додому Економіка НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ УКРАЇНИ: ЧИ ЗАПРАЦЮЄ РОСІЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ ХАБ В ТУРЕЧЧИНІ?

НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ УКРАЇНИ: ЧИ ЗАПРАЦЮЄ РОСІЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ ХАБ В ТУРЕЧЧИНІ?

60

Створення російського газового хаба в Туреччині має стратегічну важливість для обох країн. Реалізація проєкту турецького газового хабу може початися у 2024 році, заявив віцепрем’єр росії Олександр Новак.

Для росії це спроба диверсифікації експортних маршрутів в умовах посилення тиску з боку Заходу і скорочення європейського попиту на російський газ. Туреччина, своєю чергою, прагне утвердитися як ключовий енергетичний центр, що зв’язує Схід і Захід, і посилити свої позиції в регіональній енергетиці. А для України важливо протистояти ідеям реекспорту російського газу до ЄС.

Турецький хаб як місце зустрічі російських продавців з європейськими покупцями

Встановлення газового вузла в Туреччині, яке, як очікує уряд, дасть змогу країні посісти центральне місце в складній мережі, що зв’язує її з сусідами, які володіють багатими енергетичними ресурсами на Сході, і ринками Європи на Заході, є ключовою стратегічною метою.

Ця концепція не нова для Туреччини. Країна протягом майже двох десятиліть прагне втілити в життя це амбітне завдання. Проте завжди були сумніви щодо можливості створення хаба в західноєвропейському стилі, заснованого на принципах вільної торгівлі та приватної ініціативи, в умовах, коли енергетичний сектор залишається під жорстким контролем держави.

Нещодавній поворот подій містить пропозицію Москви допомогти Анкарі досягти її мети. Це викликає побоювання, що росія може використовувати Туреччину як засіб для повернення втраченої частки на європейському ринку, особливо з огляду на прагнення Європи до припинення імпорту російського газу до 2027 року.

Ініціатива зі створення газового хаба була висунута Путіним у жовтні 2022 року. Цей крок розглядали як прагнення росії обійти перешкоди на традиційних маршрутах постачання газу в Європу, особливо після пошкодження газопроводу «Північний потік».

Центральною ідеєю проєкту є використання Туреччини як транзитної точки для перенаправлення російського газу в Європу. Основним продавцем виступає росія, а потенційними покупцями можуть бути країни Південно-Східної Європи. Туреччина, зі свого боку, може діяти як транзитна країна і потенційний перерозподілювач газу.

Проєкт газового хаба передбачає створення потужної інфраструктури для приймання, зберігання та подальшого перерозподілу природного газу. Географічно хаб охоплює ключові транспортні вузли, що з’єднують росію з Європою через Туреччину, і передбачає участь як російських, так і турецьких компаній. Передбачувані покупці газу через цей хаб включають країни Південно-Східної Європи й, можливо, інші регіони.

Однак, точні цифри й статистика потужності хаба, обсягів торгівлі та конкретних угод поки що не опубліковані. Важливо, що такі проєкти вимагають значних інвестицій і часу на реалізацію, а також залежать від безлічі зовнішніх чинників, включно з міжнародними санкціями, політичними відносинами та динамікою попиту на газ.

«Ми досягли домовленості з нашими партнерами про підготовку відповідної дорожньої карти, яка буде прийнята найближчим часом, і в її рамках ми будемо працювати над забезпеченням початку реалізації цього проекту», — сказав віце-прем’єр росії Олександр Новак.

«Наші турецькі партнери найближчим часом відвідають Санкт-Петербург, щоб ознайомитися з нашим досвідом, і я впевнений, що він буде корисний для забезпечення формування електронного торгового майданчика і хабу на території Туреччини», додав він.

За його словами, електронний торговий майданчик у Туреччині буде спрямований на формування котирування ціни на газ для Південно-Східної Європи.

Загалом ідея виглядає так, що основним продавцем газу, призначеного для цього хаба, є росія. Хоча є припущення про участь Азербайджану. Очікується, що росія використовуватиме Туреччину як транзитну точку для переспрямування своїх газових поставок до Європи, особливо у світлі припинення використання північних маршрутів, таких як Північний потік.

Передбачуваними покупцями є країни Південно-Східної Європи, а також, можливо, інші європейські держави. Туреччина сама може виступати як споживач і перерозподілювач газу, особливо з огляду на її географічне положення і роль у регіональних енергетичних мережах.

Тоді як конкретні деталі турецько-російського газового хаба залишаються незрозумілими, можна припустити, що, з огляду на схожі інтервенціоністські підходи росії та Туреччини, хаб навряд чи стане прикладом вільної торгівлі, прозорості та конкуренції.

