Уривок глави з розділу Економіка лихварства книги Чарльза Айзенстайна “Священна економіки”.
Систематичні прояви таких звичних нам жадібності, змагальності та занепокоєння суперечать ньюейджівським вченням «гроші — лише форма енергії» і «грошовий достаток приходить до тих, хто мислить у категоріях достатку». Коли гуру радять відпустити обмежуючі переконання щодо грошей, припинити мислити як бідна людина, відкритися потоку достатку і збагатитися за допомогою позитивного мислення, вони втрачають важливий момент. Основа їх ідей вірна: дефіцит є продуктом колективних переконань, а чи не об’єктивна реальність. Але самі ідеї по суті несумісні з нинішньою фінансовою системою.
Ось добре оформлений приклад такого мислення, взятий із книги Лінні Твіст «Сутність грошей» (The Soul of Money):
«Самі собою гроші ні хороші, ні погані, ні наділені силою, ні позбавлені її. Наше розуміння грошей та характер взаємодій з ними — ось у чому і біда, і можливість самопізнання, особистісної трансформації».
Лінні Твіст — мудрий філантроп, вона багатьох спонукала вгамувати фінанси на благі цілі. Але уявіть тільки, як її слова сприймають бідні через брак грошей! Коли за пару років до першого видання цієї книги я був на мілині, я пам’ятаю, як мене дратували «освічені» друзі, які з добрих спонукань радили мені перестати мислити в рамках бідності. Начебто мислення мільйонів людей винні в обвалі економіки Латвії чи Греції та в масових банкрутствах. А нещасні діти, які голодують, — у них теж «мислення бідняка»?
Далі за текстом Твіст так відгукується про шкідливі установки бідняка: «Вони нагадують дитячу гру «Музичні стільці», де стільців на один менше, ніж учасників. Ви зосереджені на тому, щоб не програти і не виявитися тим, кому зрештою не вистачить стільця».
Але, як я вже казав, фінансова система саме і є ця гра: шалена боротьба, в якій неодмінно когось викинуть із кола. Якщо дивитися глибше, Твіст, звісно, права — фінансова система є логічним наслідком установок на бідність, які самі спираються на міцнішу основу: головні міфи та ідеології нашої цивілізації. Я називаю їх історією особистості та історією світу. Але не можна змінити лише установки щодо грошей — треба міняти самі гроші, адже вони, як-не-як, є втіленням цих установок.
Зрештою, робота над собою невіддільна від зміни світу. Обидва процеси відображають один одного, одне — інструмент для іншого. Коли ми змінюємось, закономірно змінюються наші цінності та дії. Коли ми змінюємо світ, народжуються внутрішні питання, які потрібно або вирішити, або визнати себе некомпетентним. Оскільки ми відчуваємо духовний план глобальної кризи, то й потрібен «священний активізм», як його називає Ендрю Харві.
Теперішня фінансова система — це матеріалізація століттями панування в нашій цивілізації мислення в рамках дефіциту. Зміниться воно — зміниться система. А поки достаток суто математично залишається долею меншості, адже процес створення грошей породжує непереборну потребу. Одні багатіють за зубожіння інших.
Один із принципів програмування себе на багатство пропонує звільнитися від почуття провини, заснованої на переконанні, що багатим можна стати лише за чужий рахунок, що «в одного прибуває» і «убуває в іншого». Загвоздка в тому, що в реальних умовах так воно і є, «у мене прибуває» і «у тебе зменшується». Борг завжди більший, ніж кількість готівки, а монетизація відбувається за рахунок природи, культури, здоров’я та духовного багатства — є від чого відчути себе винним. Звичайно, за допомогою грошей можна створити багато прекрасного, заснувати тямущі організації та створити благородні справи. Але якщо ми думаємо заробляти, тримаючи ці цілі в думках, це в деякому сенсі нагадує Трішкін кафтан (типова російська байка Крилова, що стала основою ідіоми про ситуації, коли один недолік намагаються виправити, створюючи інший.).
Прошу, не думайте, ніби я відмовляю Вас від потоку достатку. Навпаки, коли так мислитиме достатня кількість людей, фінансова система перебудується, щоб відповідати новим переконанням. Заснування сучасної фінансової системи — роз’єднання, воно і наслідок, і причина того, що ми сприймаємо себе окремими, відокремленими суб’єктами поза межами світу. Відкритися достатку вдасться, тільки коли ми звільнимось від такого сприйняття і звернемося до багатства справжнього спільного буття, якому чуже лихварство.
