Домой Политика Олександр Новохатський: Читати українську Конституцію неможливо без сліз

Олександр Новохатський: Читати українську Конституцію неможливо без сліз

48

В української Конституції одна біда — це результат консенсусу кількох непримиренних світоглядних позицій, які неможна зводити до купи.

«Свято компромісу, що викликає лише сльози та відчуття незавершеності процесів формування справжньої Української держави». Саме так політолог Олександр Новохатський описує День Конституції. Мабуть, кожен громадянин неодноразово чув, що наш Основний Закон потребує оновлення. Та про який компроміс мав на увазі політолог? 

Адже наш Основний закон прийнято вважати ледь не найкращим світі. Про недосконалість існуючої Конституції та гостру необхідність справжніх українських еліт Олександр Новохатський розповів у інтерв’ю i-ua.tv.

— Чому політики критикують Конституцію і хочуть її змінити? Чи все гаразд із текстом Основного Закону України?

-ads-

— Цього року, як ніколи досі, в українському суспільстві дуже жваво обговорюють питання вад та недоліків Основного Закону. Такий собі модний тренд останніх часів. Раніше більшість оглядачів та коментаторів зосереджувалися на темі піднесення та вихвалення окремих положень української Конституції. Так само, як сьогодні сварять Конституцію, раніше її хвалили та називали «самою найкращою». Часто-густо, ті самі люди …

Як на мене, то помиляються всі, хто взагалі намагається шукати у тому тексті здоровий глузд. Там його немає. Текст цього документу містить стільки протирічь, що складається враження про розумову неповноцінність його автора. При тому, що всі дійові персони, які були причетні до написання Основного Закону вельми розумні, порядні та розвинуті люди. Та це все не про його колективного автора — Верховну Раду. Усе-таки вона не має здорового глузду. Консенсус, який вони «вишукували усім колгоспом», завжди призводить до безумства.

В української Конституції одна біда — це результат консенсусу кількох непримиренних світоглядних позицій, які неможна зводити до купи. Свободу неможна підмінити рабством. Соціальна держава (колективне утворення для захисту людей) не може бути реалізована через людожерські механізми. Влада Народу не може бути реалізованою через інструменти, що Народом не контролюються.

Перераховувати можна нескінченно, а чи варто це робити? Можливо достатньо розуміння того, що Український Народ, тих текстів не читав (понад 86% українців не мають жодного поняття про що йдеться в Конституції). Вона нікчемна, не підлягає застосуванню, не можлива для втілення у життя. І що саме, ми тоді будемо в чергове святкувати?

— Чи відбулася, на Вашу думку, Українська держава?

— Українська держава, державне утворення, яке слугує інтересам Українського Народу, досі не відбулась. Це факт, який важко заперечити. Долю Українського Народу намагаються вирішувати люди, які чомусь привласнили собі право давати раду по таким питанням. Це — величезна помилка, яка невдовзі призведе до необхідності перезаснування Державного утворення «Україна».

Конституцію, Основний Закон, Технічний опис механізму колективного співжиття, зазвичай, можуть проявити лише представники спільноти, які самі нерозривно поєднані своєю долею із долею тих земель-просторів. Державне утворення, це не кордони, не гімни із прапорами, це в першу чергу спільнота, люди. Люди, які відчуваючи власну спільність, створюють колективний механізм захисту та розвитку такої спільності.

Ми стоїмо буквально на порозі лавиноподібного усвідомлення людьми власного Українства та відповідно — проявлення Українства у формалізованих інструментах. Українська державність проявиться досить яскраво та виражено у разі відміни старих законів, які були притаманні попереднім порядкам. Для проявлення її порядку, необхідно не приймати нові закони. Натомість, слід відмінити радянські та проросійські. А ще краще усі, які понаприймали-понавигадували за останні тридцять років …

— Та чи погодяться на скасування таких законів наші парламентарі?

— Так, це дуже складно. Це потребує великої мужності. Це потребує героїзму. Проявити Українство. Необхідно бути свідомим того, що можна легко позбутись статусу, який маєш перед цим рішучим кроком. Тут дійсно, є над чим попрацювати …

Це не можливо зробити ані силами однієї партії, ані силами якогось руху. Тут треба підтримка всього Українського Народу. Тут треба надати простір для проявлення Волі. Тут потрібен всенародний референдум (і він жодним чином не схожий на ті, що в нас були раніше). Таке собі, справжнє Віче.

— В Україні є еліти?

— Людські колективні світи завжди потребують організації. Найбільш коректний інструмент для організації людей — це добровільна угода про співжиття. Отже у сучасному світі ми можемо говорити лише про свідомі дії людей, щодо об’єднання в одне державне утворення під одним порядком. Люди утворюють такий собі механізм (із людей) колективного співжиття, який виконує чітку задачу, що однаково визнається метою спільного життя усіма членами того утворення. Основний Закон такого утворення подібний до Технічного опису колективного людського механізму. Саме механізм носить назву «держава». А колективна система співжиття має іменуватись — «державне утворення».

