додому Культура Фінанси співають… Монети синів Костянтина Великого

Фінанси співають… Монети синів Костянтина Великого

26

Олександр НИКИФОРЧАК

Якщо є бажання щось покращити, то цим потрібно займатись. Але якщо цікавитись лише особистою вигодою, пустити все на самотік, а зміни лише декларувати наказами та едиктами, то справа благополучно розвалиться.

Захопившись перипетіями “боротьби павуків у банці”, яка не припинялась в Давньому Римі, по суті, ніколи, спостерігаючи за її новим витком у виконанні синів та родичів імператора Костянтина Великого, ми трішки “запустили” своє основне завдання – слідкувати за розвитком монетної системи імперії, адже це таки наш головний стрижень у розповідях. “Павуки” що з нами, що самі цей чемпіонат не полишать, а от ми не будемо їм вподібнюватись, в супроводі https://youtu.be/9bXb0YYg7Ss розглянемо що там з номіналами та ситуацією в грошовій системі наших неспокійних нащадків великого давньоримського імператора.

З часу реформ Костянтина Великого в фінансовій сфері пройшло близько шістдесяти років. Мало як для історії, а от для пересічної людини… Змінилось два покоління, а от в грошовому обігу мало що змінилось. Гірше стало.

-ads-

Монети мають не реальну вартість, а на “папері”. Вмісту дорогоцінного металу, який і визначає їх ціну – мізер. Було задекларовано 5-ти відсотковий вміст срібла в фолісах, як вмісту його в сплаві, так і в вигляді покриття. Але війни та боротьба за владу – заняття не дешеве у всі часи, Давній Рим не є винятком. Навіть і цей мізер невпинно зменшувався, вони і взагалі зменшувались: що в масі, що в діаметрі, фоліси вважались срібними монетами лише в указах імператора. Їх не сильно охоче брали торговці, ціни невпинно росли.

Фоліс – доволі промовиста назва. В перекладі означає “мішечок монет” – дійсно мішечок, купка потрібна щоб щось купити. І навіть “фоліс” – то наша назва, як вони тоді самими римлянами звалась – загадка віків, нерозгадана досі.

Срібна силіква, введена імператором Костянтином Великим, яку продовжували карбувати і його нащадки, справи не покращила. Вага її постійно знижувалась, доки указом її вагу не зменшили з 3-ьох до 2,27 грам, вона стала “легкою”. Як вважаєте, купівельну її спроможність це підвищило?

Силіква тоді більше виконувала роль не засобу купівлі-продажу, а щось на кшталт американського долара для нас – такий собі депозит, засіб збереження цінностей та убезпечення “старості”. Вона миттєво зникала з обігу. Це підтверджується її малою присутністю в знахідках та при розкопках порівняно з широким розповсюдженням денаріїв – адже що її, що денаріїв потрібно в обігу порівняно однаково, але ось така диспропорція. Левова частка знахідок силікв саме в складі скарбів, що і підтверджує версію депозиту.


Реформа 347 року імператора Констанція ІІ теж справі не зарадила. Було введено для підвищення “авторитету бронзових фолісів, які указом вважались (продовжували) срібними, але спібло було лише в указі:
сентеніоналій = 100 старих денариїв (бронза, 23 мм до 354 р., далі 18 мм – серія “FEL TEMP REPARATIO”); про ці “Щасливі часи” в розумінні давніх римлян ми згадували в розповідях про реверси монет;
сентеніоналій = 100 старих денаріїв (бронза, 15 мм після 354 р. – серія “SPES REIPVBLICAE”);
майоріна – тут взагалі невідомо про яку монету мова, вважають, що якийсь крупний номінал;
півсентеніоналія = 50 старих денаріїв (1% срібла в усіх замість 5% Костянтина Великого)

Як бачимо, навіть серії монет мають розбіжності в розмірах при однаковій номінальній вартості. Та й назви номіналів – то теж лише в якості одиниць розрахункових в указі, як і “старі денарії” (їх в Костянтина Великого 10 було – як Вам інфляція для такого неінтенсивного економічно Давнього Риму?), як вони звались тоді – повторю – невідомо. Вчені ділять монети тих часів за металом (АЕ – бронза, AR – срібло, AU – золото) та діаметром в міліметрах.

Ось така “феєрична” ситуація в нащадків Костянтина Великого в фінансовій сфері. Ніколи їм такими дрібницями займатись, боротись за владу цікавіше!

То, зрештою, їх справи, а ми зі своєю впорались – з оглядом номіналів тих часів.

 

Мені ж залишається традиційне: хочу подякувати читачів моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію та YouTube КаналМонетБлогера.

Далі буде!

Не перемикайтесь!

попередня статтяКто и зачем подписал в Луганске «мир»
наступна статтяНовый экономический курс

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я