Замість довгоочікуваного звіту Том Купер опублікував у своєму пабліку допис Дональда Гілла. Його і пропонуємо вам сьогодні.
Усім привіт! [Опубліковано 11 грудня близько 12:00 за Києвом]
Поки мене «немає», Дональд Гілл на сьогодні люб’язно підготував не тільки вже звичний щотижневий огляд, а й окрему статтю. Саме з неї і почнемо, оскільки вважаємо, що битва за Степове — надзвичайно показова і, можливо, визначить результат зимової кампанії.
***
Минуло два місяці після початку наступу росіян на Авдіївку, тож пропонуємо поглянути, що весь цей час відбувалося на цьому відрізку фронту.
Вишестоящі органи в москві почали наступ із атаки на фланги українського захисту Авдіївки — сподіваючись прорвати їх і зійтися в центрі, оточити український гарнізон і змусити його відступити.
На південному флангу росіянам просунутися не вдалося, на північному рухалися дуже повільно, тому зрештою ВСрф здійснили тотальний фронтальний наступ, завдяки чому змогли захопити промзону на північному краї зруйнованого міста — після чого знову застрягли. Тим часом росіяни почали тиснути на українських захисників за три кілометри на схід від Коксохіму; побачимо, що з того вийде. Але на даний момент єдиний відчутний прогрес росіян — захоплення 2,5-3 кілометрів території на півночі. Далі розкажемо, як це все відбувалося.
***
Майже всі відео вже було тут показано, але продемонструємо їх знову, щоб проілюструвати свою думку.
Територія, яку росіяни захопили до 3 квітня 2022 року
Контратака українців, 8-9 вересня 2023 року
Територія, яку росія окупувала з 2014 року
Авдіївку, як і багато прифронтових регіонів, було атаковано ще в лютому 2022 року, але впродовж чотирьох місяців до початку жовтневого наступу фронт тут був стабільним. Коли літній контрнаступ українців поволі згорнувся, росіяни почали шукати нагоди здійснити прорив. Їхня військова доктрина вчить: необхідно утримувати ініціативу, а це найкраще вдається робити наступаючи. Сторона, яка має ініціативу, обирає час і місце, де будуть тривати бої, а отже, визначає, що відбуватиметься. Так від самого початку вчать мислити російських офіцерів, із цією настановою вони мають командувати військом: якщо їм навіть доводиться оборонятися від нападів сильнішого ворога, вони шукатимуть нагоди контратакувати його і прорвати лінію фронту. Тому росіяни постійно атакують під Купʼянськом, Бахмутом і під Сватовим. Вдасться захопити територію — добре, не вдасться — українці перебуватимуть в тонусі через постійну необхідність оборонятися, росіян це влаштовує, навіть попри втрати людей і техніки.
Крім того, і путін, і вишестоящі органи в москві прагнуть захопити Авдіївку — так само, як рік тому прагнули захопити Бахмут. А якщо вони мають ціль, то використають усі доступні конвенційні методи, щоб її досягти.
***
Оскільки Авдіївка вже була у великому, оточеному з трьох боків, виступі ще на початку цієї битви, росія сподівалася, що потужний наступ з обох флангів призведе або до оточення містечка, або звузить доступ до нього настільки, що підтримувати гарнізон у місті в оточенні можна буде хіба дуже високою ціною.
6 жовтня
Щоб із північного флангу відрізати Авдіївку, російським силам довелося б захопити і Степове, і коксохімічний завод.
7 жовтня
У перший день наступу росії вдалося перейти перше поле і захопити 300-метрову посадку. Російська артилерія її обстрілювала, а танки й бронетранспортери забезпечували пряму вогневу підтримку під час десантування піхоти. Й от, росіяни йшли в атаку хвилями, і через це збільшувались українські втрати, українці на передових позиціях змушені були витрачати боєкомплект, їхні кулемети та міномети перегрівалися. Але найбільше росіянам допомогла перпендикулярна посадка, що вела прямісінько до української лінії оборони і забезпечувала прикриття штурмовикам. Ба навіть гірше: ця посадка за 300 метрів повертала, і завдяки цьому росіяни могли заховатися ще краще.
