Вірмено-азербайджанський військовий конфлікт, який тривав 45 днів (з 27 вересня по 10 листопада) мав чітко виражену та розгалужену гібридну складову. Вона містила в собі весь комплекс заходів для отримання переваги не лише на полі бою, але й в інформаційному просторі.
Окремо можна виділити такі складові інформаційно-психологочної боротьби:
- Контроль за каналами передачі інформації, введення цензури;
- Створення та поширення класичних агітаційно-пропагандистських матеріалів з метою підвищити бойовий дух власної армії та населення, або дискредитувати армію та населення супротивника.
- Використання емоцій під час створення пропагандистського контенту, hate speech для супротивника, пафосно-переможна риторика для власного населення;
- Створення та поширення фейків, відвертої дезінформації та мізінформації;
- Поширення чуток, зокрема з використанням сучасних каналів, (зокрема, SMS та месенджерів), як першоджерела дезінформації;
- Використання лідерів суспільної думки в пропагандистських акціях;
- Намагання пропагандистів посіяти розбрат між урядом та народом;
- Маніпулювання почуттями вірян;
- Боротьба у кіберпросторі, атаки хакерів.
Особливу увагу України має пригорнути використання пропагандистів РФ, які раніше були залучені до інформаційного супроводу анексії Криму та російсько-української війни, до висвітлення подій навколо НКР, а також намагання зобразити Україну державою, яка прямо чи опосередковано сприяє веденню бойових дій у Карабасі.
Розглянемо ці та інші питання більш детально.
Контроль інфопростору, медіагігієна та «корисні ідіоти»
Вже 27 вересня, з першого дня початку воєнних дій Міністерство транспорту, зв’язку та високих технологій Азербайджану обмежило доступ населення до Інтернету через державних провайдерів Baktelekom і Aztelekom.
Влада пояснила, що це зроблено для «запобігання широкомасштабним провокаціям з боку Вірменії» і закликала населення проявити розуміння у ситуації, що склалася.
Згідно з даними сервісу NetBlocks, в Азербайджані також було заблоковано соціальні мережі та месенджери: Facebook, Instagram, Twitter, LinkedIn, Youtube, TikTok, Facebook Messenger, Skype, Zoom, WhatsApp.
Крім того, в АР з початку військових дій широко розповсюджувались матеріали щодо обережного поводження з мобільними телефонами, зокрема, застереження щодо фото- та відео матеріалів із зображенням військових або військової техніки, у тому числі з використанням геолокації.
Громадян також закликали користуватись виключно офіційною інформацією, яку надає Міністерство оборони та Служба державної безпеки Азербайджану (КДБ). Зокрема, СДБ 30 вересня повідомляло, що
«вірмени та інші іноземні громадяни… розповсюджують голосові повідомлення, тексти дезінформаційного характеру, змонтовані фальшиві фото- та відео матеріали…».
Громадян закликали не піддаватись на провокації та повідомляти про них до СДБ.
У Вірменії питання захисту інформаційного простору було зрушено лише 1 жовтня, коли у країні було заборонено соціальну мережу ТіkТок. Спочатку головні зусилля Міністерства оборони Вірменії було спрямовано на боротьбу з «корисними ідіотами». Зокрема, громадян закликали не оприлюднювати відео щодо проводів добровольців та призовників, що направляють у НКР.
«Будь-яке відео з нашими добровольцями ретельно вивчається противником з тим, щоб завдати шкоди вірменській стороні», – говорилось у повідомленні.
Пізніше були заклики до населення не оприлюднювати фото та відео військового характеру з геолокацією. Крім того, МО Вірменії повідомляло про необхідність критичного ставлення щодо відео стосовно військових втрат.
«У мережі поширюються відео, змонтовані пропагандистами Азербайджану щодо втрат вірменської армії. Їх відмінна риса у тому, що відео нібито зняті на камеру GoPro, встановлену на каску наших солдат. На відео демонструються трупи та скрутне становище наших військових. Щойно побачите таке відео, одразу ігноруйте його і не вірте, що це правда. У нашій армії не використовуються подібні камери, тим більш, встановлені на шоломах солдат, що знаходяться на передовій. У жодному разі не поширюйте це відео. Противник саме на це і сподівається. На жаль, дуже багато людей, які одразу ж вірять у фейкове відео і пересилають його своїм знайомим. Не робіть цього, не допомагайте противнику».
Поради для населення щодо інфогігієни також лунали з боку Уряду. Зокрема, 2 жовтня директор Центру по зв’язках з громадськістю та інформації апарату прем’єр-міністра РА Оганес Мовсесян заявив:
«Азербайджанці почали створювати сторінки фейкових новин у різних соціальних мережах, і колись ці сторінки почнуть сіяти паніку. Я закликаю вас слідкувати лише за новинними сторінками, які не є новими, або які ви відстежували до війни».