Нещодавно оголошений контракт між Туреччиною і Болгарією, подробиці якого просочилися в пресу, дає уявлення про тип угод, які втілюються в життя. Згідно з цим договором, болгарська компанія Bulgargaz зможе організувати постачання скрапленого природного газу (СПГ) і доставити їх до Туреччини. Своєю чергою, турецька компанія BOTAS матиме змогу спрямовувати ці вантажі в будь-яку точку Європи, а також забезпечувати еквівалентні поставки газу трубопроводом до Болгарії. Крім того, BOTAS має можливість безпосередньо постачати газ болгарським споживачам або країнам Східної Європи, використовуючи болгарську внутрішню транспортну систему.

BOTAS уже почала укладати експортні угоди з компаніями в сусідніх країнах, включно з угодою з молдовською компанією, пов’язаною, за повідомленнями, з мільярдером Владом Плахотнюком, який перебуває під американськими санкціямий проживав у Туреччині.

Таким чином, уряд прагне зробити Туреччину ключовим вузлом у складному ланцюжку поставок, що зв’язує її з багатими ресурсами на Сході та європейськими ринками на Заході. Туреччина також може надавати свої транспортні потужності на кордоні з Болгарією третім сторонам, проте поки що незрозуміло, хто ці сторони і яким чином їх обиратимуть у Туреччині.

Проєкт стикається з низкою проблем і ризиків.

Існують технічні побоювання плану перетворення Туреччини на газовий хаб. Наприклад, не вистачає трубопровідної потужності для реекспорту російського газу в Європу. Два наявні газопроводи з росії до Туреччини (TurkStream і BlueStream) мають загальну пропускну спроможність 47.5 мільярдів кубічних метрів на рік, але обидві системи вже перевантажені. Збільшення потужності потребуватиме значного часу та інвестицій.

Проєкт газового хаба стикається з економічними та політичними ризиками, включно з потенційним посиленням залежності Туреччини від росії та погіршенням відносин Туреччини із Заходом. Туреччина вже сильно залежить від російських енергетичних поставок, що є предметом побоювань на міжнародному рівні.

Також є побоювання, що складні схеми поставок через Туреччину і Болгарію можуть дозволити росії експортувати газ до Європи, маскуючи його походження. Оскільки ані російський газопровідний газ, ані російський СПГ не заборонені правилами ЄС, існує потенціал для обходу обмежень ЄС на російський газ.

Росія сподівається використати Туреччину як трамплін для доступу на європейські ринки, водночас граючи на амбіціях Туреччини посилити свій регіональний вплив. Однак якщо Анкара очікує повного контролю над поставками без тиску з боку росії, їй слід зважати на минулі епізоди, коли Газпром скорочував поставки газу під час політичних суперечок.

Обмежена пропускна спроможність наявних газопроводів TurkStream і BlueStream ставить під сумнів можливість реалізації планів з реекспорту російського газу.

Угода між Туреччиною і Болгарією вже викликала занепокоєння на рівні Євросоюзу. У жовтні Європейська комісія почала антимонопольне розслідуваннячерез побоювання, що Bulgargaz може виступати в ролі єдиного агента і дистриб’ютора газу, імпортованого з Туреччини.

Ба більше, враховуючи, що Туреччина також імпортує газ з Азербайджану та Ірану, а також СПГ, можливе змішування постачань різного походження та експорт російського газу під іншим брендом.

З початком військової агресії росії проти України, Європа значно посилила свою позицію щодо зниження залежності від російської енергії. Є побоювання, що газовий хаб може стати засобом для реекспорту російського газу в ЄС, що суперечить зусиллям Європи зі зниження залежності від росії та пошуку альтернативних джерел енергії.

Поки проєкт виглядає авантюрно, але перешкоджати треба

Проєкт газового хаба в Туреччині є складним і багатогранним, пов’язаним із численними технічними, економічними та геополітичними викликами. Його майбутнє залежатиме від здатності росії та Туреччини впоратися з цими викликами, а також від мінливої міжнародної ситуації та енергетичної політики Європи. Питання залишається відкритим: чи зможе цей проєкт подолати всі перешкоди на шляху до реалізації, чи залишиться лише амбітною ідеєю на папері.

Загалом, проєкт російського газового хаба в Туреччині являє собою складне переплетення геополітичних, економічних і технічних питань. Проєкт залишається об’єктом активних дискусій і суперечок, і його майбутнє залежатиме від безлічі змінних, включно з геополітичною обстановкою та економічними трендами. З погляду України, важливо, щоб проєкт не став проєктом із реекспорту російського газу в ЄС. Тому потрібно проводити дипломатичну роботу з ЄС і США щодо недопущення такого варіанту.

Автор: Максим ГАРДУС, менеджер із комунікацій Razom We Stand

Джерело тут

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я