Під час прес-конференції, яка відбулася 4 квітня 2013 р. у RegioNews на тему «Рівень толерантності в українському суспільстві. Політичні фактори», голова правління Ресурсного центру ініціатив громади Людмила ЛУКІНОВА заявила, що „напередодні парламентської виборчої кампанії 2012 року ВО „Свобода” вдалося мобілізувати під свої прапори більшість субкультурних андеграундних середовищ, які сповідують расистські погляди, членів футбольних фанатських угрупувань з виразними ксенофобськими позиціями тощо. Значна частина цього активу не є формальними членами партії ВО „Свобода”, хоча і виконує роль вуличних активістів та агітаторів. Окрім того, в силу субкультурності, ці спільноти важко сприймають партійну дисципліну. Тому помиляються ті, хто вважає, що ВО „Свобода” монолітна сила, де придушена фракційна боротьба. Насправді, ксенофобських груп там достатньо. Зрозуміло, що всі вони відрізняються як кількістю учасників, так і організованістю й ступенем схильності до насильницьких дій. Ці організації постійно ворогують між собою й ведуть нескінченні суперечки про те, хто саме й чому в цей момент є «ворогом України». Під «Україною», вони, звичайно, розуміють самих себе.
Спочатку це написи на стінах, підтримка іноземних фашистів, заклик когось „інакшого” бити і, по-можливості, справді бити, демонстративне скидування руки в нацистському вітанні. Але це стає звичним явищем.
Ці групи і далі перебували б на маргінесі української політики, якби не погіршення соціально-економічної ситуації в країні, поширення розчарування в існуючому політикумі як такому. Зневіра – ось основна мотивація. Це почуття викликає потреба у швидких і рішучих діях, і, як наслідок, підтримкою починають користуватися ті ідеї, які чітко і ясно говорять, «хто винен» і «що робити» і не роблять великих пауз між словом і ділом.
Звичайно для цих цілей вибираються чітко ідентифіковані меншості, євреї, африканці, цигани чи інші. Якщо провокативні й насильницькі акції проти них не засуджуються й навіть схвалюються, можна вважати, що дорога відкрита. Це не означає, що перемога радикалів тепер неминуча. Це означає, що вони отримують політичну перспективу”.
