВС він служив країні. Завжди був людиною Честі та Служіння. Втілення кшатрія. Таких людей у владі одиниці. На таких тримається світ.
А ще Женя був хорошим другом, справжнім, щирим. Такі люди створюють добро і, як вайфай, роздають його довкола…
Пишу це і розумію, що ніякими словами не передати біль та втрату. Ми дружили понад 20 років. Це як втрачаєш когось із рідних. Співчуваю Lyudmyla Yenina, ми з тобою і твоєю сімєю.
Спочивай в мирі Друже! Хочу завжди пам”ятати тебе таким.
Богдана БАБИЧ:
Ми сьогодні втратили дуже світлого чоловіка, який багато хорошого зробив для України. Пишу і плачу, бо це й особиста втрата для нас з Vitalii Kulyk Женя був справжнім другом, з яким можна ходити в розвідку й не боятись повертатись спиною. Стільки хороших спогадів з тобою, друже!
Коли товаришуєш понад 20 років, є що згадати. Особливо запам’ятовуються сутнісні, глибокі розмови. Ми час від часу зачіпали морально-етичні теми, обмінювались нашим бачення розвитку України. Були й питання, з яких ми мали різні позиції. Попри це, знаю, що Eugene Enin був людиною Честі й Гідності.
На жаль, далеко не всі наші високопосадовці служать Україні та українцям, і це викликає безсилу лють. Зрозуміло, люди вихлюпують ненависть прокльонами в соцмережах і радіють смертям покидьків, особливо не підбираючи слова. Якщо чиновник – онозначно мерзотник. Волонтер/активіст – свята людина.
Зріле суспільство характеризується вмінням відрізняти зерно від полови, оцінювати людей по їхній суті. Зараз хейтери починають танцювати на кістках й робити собі політичний капітал чи збирати «лайки» розгніваної юрби, прикриваючись фразою «про померлих або добре, або правду. То потрібно розібратись, в чому суть цієї правди.
За весь шлях держслужбовця Євгену дорікають кількома неоднозначними рішеннями на посаді замгенпрокурора.
Можу сказати у відповідь, що Євген був патріотом, служив Україні й захищав інтереси нашої держави. Особистих мотивів за його рішеннями не було.
Євген Єнін не накопичував маєтків, не розводив автопарки дорогих автівок, не влаштовував кокаїнові вечірки з шльондрами, не програвав свою честь в азартних іграх, як ми можемо помітити за іншими можновладцями.
Євген зберіг людяність в тому токсичному середовищі й не забронзовів. Це можуть підтвердити люди, які знали його особисто і його життєвий шлях.
Пам’ятаю, як перед призначенням на високу посаду, ми сиділи з Женею в нас на балконі й пили чай з сухофруктами.
– А ти правду говорила, у владі багато спокус. І деякі «колеги» тебе постійно намагають підставити й потягти з собою на дно, – з посмішкою ділився ти.
– І як тобі вдається пропетляти? – цікавлюсь.
– А я часто згадую, що ти мені ще на початку кар’єри казала. Хоч раз піддасишся спокусі, то повісиш на яйця гирі й ніколи не зможеш ходити з рівною спиною й витримувати погляд. І тоді все, пропав, бо знайдеться багато бажаючих тебе посмикати за них. І ти вже не зможеш відмовити. І це накопичуватиметься. І тоді, ти або перетворюєшся на цинічного негідника, або совість не витримає і покінчиш життя самогубством.
– І як тобі в тому тераріумі працюється? – іронізувала я.
– Всюди можна добре робити свою роботу й не йти на компроміси із совістю.
Після Майдану наші погляди на зміну політичної системи не співпадали. Певно, через особисті характеристики. Для мене була більш важлива свобода, А для нього – відповідальність. Я казала, що молоде вино в старі міхи не варто наливати. Неможливо змінити систему зсередини. Він вважав, якщо добре робитиме свою роботу, і таких людей у владі буде більше, то еволюційним шляхом Україна займе своє місце в світі цивілізованих країн.
Шкода, ми мало бачились останнім часом. Клята війна, відповідальна робота. А смерть буває такою несподіваною. Це варто пам’ятати й спілкуватись з близькими за будь-якої нагоди.
Думаючи про Женю і його шлях, я розумію, що керувало його вчинками. Для нього взірцем був його батько і він дуже хотів аби той пишався ним. Певно, тому він і обрав шлях служіння. Як свого часу зробив його батько.
Йому пощастило з коханою дружиною. Він неймовірно любив своїх дітей. Мої щирі співчуття родині! Це неймовірна втрата! Дуже боляче!
Світла пам’ять! Спочивай з миром, друже!
Сумуватиму за тобою(
Сергій РУДЕНКО:
З Eugene Enin я був знайомий 20 років.
На початку 2000-их нас познайомив Vitalii Kulyk. У редакцію ProUA прийшов усміхнений студент (точніше – курсант) і сказав, що він хотів би писати про міжнародну політику. Женя писав нам про Придністров’я.
Потім він став дипломатом і поїхав працювати у Молдову. Затим – в Італію.
Років 15 ми не бачилися – він працював за кордоном, наші шляхи не перетиналися. Коли Єніна призначили заступником Генпрокурора, ми знову зустрілися з ним на “Еспресо”.
До мене підійшов усміхнений чоловік, привітався. Я повірити не міг, що це той самий Єнін, студент, який писав мені про Придністров’я.
Женя був легким у спілкуванні. Він був надзвичайно світлою людиною.
Як мені самому ріже око оце “був”. Просто не віриться.
Царство йому небесне!
Михайло ТКАЧ
Такий шлях, який пройшов Eugene Enin, в нашій країні мало хто може собі дозволити. Він не будував кар‘єру, а завжди опинявся там де був потрібен і рутинно працював на країну. Як державний менеджер. Не для влади, не заради посад, а для реалізації та ефективності. Той рідкісний випадок коли особисті амбіції відповідали державним інтересам. Я зустрів Євгена влітку у Володимирському соборі наприкінці служби. Був сонячний теплий день. Він був дуже світлою людиною.
