Ще в березні, як тільки з’явилися перші плівки Медведчука, я говорив, що цей діяч з’явився на Банковій від перших днів президентства Порошенка і не на вимогу Меркель чи ще когось. Я стверджував, що Медведчук був причетний не лише до переговорного процесу з Росією та бізнесу з окупованими територіями, але і втручався в проведення військових операцій та брав участь в конструюванні режиму Порошенка.
Влітку 2014 року запрацювала Конституційна Комісія, яка мала перезапустити конституційну реформу в Україні. Люди, які тоді працювали з КК, пам’ятають, як від оточення Медведчука до Комісії почали надходити різні федералістських “напрацювання”, виникати капітулянтські “проекти врегулювання” тощо.
Медведчук був частиную політичної архітектури, яку будував сам Петро Порошенко. Саме при Порошенку у Медведчука виникла більшість активів, які сьогодні опинилися під санкціями (97 компаній Оксани Марченко, наприклад); саме за Порошенка Медведчук зумів консолідувати медійні активи та створити пропагандистську машину, яка працює в інтересах країни-агресора.
При тому, що він був складовою частиною режиму Порошенка, Медведчук дистанціювався в розмовах від України. Пам’ятаєте, як він говорить одному з російських терористів, про “їх” збройні сили, “не мої”. Це було сказано про ЗСУ! Навіть коли обговорювали видачу наших полонених в Кремлі, Медведчук сидів з боку російських представників.
Тому я не повністю погоджуюсь із тезою Сергія Іванова, що “Медведчука цікавив лише заробіток на війні, який він отримував завдяки двом потужним «кришам» як у РФ, так і в Україні”. Не тільки гроші на крові цікавили Медведчука. Його цікавила його власна політична суб’єктність. І він її, завдяки Порошенку та своїх контактів в Кремлі, отримав.
У цьому контексті варто вказати, що вплив Медведчука в Кремлі не варто перебільшувати та демонізувати. Як вірно зазначила Марія Кучеренко, “кум Путіна” – це чисто український конструкт, який тут собі придумали і використовуємо. Про жодне тутешнє розуміння цих слів на ділі мова не йшла.
А думати, що можна дзвонити або звертатися до президента РФ безпосередньо, коли в голову спаде, можуть тільки люди, які нічого не знають про Росію. Це НІКОЛИ не була розмовою рівних. Завжди була ситуація “цар і холоп, який подає чолобитну”, причому чітко відповідно до сценарію. Вивіреного і заздалегідь затвердженого”.
Єдине, в чому Медведчуку не можна відмовити, так це в тому, що він зміг монетизувати міфічне “кумівство”.
Порошенко чудово розумів алгоритми контактів Медведчука в Кремлі. Що собою являє “кумівство” для Путіна і яке місце в оточенні російського президента займає його український “куманьок”. Але Петру Олексійовичу був потрібен цей персонаж.
Потрібен для того, щоб вести сепаратні переговори з Росією під час воєнних дій. Пітрібний був зв’язковий з окупованими територіями.
17 травня журналісти проекту Bihus.Info оприлюднили розслідування, в якому йдеться, що Віктор Медведчук негласно вів переговори з підконтрольними Росії бойовиками після початку бойових дій 2014 року.
Як стверджують журналісти, на записах присутні прямі розмови Медведчука з ватажками терористів: Олександром Бородаєм, Олексієм Карякіним, Владленом Зарубою. Медведчук там стверджує, що його на участь у перемовинах уповноважили і тодішній президент України Петро Порошенко, і президент Росії Володимир Путін.
Із сюжету та записів, оприлюднених журналістами, випливає, що в травні-червні 2014-го помічник Медведчука на Донеччині та Луганщині Дмитро Дорошенко з ГО «Український вибір» за вказівкою Медведчука оцінював готовність ватажків самопроголошених республік вести із ним переговори, та організовував їхні контакти з Медведчуком. Це ще раз підтверджує, що Медвечук був у схемі Порошенка від самого початку.
Також Порошенку був потрібен Медведчук як спаринг-партнер у внутрішній політиці. В мене є підстави вважати, що саме Банкова частково посприяла тому, щоб у 2018 році Медведчук з’явився в якості співучасника ОПЗЖ.
Прихід Медведчука в цю політсилу привів до розколу колишніх “регіоналів”: відходу групи Ахмєтова – Новинського від “газовиків” Льовочкіна – Бойка. Медведчук здавався токсичним навіть для Вілкула та Новинського.
На протиставлені “патрітичного” БПП російській “п’ятій колоні” Петро Олексійович хотів вигравати вибори. Публічно боремося та хейтимо один одного, а в стратегічних питаннях – взаємодіємо.
Тому коли сьогодні Порошенко та його фан-клуб намагається відмежуватися від Медведчука, подати їх співпрацю як “ситуативну” і “лише щодо обміну полоненими”, “нав’язане ззовні співробітництво” тощо, варто пам’ятати, що Медведчук зайшов вперше на Банкову на другий день після президентських виборів 2014 року як партнер нового глави держави.