Але на законодавчому рівні питання захисту інфопростору Вірменії було розв’язано лише 8 жовтня. Кабміном було прийнято законопроєкт, який вніс зміни до рішення «Про введення воєнного стану у Вірменії», підписане Пашиняном 27 вересня. Згідно з цим документом, заборонялась публікація висловлювань, які критикують, спростовують, ставлять під сумнів ефективність або іншим чином знецінюють діяльність (у тому числі виступи та публікації) представників державних органів, органів місцевого самоврядування, державної безпеки та інших структур, що забезпечують режим воєнного стану.
Заборонялась агітація, яка ставить під сумнів обороноздатність та безпеку Вірменії та невизнаної НКР. Контроль за дотриманням закону мала здійснювати поліція Республіки Вірменія, у тому числі «здійснювати необхідні дії для видалення оприлюднених повідомлень та інформації, а також тимчасово конфісковувати або накладати арешт на пристрої для друку, радіомовлення та копіювальні технічні засоби».
На території невизнаної НКР також відчули необхідність приділяли увагу інформаційній гігієні населення. Зокрема, так званий «омбудсмен» Артак Бегларян 24 жовтня заявив:
«Азербайджанська сторона періодично публікує відеозаписи та фотографії, на яких зображено нелюдське ставлення з вірменськими військовополоненими та тілами військовослужбовців». У зв’язку з цим він оприлюднив поради співвітчизникам: «1. Не поширюйте подібні матеріали у вірменських колах, тому що ціллю азербайджанської сторони є саме негативний вплив на настрої вірменського суспільства шляхом психологічних диверсій. 2. Не обговорюйте подібні випадки, особливо з особами, залученими до захисту Вітчизни. 3. Будьте обережні у питанні сприйняття побачених матеріалів за правду, тому що іноді розповсюджуються фейкові матеріали часів сирійської війни. Не варто забувати, що інформаційно-психологічна безпека є одним з найважливіших компонентів безпеки Вітчизни, і чим менше інформації потрапить з азербайджанського простору до нашого, тим краще».
Висновок: Дії Азербайджану щодо захисту власного інформаційного простору були чіткішими, краще спланованими та скоординованими, хоча і сумнівними з точки зору демократії та свободи слова. Населення Вірменії, інфопростір якої довго залишався без прикриття, виявилось не готовим до появи великої кількості фейків, дезінформації та мізінформації, що свідчить про низький рівень медіагігієни та відсутність навичок критичного мислення.
Агітаційно-пропагандистські матеріали
Агітаційно-пропагандистські матеріали створювали обидві сторони.
Відносно новим видом військових АПМ можна вважати музикальні кліпи, які були оприлюднені як на телебаченні Азербайджану
так і Вірменії (в посиланні інша пісня, прошу до уваги).
Навіть не заглиблюючись у переклад, можна зрозуміти, що в обох відеороликах йдеться про швидку перемогу над ворогом та повернення (або захист) так званого Арцаху – невизнаної НКР.
Серед військових Азербайджану також розповсюджувалась щоденна агітаційно-пропагандистська газета.
Традиційні форми пропаганди та дезінформації була присутня навіть в офіційних повідомленнях міністерств оборони Азербайджану та Вірменії. Зокрема, це стосується інформації щодо зменшення власних втрат та перебільшення втрат супротивника (як у живій силі, так і в військовій техніці), взаємні звинувачення сторін у використанні забороненої зброї або розміщення військової техніки під прикриттям житлових будинків та об’єктів соціальної інфраструктури, використання некомбатантів у якості «живого щита». Такі повідомлення майже одразу спростовувались супротивником.
Зокрема, 28 вересня Міністерство оборони АР у коментарі ІА «Інтерфакс-Азербайджан» повідомило, що вірменська армія під час боїв лише за добу втратила понад 550 військовослужбовців (станом на 14.11.2020 Вірменія заявила про 2137 вбитих військових, тіла яких пройшли судово-медичну експертизу. Азербайджан повідомив про загибель понад 5 тис. вірменських військових).
У той же день, 28 вересня, представник Міністерства оборони Вірменії Арцруни Ованесян заявив, що за перший день Азербайджан втратив загиблими 200 військовослужбовців, а також близько 30 танків та 20 БПЛА (станом на 4.11.2020 Вірменія повідомляє про 7 510 загиблих азербайджанських військових.
