Домой Стратегия Мінімум прожитковий. Мінімум виживальний. Мінімум знущальний.

Мінімум прожитковий. Мінімум виживальний. Мінімум знущальний.

104
малюнок сайта https://profitonjob.com "Перевиробництво харчів та одягу"

Петро  Охотін

Для того, щоб влада не підвищила розмір мінімальної зарплати завжди можна знайти безліч причин. Те, що нині пропонує Партія регіонів – є рімейком слів Міністра праці та соціальної політики. Нагадаємо, у вересні 2008 Людмила Денисова пообіцяла, що з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум для працездатного населення буде дорівнювати 770 гривням, зазначивши, що на кінець року цей показник становитиме 807 грн. «Ми не вимагаємо позитивного голосування. Ми вимагаємо, щоб уряд виконував закон про мінімальну зарплату відповідно до розрахунків, які надав їхній же ж уряд і їхнє міністерство праці, і який був опублікований на сайті міністерства 19 червня поточного року.»- переказує «Українська правда» слова члена ПР Олександра Єфремова.

Спроба підняти рівень прожиткового мінімуму з боку Партії регіонів отримала опір з боку інших гравців української політики. Можливо, вся ця катавасія і здіймалася з розрахунку, що нічого робити не доведеться. Деякі заяви політиків оголюють інші аспекти, більш прагматичні, ніж благо народу чи соціальні виплати. Як заявив на брифінгу Володимир Литвин, «Сьогодні є стрімке бажання чи то на вибори зводити, чи то все заблокувати до завершення президентської кампанії. Це мені нагадує 2004 рік. Тоді була запропонована така новація – щоб Верховна Рада не працювала до завершення президентської кампанії. І ви прекрасно знаєте, що тоді робилося, щоб не було кворуму у Верховній Раді. Ті винаходи, які були тоді, переносяться на сьогодні.»


Нагадаємо, окрім заблокованого парламенту, в Україні є вакансії на украй важливі місця в уряді – зокрема, немає Міністра транспорту та зв‘язку України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України та Міністра фінансів України.

У цьому сезоні популярною є фігура Івана Мазепи, який, нагадаємо, свого часу написав пісню про чайку зі словами: «Горе тій чайці, горе тій небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі». Схоже, Віктор Андрійович сприйняв текст свого кумира не як засудження ситуації, а як керівництво до дій. При такому урядовому розкладі ні про які зовнішні загрози говорити не видається можливим – вони стають зовнішніми закономірностями. Мова йде не обов‘язково про військове втручання – передусім, політичний тиск. Навіть маючи статус Головнокомандуючого, «Гетьман Українського козацтва» не має людини, яка би виконувала його указів. І перші ластівки цього ми спостерігаємо – у вівторок офіційний представник МЗС Росії Андрій Нестеренко заявив про те, що навігаційно-гідрографічне майно, яке використовує Чорноморський флот РФ, до закінчення його інвентаризації повертатися державі Україні не буде.

Ситуація, коли «все пропало», а винних не знайти через їх відсутність – найкращий момент накручувати в народу нотки протесту та вдячності. У цьому розрізі обіцяний патріархом Кирилом рейд до памятника жертвам Голодомору є не актом вшанування, а спіритичним сеансом, відкриттям брами у той світ – щоб бюджетники та соціально незахищені верстви не затримувалися. У фінансовому секторі відсутність Міністра – це «ніяка» відповідальність за невиплату заробітної плати та стан у економіці. Як повідомляють у Секретаріаті Президента, станом на 1 червня заборгованість зросла на 26,8% і на 1 червня перевищила 1,5 млрд. грн. Борги економічно активних підприємств по виплаті заробітної плати з початку 2009 року збільшилися в 1,5 рази і становлять 50% загального боргу по заробітній платі. На державних підприємствах заборгованість по заробітній платні зросла на 21% і становить 180 млн. грн.

Варто згадати і прогнозоване аналітиками зростання кількості невиплат за кредитами до 20% восени. До того ж, після літа надходить час виплачувати корпоративні та державні борги, сума яких сягає 13 мільярдів доларів, а виробництво промислової продукції (переважно металургійною галуззю) у порівнянні з минулим роком упало на 32%. Раніше Прем‘єр-міністр Юлія Тимошенко зазначила, що підвищення прожиткового мінімуму потребує 37,5 млрд. грн., що збільшить дефіцит бюджету на 10%. Відповідальної особи в уряді, що мала би розбиратися з ситуацією, повторимося, немає.

Про відсутність Міністра зовнішніх справ і мови немає – скажімо, США, у світлі дефіциту свого бюджету, збільшили витрати на зовнішню політику. Сам Міністр зовнішніх справ у багатьох країнах є другою після Президента людиною в державі, зокрема, на рівні представництва. В Україні ж, за словами Тетяни Силіної з «Дзеркала тижня», МЗС залишене саме собі – із «голою зарплатою» та відсутністю коштів на міжнародні поїздки та прийом іноземних делегацій. Економічна ситуація змушує Україну шукати гроші за межами країни, що, через вказані вище причини, стає неможливим із причин суто технологічних.

Гасло Партії регіонів про підвищення розміру «мінімалки» є спробою зіграти на полі електорату, який став заручником ситуації відсутності політичного вибору. Фактично, суто популізмом. Але гріх на це скаржитися на це,скажімо, Тимошенко, як вона робить у своїх заявах: пригадаймо «юлину тисячу». Можливо, Юлії Володимирівні прикро, що не вона перша взяла «збільшення виживального мінімуму» на озброєння. Питання відсутності коштів швидш за все і так вирішиться екстенсивним, але зручним способом – друком купюр. Тому збільшена мінімальна зарплатня могла би стати гарантією хоч найменшого рівня прибутку для населення, позбавленого заробляти гроші диверсифікованими шляхами. Адже далеко не всі можуть вслід за Андрієм Ющенком програвати в «Арені» сотні тисяч доларів, або, подібно до екс-депутата Лозинського здобувати харч первісним способом – мисливством на власному угідді.

У Китаї із покоління в покоління переходить легенда про золоту мавпу, яка дивиться за тим, як виснажують себе у битві два дракони, а потім перемагає втомленого переможця. Незабаром в Україні мають відбутися вибори – дракони уже блюють вогнем, спопеляючи один іншого та землю навколо. І у цій боротьбі досить часто обпалюється їх броня, а з-під луски видно, що насправді ці тварини – безпомічні. Громадяни мають право не на подачки у вигляді подарованих зі сціпленими зубами восьмисот гривень, не на роль кріпаків, яких розігрують у карти пани. Від них залежить, чи стануть вони золотими мавпами, чи залишаться на рівні лохів, що чинять самопожертви в ім‘я держави, тобто, кодла бариг, які користуються національною казною як своєю кредиткою. Осінь має бути сірою. А далі прийде зима… І тоді розмір «виживального мінімуму» уже напевно стане знущальним.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь