Повоєнний світ має якісно відрізнятися від нинішнього. Інакше ми знову зайдемо на нове коло революцій і війн. Щоб розірвати це коло клептократії та війни потрібно дати нову точку відліку.
Ми про управління загальним благом. Поки що мова йде не про форму правління та конституційні зміни, а лише про принципові речі, які стосуються майбутнього.
В своєму тексті про мародерів Богдана Бабич вказала, що “тих, хто під час війни чи після перемоги, розкрадатиме фінансову допомогу Україні та наші з вами гроші – має прирівнюватись до мародера… Ніяких компромісів, відмазувань, замовчувань. Довічне ув’язнення, без права на амністію з конфіскацією майна. Один раз жорстко, щоб не було навіть думки в той бік”.
Покарання це важливо і це можна реалізувати вже зараз. Воєнний стан та консолідована позиція політсил дає таку можливість. Сподіваюся, що Верховна Рада не буде зволікати і ухвалить відповідні закони.
Проте, важливим є й питання як організувати розумне використання коштів на післявоєнну відбудову, якісно знизити корупційні ризики, прибрати бюрократію та забезпечити прозорість і контроль за їх використанням, а головне – створити основу для післявоєнного світу.
Ця історія не про реформу Держбюджету, хоча його трансформація “на після війни” вже потребує фахової розмови. Вже сьогодні Уряд створив чотири фонди відновлення економіки після війни: Фонд відновлення майна та зруйнованої інфраструктури; Фонд відновлення та трансформації економіки; Фонд підтримки малого та середнього бізнесу; Фонд обслуговування та погашення державного боргу.
Але це все відбувається в традиційній логіці бюджетного процесу.
Мова йде про створення пулу активів, які, для спрощеногорозуміння, ми назвем – “ЦИВІЛІЗАЦІЙНИМ ФОНДОМ”. Фондом подоланя варварства та утвердження цивілізації.
Сьогодні в Україні проявилися дива економіки даріння та взаємодії. Після війни є шанс змістити акценти бізнес-стратегій з жорсткої конкуренції та надприбутків в бік взаємодоповненості, шерінгу та відкритих кодів. Мова йде про економіку сенсів (за Олегом Проніним). Компанії/підприємства в калькуляцію ціни товару/бренду закладають не лише певну візію – уявлення про свій внесок в загальне благо, але й створюють систему взаємоосвіти виробника та споживача. Підвищення компетеності не тільки того, хто створює продукт, але і того хто цей продукт споживає. Між ними встановлюються відносини не продавець – покупець, а партнери, співтворці процесу.
У Цивілізаційному Фонді агрегувалися б ресурси на творення нового. Того, чого в України ще не було, але воно критично потрібне.
Кошти до такого Фонду можуть надходити з наступних джерел:- міжнародних донорів та фінансової допомоги інших країн. Україна отримує величезні кошти на відбудову економіки. Частина з них може бути спрямована на цілі Фонду;- “довгих кредитів”. Кредитори неодноразово стверджували, що прагнуть екзистенційних/ментальних зрушень в українському суспільстві;- “пожертв” українських олігархів. Їм все одно доведеться шукати собі місце в новій системі відносин та легалізовувати свої статки;- конфіскованих російських активів;- ендавментів;- внесків юридичних та фізичних осіб за принципом крауфандингу під конкретні проекти.
Витрачали б ці гроші на такі приорітетні напрямки:
1. підтримка згуртованості суспільства у вигляді кооперації, локальних виробництв, місцевих ініціатив тощо;
2. інвестицій в іноваційні високоприбуткові проекти, під держгарантії;
3. статегічні інвестиції – побудова секторів економіки, яких в Україні ще не було, в інфраструктуру нових технологічних кластерів. Створення бази для входження України у світовий розподіл праці з унікальними пропозиціями;
4. інвестиції в Інакше – фінансування проектів майбутнього; в дослідження можливостей та меж людини і людства.
5. фундаментальні соціо-гуманітарні дослідження;
6. запровадження екосистемного балансу та партнерських відносин з Природою – визнання Природи, разом із надрами, землею, ландшафтами, водою.., як спільне неподільне надбання. Фінансування глобальних екосистемних протекторатів. Створення екстериторіальних демілітарізованих екологічних зон під глобальним управлінням, які потребують планетарних зусиль задля подолання наслідківкатастроф та відновлення біорізноманіття (в Україні такою зоною може бути Чорнобильська, а в РФ (після депутінізації) – Сибір, в Бразилії – Амазонка) (ідея Тараса Бебешка);
7. підтримка культурних та мистецьких проектів, здатних забезпечити творчу експансію українства у світі.
Цивілізаційний Фонд виступає в такому випадку як інфраструктурний цілісний супровід пророщення інакшого, формування нового типу громадянської відповідальності за спільне благо, виховання відчуття спільної історичної долі.
Як має бути організоване управління цим Фондом, який є по суті “екосистемою” фондів та активів? Досить просто. Перехресний контроль та прозорість конкурсів проектів. Фонд матиме експертну та наглядову ради. Завданням експертної ради розбиратися в суті куди і які гроші надавати. А наглядова рада – етичний нагляд, цінності та моніторинг (ідея Андрія Гінкула). Рішення ухвалюються лише коли є консенсус між ними. Захист проектів в онлайнрежимі. Попередні громадські обговорення, бо кошти Фонду – це загальне благо.
Прихильники “реалізму” нам можуть закинути, що існування таких фондів можливе лише за умови бюджетних профіцитів та від наддостатку. Інші скажуть, що жодні наглядові ради не здатні подолати корупцію…
Проте, в післявоєнному світі успіх матимуть мобільні, розподілені системи. Чим більшим буде здатність країни до дерегулювання, до використання іноваційних підходів в управлінні, до соціальних експериментів, тим успішнішими вони будуть.
Вкотре нагадуємо, нас очікує вже не відбудова, навіть не реконструкція, а побудова країни. Тому вкрай важливо розумно скористатися наявними та майбутніми ресурсами не для повернення в парадигму наздоганяючого розвитку тав неактуальний технологічний устрій, а для подолання наших меж/обмежень розвитку.
ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФОНД – це перша ступінь ракети для квантового стрибка України. Він не про бюджетні розпили, а про інакше Майбутнє.
З циклу “Листи з #Ашраму”, 13 березня 2022