Втім, їм довелося заплатити високу ціну – і солдатами, і технікою. У перші пʼять днів було візуально підтверджено повне знищення щонайменше 45 одиниць техніки. Складно сказати, скільки іншої техніки було знищено без відеопідтверджень, але територія на схід від шлакового терикону швидко вкрилася розсипом різноманітної російської бронетехніки.
Попри страшенні втрати, росіяни далі йшли в атаку. Цей солдат брав участь у боях на південь від Авдіївки, але те, що він описує, – це доволі поширена ситуація:
***
22 жовтня
Російський вогонь не дає українцям маневрувати для ротації бійців та підвозу запасів
шлаковий терикон
Коксохім
За подальші 15 днів росіянам вдалося досягти двох результатів:
- невпинний вогонь артилерії поступово знищив українські польові фортифікації, і, відповідно
- російські війська змогли захопити решту тієї посадки.
Спершу росіяни захоплювали різні ділянки посадки, але згодом українські контратаки повсякчас їх вибивали з оборонних ліній. Артилерія з обох боків била по посадці перед штурмами, й у певний момент окопи вже втрачали обороноздатність. Не маючи окопів, українці зазнавали більших втрат від артилерії, навіть якщо тримали стрій. Ціна була надто високою, тож вони відступили до подвійної посадки вздовж залізничних колій. Вишестоящім органам та путіну байдуже на величезні втрати, тож їхні командири знову й знову відправляли війська на захоплення посадки і без зупинок тисли далі, до залізничних колій.
Втрати у техніці збільшувалися
***
Навіть перебуваючи під артилерійським обстрілом і вогнем безпілотників, росіяни знову почали окопуватись. Це схоже на їх тактику в Бахмуті, коли перша хвиля проривалась поближче до українських позицій, а згодом вцілілі зупинялися й починали копати укріплення для майбутніх груп. І не лише позиційні – росіяни почали рити тунель через поле.
Вперше такі тунелі помітили чотири місяці тому під час літнього наступу українських військ в районі Роботиного. Цими тунелями війська рф здійснюють постачання та переміщують війська під прикриттям від українського вогню чи розвідки. Так було в Авдіївці, де піхота рф виходила назовні лише впритул до оборонних позицій України. Намагались уникнути халеп у відкритому полі, як ось ця
І українці, і росіяни почали використовувати невеликі керовані колісні дрони, щоб доставляти припаси на вразливі позиції, а один з таких вантажних безпілотників успішно евакуював українського солдата.
Зрештою, росіяни настільки натисли на українську оборону, що спробували зазіхнути на схили терикону. І хоча жоден штурм не був успішним, українці все ж зазнали певних людських втрат та витратили чимало боєприпасів, яких Україна зараз почала отримувати як мінімум на 30% менше, адже Захід наразі стурбований розвитком подій в Ізраїлі та Палестині.
Один українець підрахував, що росіяни втрачали 20-30% своєї техніки, перш ніж досягти передових позицій ЗСУ.
На діаграмі показано втрати першого тижня наступу:
Крім того, українська піхота на вершині терикону постійно обстрілювалася з безпілотників. Навіть оборонні споруди не давали можливості сховатися.
Зрештою просування росіян на захід від Красногорівки та поблизу терикону дозволило їм вести прямий вогонь по логістичному маршруту, який Україна використовувала для постачання та ротації.
На щастя для ЗСУ, ще у вересні 47-му окрему механізовану бригаду було виведено з-під Роботиного та розміщено на північних рубежах Авдіївки. Так один із українських підрозділів найвищої вогневої потужності отримав хороші позиції для оборони підступів до Степового та коксохімічного заводу.
(КАРТА) 23 жовтня
Єдина дорога на терикон
Коксохім
(КАРТА) 24 жовтня
Українці не можуть зупинити просування росіян через поле
Коксохім
Переклад: Ярослав Кляшторний, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Антоніна Ящук
Оригінал
Джерело тут