Будь-які державні утворення створюють-народжують у життя так звані «еліти». Саме «еліти», деякий час і є державою-механізмом, який забезпечує порядок, що сприяє досягненню мети усім суспільством. Інститут Еліт є обов’язковою ланкою для проявлення державного утворення.

В Україні, сучасній Україні, відсутній реальний Інститут Еліт. Це найбільша завада-перепона, яка не дає можливості проявитись реальному Українському Народові. Законодавчо сучасний Український людський простір розділений на тих, хто називає себе «Влада» і всіх решту — «Народ». При цьому «Народ», є єдиним джерелом достатку та благополуччя для «Влади». Про які розумні, або позитивні, або національні, або людські інтереси, може йти мова в такому людському просторі? Усі сучасні розмови про розвиток чи здобутки, суцільна фікція, брехня та шахрайство.

Україна має бути контрольована Народом. Не його окремими представниками, а саме Українським Народом. Через механізм закріплення землі за громадянами. Сам феномен українства нерозривно пов’язаний із землею. Без української землі, немає ніяких «українців». Можуть бути шахраї, що вдягнули вишивані сорочки та освоїли Гопак … але не українці. Українцеві жодного разу у голову не прийде продати власну землю, за яку пролито свою кров та податись на панщину до інших світів.

—  Ви сказали, що в Україні немає еліти. А як же назвати тих, хто себе ідентифікує цим словом?

— Зазвичай, ми неправильно розуміємо поняття «еліта». Часто-густо, навіть неймовірно поважні (мною також) експерти-суспільствознавці, говорять про еліти в термінах та розуміннях скотарства, розведення племінних пород худоби. Нібито «елітні особини», це ті, що краще за інших бігають, краще за інших скачуть, або краще покривать самиць … Так. Вони абсолютно праві … Однак виключно для світу худоби та розведення домашніх тварин. Та люди не тварини.

У людських світах «еліта» — це функція. Функція — нести відповідальність за те, що відбувається у колективному світу співжиття. Не краще та швидше бігти із того світу, а саме НЕСТИ відповідальність, БУТИ носієм чеснот та ідеалів, ЖИТИ за законами людського утворення. Соціальна Функція справжньої еліти людського утворення — нести на собі отой світ колективного життя людей та гинути разом із його загибеллю.

Еліта (справжня) завжди нерозривно пов’язана своїми статками із благополуччям державного утворення. По суті, державне утворення, це і є проявлені еліти, які утворили структуру колективного простору співжиття та застосували домовленості між собою у вигляді законів. Державне утворення, це Закон, який записаний із угоди між елітами. Державне утворення — це консенсус еліт.

У нас, в сучасній Україні відбулася кримінальна Змова Еліт. Завдяки порушенню законів та людської моралі, відбулись дії, які залишили при владі унтиукраїнські соціальні елементи. Сучасна Україна захоплена криміналітетом, який узурпував назви та змісти. Це купка елітчиків з минулого, які утримують в шахрайський спосіб домінуючі позиції у людському просторі стосунків.

Саме вони святкують «державні» свята. Пускають сльозу та розуміють, що їх час підійшов до логічного фіналу. Вони не є представниками Українського культурного простору. Не є носіями культурно-цивілізаційної платформи Українського світогляду. Вони щиро не розуміють, яка різниця між українським культурним проектом та «рускім міром». Вони нездатні усвідомити головні принципи Української державності. Вони не здатні відчути Голос України у своєму серці. Утім, дуже добре інтуїтивно відчувають настання часів, коли вони не будуть грати жодної провідної ролі в нашому українському світі …

— А коли на перший план вийде справжня еліта?

— Ми сучасні, можливо маємо останній шанс щодо реалізації мрії про власну Українську Державу. Держане утворення, яке буде створене для захисту саме Українства, української Культури та проявлення в повному обсязі Української Цивілізації Волі.

Маю реальну надію на те, що вже скоро відбудеться ціла низка подій, яка неминуче призведе до необхідності прояву справжніх представників Народу. Так вже складається обстановка навколо нас, що ті, хто є справжніми носіями Українства змушені будуть «підняти власну дупку та щось робити» …

Читаючи сучасний варіант документу, який регламентує наше життя та описує механізм спільного порядку, у багатьох течуть реальні сльози. У когось це сльози розпачу. У когось — сльози радості …

Та врешті-решт, без сліз, читання цього витвору компромісного маразму, не обходиться. Реальне «свято із сльозами на очах»…

Інтерв’юер Ірина САТАРОВА

Респондент Олександр НОВОХАТСЬКИЙ

Джерело: i-ua.tv

Предыдущая статья5 ознак культури дорослості
Следующая статьяКОНСТИТУЦІЯ ЯК ФІКЦІЯ І ЩО З ЦИМ РОБИТИ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь