Олександр НИКИФОРЧАК
Ньютону було легше. Прогулювався він садочком, отримав побутову травму з отриманням легких тілесних (хоча стверджують, що взагалі – поряд впало) від удару яблуком по голові. А натомість – понавідкривав законів та залишився в скрижалях науки основоположником та генієм. Бо у фізиці – все чітко: наслідок має причину, фізичні явища мають чіткі логічні ланцюжки теорії.
Але в історії з цим частенько буває “напряг”. Повернемось до Костянтина Великого (звісно, в супроводі https://youtu.be/itb4Qw2qpWI для антуражу), а саме до його діяння, яким він і здобув, по суті, свою славу – впровадження християнства, і тут “засада”, як мовиться.
Що стало причиною цього вчинку, а що було наслідком, а головне: яким би шляхом пішла історія (чи не краще було б взагалі) та подальший розвиток цивілізації, не проведи Костянтин Великий цю релігійну реформу? Що історична наука не визнає різного роду “якби” і “все сталось так, як сталось” – я не науковець, наш формат “блог”, тут мої роздуми та запрошення до роздумів читачів. Тому про “якби”.
Що християнство завойовувало своє панівне становище навіть попри гоніння, про причини Костянтина Великого встановити його державною релігією, очоливши “процес” було тут: Вартість вибору та величі. Костянтин Великий, не повторюватимусь.
Як християнство вплинуло на хід історії людства – теж дуже все неоднозначно, а нашої розповіді прямо не стосується. Чи краще “з”, чи ліпше було б “без” також хай залишиться відкритим питанням.
Але одну ниточку з цього клубка причин-наслідків-суперечностей я б хотів потягнути.
Безсумнівно одне: всі вчинки Костянтина Великого були підпорядковані лише головному – досягти та утримувати владу. І введення християнства в ранг державного теж звідси. І одруження з дочкою тетрарха Максиміана Геркулія теж, Фаустою Флавією Максимою її звали.
А інтриги, зради та змови – невід’ємний “бонус” владних перегонів. Про перипетії чемпіонату павуків у банці, боротьбу за владу в римській імперії, йдеться чи не у кожній нашій бесіді. Тому і тут, Фауста гідно включилась та майже досягнула цілі. Але “майже” не рахується…
Була вона другою дружиною, доля ж першої дружини Костянтина достеменно не відома, як і невідома роль Фаусти в цій “невідомості”. Але було ще й “але” – від першого шлюбу в імператора був син. І ось тут і сплітається отой клубок суперечностей, на який я би й хотів зосередити увагу.
Як показує Антракт №2: краще б ця мрія не здійснилась імператори теж люди. Попри захоплення та втримання влади вони мріють та стараються передати цю владу нащадкам, започаткувавши славну (по можливості) династію. Костянтину вдалось, але, як кажуть, 50 на 50. Він передав владу нащадкам, але зі славою в цієї династії “не склалось”. Тут теж можна провести аналогію з імператорами-”архітекторами успіху”, що передали владу “руйнівникам”. Наступники Костянтина теж не впорались з завданням, слава та міць Риму знову занепали – тепер вже до остаточно.
Бо передав він її не в ті руки, це був успіх Фаусти – її сини стали спадкоємцями. Класична ситуація: старий хворий імператор, молода мачуха та син – молодий та перспективний. Імператриця не впустила удачу. Вона вдало сплела інтригу, звела наклеп на сина Костянтина: він нібито домагався кохання від молодої мачухи – його стратили. Конкурента для її дітей на шляху до трону було усунено.
Хоча тішилась Фауста не довго. Темна і непевна це історія, як було насправді? Та Костянтин чи то виявив правду, чи ще який інтриган “порадив”, чи в журбі за сином (як видно з більшості історичних джерел імператор саме з ним пов’язував майбутні плани на імперію) страчує дружину. І смерть її була страшною – теж чи як запізніле усвідомлення непоправної помилки, чи як помста… Пекельний жар перегрітої лазні. Майже доба… Божевільні крики про милість без уваги. Жах!
Драматичною легендою звучить пояснення, що християнство Костянтин Великий ввів через страх помсти давніх богів за цю подвійну страшну та дивну страту сина та дружини.
Куди би історія повернула – можна лише гадати, але згаданий син, отримавши владу, можливо, зміг би втримати римську імперію від краху, наступники далі б розвинули, світ би був зараз інший… Син той, від першого шлюбу Костянтина Великого – Крисп – мав всі шанси набути славне місце в історії, якби… Зрозуміло, що “якби”, “можливо”, “був би” – не історичні поняття, але до роздумів запрошують.
Цією загадкою (чи навпаки – розгадкою) я хочу розпочати цикл розповідей про подальшу історію Давнього Риму після Костянтина Великого. А назвемо ми його “Про… (самі додумуйте) шанс римської імперії”.
Про нього – наступного разу, а поки, традиційно, хочу подякувати читачам моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
Фото і колаж – Олександр Никифорчак