Ось Вам неабиякий приклад, демонструючий недолік принципу «програмування себе на багатство», а також і всієї грошової системи, але неявно. Кілька років тому одна особа розповіла мені про незвичайне об’єднання під назвою «Обдарування» (Gifting), до якого вона приєдналася. Головний принцип роботи був такий: Ви «даруєте» тому, хто запросив Вас десять тисяч доларів, потім знаходите ще чотирьох людей, кожен з яких «подарує» Вам десять тисяч і знайде ще чотирьох, яким пояснить ідею за десять тисяч натомість. Зрештою, у всіх виявиться чистих тридцять тисяч доларів.
Супутня література називала процес проявом усюди достатку. Все, що потрібно — правильна відповідна установка. Що й казати, я охоче погодився на пропозицію. Жартую, жартую. Насправді я запитав жінку: «Адже ви просто збираєте з друзів гроші, чи не так?» “О, ні”, — відповіла вона. Адже вони теж отримають тридцять тисяч, головне сильно вірити в принципи дарування. «Але їм віддадуть гроші їхні друзі. Зрештою, останні, хто приєднався, втратять десять тисяч. Ваша організація по суті краде ці гроші, прикриваючись термінологією дарування».
Можливо, ви здивуєтеся, але жінка як у воду канула. Її обурення з приводу моїх заперечень та їх неприйняття аналогічно вигодонабувачам світової економіки, яка сама в структурному плані аналогічна тій схемі-піраміді. Щоб переконатися в цьому, уявіть, що кожні десять тисяч за членство створені як борг під відсотки (які по суті й є). Вам доведеться залучити інших, інакше Ви втратите своє. А ті інші уникнуть нестачі, тільки втягнувши в монетарну економіку нових людей. Для цього згодиться колонізація — кхм-кхм, я хотів сказати — відкриття нових ринків для вільної торгівлі, а ще економічне зростання: перетворення на гроші взаємин, культури, природи тощо. Так відсувається невідворотне, а невідворотне, тобто дедалі більше накопичення багатства, піднімає потворну голову, щойно уповільнюється зростання. Людям, які опинилися в цьому ланцюжку останніми, якось віддати борг: нема з кого стягнути гроші, нема чого в гроші перетворити. Пізніше ми переконаємося, що це є причиною економічної, соціальної та екологічної кризи нашої цивілізації.
Замість висновку
Як людина з певним досвідом роботи в багаторівневих маркетингових системах продаж скажу, що курс на так званий грошовий достаток — це нерідко головна проблема бідності. Бо люди що читають такого типу мантри по перше легко піддаються фінансовим маніпуляціям по друге не обвязково з такого роду Обдаровуванням доходити до пошуку останньої людини. Систему розвалять тисячники і десятитисячники як в який час просто зациклююють грошовий потік на собі. Це щось схоже на хворобу корупції в нашій країні коли наприклад голова держави може буквально не володіти ситуацією наскільки прогнила система під ним. І його ж ставленники наче світлі голови з правильними словами та діями, масштабом мислення виявляються просто жадібними крадіями. і замінити по суті ніким бо механіка уряду вибудована на доктрині корита.
Тому для мене розуміння економіки та економічного мислення в першу чергу полягає не в стратегії чи ідеології мислення, мантрах на місяць про притягування достатку. А власне характеристик сутності людини. Її внутрішніх страхів та его. які зрештою можуть довести до абсурду навіть найсвітлішу чи найсвітлішу ідею.
Повертаючись до теми екопоселень та мережі спільнот — зняти барєр бідності мислення чи магічності достатку, як на мене це лише перший етап. За яким мала б стояти не лише формування капіталу довіри, але й віра та надія людей в створення альтернативи. І віра ця вибудована саме в діях. В нашому випадку коли ми на місцях та проектах на місцях. Маленьких кроках створеннях проектів на базі поселень які будуть діяти на благо розвитку спільноти. Не обіцяючи чи вимагаючи а виключно пропонуючи та довіряючи. Допомагаючи тим хто більш у скрутному становищі.
Принаймі такий план капіталізації в площинах соціального духовного культурного організаційного та економічного клею. Сподіваємось через якийсь час це даватиме зрештою той фінансовий ричаг, який буде підсилювати економіку наших спільнот без змагальництва та конкуренції, на засадах миру та любові, взаємодії підтримки та колаборації навіть в умовах війни, коли загальна класична економіка дикого капіталізму залишатиметься.
Джерело тут