Перша така інформація від АР з’явилась лише 14 листопада, після закінчення бойових дій. Міністерство оборони Азербайджану повідомило про отримання тіл 6 своїх військовослужбовців, які загинули під час боїв за Шушу та були передані в рамках гуманітарної акції згідно з пунктом 8 тристоронньої заяви від 10.11.2020. Іншої офіційної інформації про втрати Азербайджану немає).
Також обидві сторони під час ведення бойових дій висловлювали впевненість у своїй перемозі та поразці супротивника, які мають відбутись найближчим часом, що є типовим прикладом використання шаблонів військової пропаганди.
Намагання дискредитувати супротивника шляхом як відвертої дезінформації, так і маніпулювання фактами також стала невіддільним елементом гібридної вірмено-азербайджанської війни з перших днів ведення бойових дій. Зокрема, 29 вересня Міністерство оборони Вірменії оприлюднило відео з коментарем «Азербайджанські військові у паніці втікають з поля бою».
У той же день речник МО АР полковник Вагіф Даргяхли на офіційному акаунті повідомив, що
«Полк вірменської армії у Мадагізі повністю деморалізовані, почалась агонія. Особовий склад у паніці. Більшість, у тому числі щойно прибулі для поповнення резервісти відмовляються вступати у бій і залишають район бойових дій».
За два дні, 1 жовтня, «президент» невизнаної НКР Араік Арутюнян повідомив, що азербайджанські військові залишають на полі бою сотні трупів, «їм байдужа їхня доля». Наступного дня голова пресслужби МО Азербайджану заявив, що «Ворог вже направляє на фронт жінок».
«Причина цього, водночас з великою кількістю жертв, є деморалізація особового складу ВС Вірменії на передовій, та відмову багатьох військовослужбовців воювати», – заявив речник МО. Він же 5 жовтня повідомив: «Противник, який страждає від нестачі як особового складу, так і військової техніки, відправляє у бій літніх чоловіків у віці 60-70 років. Здається, це будуть останні резервні сили супротивника, який вслід за жінками відправляє воювати старих», – підкреслив Вагіф Даргяхли.
Зі свого боку, міністерство оборони Вірменії повідомляло, нібито
«практично у всіх вбитих військовослужбовців Азербайджану у кишенях знайдено шприци – їх направляють на передову у стані наркотичного сп’яніння».
Висновок: АПМ Азербайджану були більш різноманітними та якісно зробленими, вони краще виконували завдання досягти перемоги в інформаційному просторі.
Емоції як зброя
Одна з характеристик недотримання журналістських стандартів у поданні інформації та перетворення її на пропагандистський матеріал – це використання емоційної складової. Обидві сторони використовували емоції у якості зброї з самого початку військового конфлікту. До того ж, Вірменія та Азербайджан ретельно відстежували та відповідали один одному на найбільш емоційно забарвлені пропагандистські повідомлення.
Найяскравіший приклад такого обміну інфоударами: 28 вересня, на другий день після початку війни, азербайджанський телеканал İctimai TV продемонстрував випуск новин, під час якого ведуча розплакалась, повідомивши про те, що під контроль армії АР перейшло декілька сіл (з формулюванням «азербайджанська армія звільнила окуповані Вірменією села», що саме по собі є елементом пропаганди).
Звісно, можна сказати, що то була стихійна та цілком зрозуміла реакція дівчини, але враховуючи високий рівень контролю Азербайджану за всіма каналами поширення інформації з самого початку військового конфлікту, скоріше можна говорити про «домашню заготівлю» та «заздалегідь підготовлений експромт». Емоційну інформацію про ведучу, яка раділа до сліз від успіхів азербайджанської армії, одразу ж поширили провідні інформаційні агенції Туреччини.
Майже одразу з’явилась «відповідь». Наступного дня, 29 вересня ведуча новин на Суспільному телеканалі Вірменія так само «не втримала сліз», коли читала імена загиблих військових у невизнаній НКР.
Відповідний ролик з не менш емоційними коментарями, одразу поширили російські ЗМІ, у тому числі ті, які в Україні зазвичай вважають «ліберальними».
Чергова «відповідь» Азербайджану – поширення інформації про вірменську ведучу, що розплакалась під час ефіру, але під геть іншим емоційним кутом – щодо «страху і сум’яття» у ворожому таборі від чисельних військових втрат.
Також обидві сторони використовували інші зображення, які мають великий емоційний потенціал. Зокрема, це зображення понівечених тіл, малих дітей та літніх людей у бомбосховищах.
Висновок: Емоційна складова була та залишається наріжним каменем пропаганди під час ведення військових дій.
(Закінчення першої частини. Далі буде)
Автор: Валентина Бикова, Міжнародний центр протидії російській пропаганді (IC CRP)
