Впродовж всієї своєї історії російська імперія, Радянський Союз, а згодом і росія путіна спеціалізувалися на створення «гарячих точок» по всьому світу.
Не будемо далеко заглиблюватися в минуле, пригадаймо бодай останні десятиліття: Придністров’я, Нагорний Карабах, Північна Осетія і Абхазія, Крим, Донбас. Це саме ті території, куди росія несла свої впливи, а разом з ними – війну, тероризм, кров, смерті, біду і розруху.
Сама росія називає ці землі «зоною власних інтересів», хоча до її інтересів ці краї не мають і не мали жодного відношення. Реальна мета росії інша: тотальна, постійна дестабілізація ситуації по всьому світу. Дестабілізація – це та атмосфера, в якій чудово виживає російський деспотизм та диктатура. Саме тому росія дружить з талібами, підтримує ХАМАС і Хезболлу, терористів Південного Судану і екстремістів різного штибу по всій земній кулі. Росія – генеральний спонсор тероризму і дестабілізації у світі. І вже сьогодні ми бачимо реальний результат цих довгострокових цілеспрямованих дій: наростаюче протистояння між глобальним Півднем та Заходом, у якому рф відіграє провідну роль.
Одна з діючих ключових «гарячих точок», створених за безпосередньої участі росії – Сирійська арабська республіка, де вже дванадцять років триває кривавий конфлікт. Звісно ж, росія удає, що підтримує президента Башара Аль Асада, але насправді переслідує зовсім інші цілі.
Непосвяченій людині детально розібратися з тим, що саме відбувається в цій країні Близького Сходу, непросто, майже неможливо. Назагал можна сказати, що там всі воюють з усіма.
Військово-політична ситуація в Сирії
Північна область – від берега Середземного моря до околиць провінції Ідліб – контролюється силами режиму Асада («асадитами»), які за підтримки російських найманців ведуть бойові дії проти угрупувань в районі безпосередньо провінції Ідліб, що підконтрольна «Аль-Джолані» та угрупуванню «Вільної Сирійської Армії» (ВСА). ВСА, своєю чергою підтримується турецькою стороною. Від східного берега річки Євфрат до кордону Сирії з Іраком на півночі, територія підконтрольна угрупуванню курдів, які воюють з турками, за підтримки США. Центральна область частково окупована ІДІЛом, тими ж таки росіянами та іранськими проксі. На півдні свої інтереси і зони впливу зберігають місцеві бедуїни, яких підтримує Саудівська Аравія. Окремо існує опозиція до режиму Асада, створена сирійською інтелігенцією – Сирійський Суннітський Меджліс, який, до нашої честі, створений і очолюваний громадянином України Ахмадом Джума. Меджліс будує свою діяльність на західних цінностях, в основі яких прихильність до принципів демократії та гуманізму. Зокрема, сирійці підтримували Євромайдан і брали активну участь у подіях лютого 2014 року.
Громадяни Сирії брали активну участь у Революції гідності в Україні 2013-2014 року
Словом, сьогоднішня Сирія – це такий собі сучасний Вавилон, в якому перетинаються геополітичні інтереси колективного сходу і заходу. І Росія намагається відігравати в цьому конфлікті провідну роль. Саме тут вона тримає свої стратегічні бомбардувальники, штурмовики, літаки дальньої радіорозвідки, гвинтокрили (зокрема і ударні КА-52). Не менше десяти суден в Середземному морі, серед який фрегат «Адмірал Григорович», вартістю 750 мільйонів доларів, дизель-електричний підводний човен «Краснодар» вартістю 4,56 млрд доларів, ракетні катери і катери берегової охорони.
Літак дальньої радіорозвідки А-50, авіабаза Хмеймім
Це – доволі серйозна сила для того, щоб контролювати значну частину сирійської території. рф забезпечує повітряний і водний компоненти, яких так не вистачає режиму Асада.
Але саме Сирія може стати тією «ахілесовою п’ятою» путінської міжнародної політики. Якщо витіснити росію з сирійської території, завдати їй поразки на «далеких фронтах», зробити так, щоб сирійська земля палала під ногами російських загарбників, це може призвести до глобальних тектонічних змін, що матиме наслідки на «нашій» російсько-українській війні.
Підстави для завдання росії поразки на сирійському напрямі більш ніж вагомі. У витісненні росіян надзвичайно зацікавлений президент Туреччини Ердоган. Проти росії налаштована більшість місцевого населення, оскільки майже у кожній сім’ї є загиблий від авіаударів рф, в тому числі й на окупованих територіях. Очевидно, що свої інтереси має в цьому питанні Ізраїль (саме через території, підконтрольні асадитам, відбувається транспортування зброї та боєприпасів для сил угрупування «Хезболла» в Лівані та ХАМАС в Палестині). Ці фактори можуть закумулювати формування цілого антиросійського блоку на Близькому Сході, внаслідок чого росія програє свою війну в Сирії і втратить значну роль у геополітичній розстановці сил, що матиме позитивні наслідки і для нас.
Звісно, мова не йде про повноцінний «другий фронт», оскільки масштаби сирійського конфлікту та російсько-української війни просто неспівставні. Але росії є що втрачати в цьому регіоні, особливо порт Тартус, де у них база з 1988 року.
Підводний човен «Краснодар», порт Тартус
По-перше, згідно з джерелами в ГУР МОУ, саме за рахунок Сирії росія сьогодні частково вгамовує свій снарядний «голод». В сирійському місті Сафіра працює цілий завод, який виробляє боєприпаси для російської армії. З сирійського порту Тартус ці снаряди (передусім, калібру 122 мм) доставляються до морського порту Новоросійська. Саме це мав на увазі український головнокомандувач генерал Залужний, коли закликав «спинити сирійський експрес».
Завод №790 з вироблення боєприпасів, місто Сафіра
По-друге, через цей же порт Тартус іранські безпілотні «шахеди» доставляються до росії, разом з іншою військовою допомогою від Ірану.
По-третє, територією Сирії проходить частина арабського газопроводу, з якого росія отримує кошти за транзит єгипетського газу.
По-четверте, ослабивши росію у Сирії, Україна зможе взяти на себе частину угод, зокрема й зернову, в чому Стамбул зацікавлений.
Одним словом, завдання поразки росії в Сирії зможе зруйнувати велетенську російську логістичну систему, яка простяглася від Близького Сходу аж до степів Донбасу.
І основне: витіснення росії з Сирії завдасть безпрецедентної шкоди її репутації так званого «миротворця». Близький Схід вірить силі. І якщо росію цієї сили позбавити, її військовий авторитет зникне разом з її впливами. Так само, які вони зникли зовсім нещодавно у Вірменії, що одразу змінило політичний вектор країни.
У сучасному світі більше немає локальних, ізольованих конфліктів. Все взаєпомов’язано і взаємозалежно. В тому числі, й наша російсько-українська війна. Її хід визначається не тільки дипломатичними переговорами у Вашингтоні чи боями під Авдіївкою, але й ситуацією в Ідлібі та Алеппо.
Для Гітлера війна в Африці теж не мала великого доленосного значення, але коли війська Роммеля поступилися Монтгомері в африканській кампанії, з часом це призвело до поразки фашистської Німеччини у Другій світовій війні.
Тому, коли ми сьогодні дивимося на карту далекої Сирії, цілком можемо сказати, що це й наша війна. І коли український ГУР вважає, що цей напрямок може стати наріжним каменем у всій російсько-українській війні, до цього, мабуть, варто дослухатися.
автор – Віталій КУЛИК, політолог, футуролог
