Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства
Вчора Володимир Горбач в УП розмістив блог, де підняв важливу тему про межу допустимого морального компромісу в адвокатській роботі. Коли адвокат із захисника інтересів та прав свого клієнта перетворюється на політичну фігуру і ретранслятора меседжів ворога.
Горбач порівнює справу піарника Януковича Пола Манафорта у США, яку веде прокурор Мюллер, та справу Януковича, судові засідання по якій відбуваються в Україні. “Коли адвокат поводиться як політтехнолог – він не адвокат, а політтехнолог. І кваліфікація його діяльності – зловживання правом”, – зазначає Володимир.
Сьогодні ми бачимо як це відбувається на практиці. Оболонський районний суд Києва, який слухає справу про державну зраду Віктора Януковича, не зміг розпочати дебати, оскільки захисники екс-президента покинули залу засідань.
Перед цим адвокати Януковича втретє подали до суду клопотання про нібито поважність причин неявки та відкладення судового засідання. То захисники нібито перебувають у Верховному суді, де розглядається їхнє клопотання про зміну підсудності даної кримінальної справи, то виявилася необхідність ознайомлення із матеріалами справи нових захисників, то адвокати наголошують на терміновій необхідності заслухати у справі свідчення екс-прем’єра Азарова тощо.
Як зазначив головуючий суддя Владислав Дев’ятко, “в українському законодавстві, на думку суду, відсутні можливості якось ефективно реагувати на таку поведінку сторони захисту”.
Затягувати розгляд справи звична форма роботи адвоката. Я б це навіть зрозумів. Для Генпрокуратури та влади у цілому важливо, щоб судовий процес був бездоганним з позиції дотримання процедур. А вони так виписані в нашому КПК, що ніби самі сприяють виведеннюю будь-якого корупціонера чи крупного злочинця з-під покарання.
Нагадаю, Януковичу інкримінуть три статті Кримінального кодексу України: ст. 111 (державна зрада), ст. 27, ч. 2 ст. 437 (пособництво у веденні агресивної війни); ст. 27, ч. 3 ст. 110 (пособництво в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки). Якщо суд визнає доведеними злочини екс-президента, то Януковичу світить вирок: довічне ув’язнення.
Якщо судові дебати розпочнуться вже на цьому тижні, то є шанс, що ми почуємо вирок суду у справі держзради Януковича вже за місяць – два.
Отже адвокати-політтехнологи Януковича роблять все щоб зірвати судові дебати та затягнути завершення процесу. Максимально затягнути розгляд справи до виборів президента України, а потім повикористовувати можлиовсті останнього слова Януковича (як звинуваченому, йому має бути надана така можливість). Очевидно, що буде скайп-включення, яке будуть транслювати деякі наші телеканали. Спіч Януковичу напишуть у Кремлі і розставлять всі необхідні акценти. Під вибори – це буде хайп ще той.
Мабуть немає сенсу нагадувати пану Сердюку та ін. ст. 44 Правил адвокатської етики (2017 року), які вказують, що “адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи”. Як на мене, команда нинішніх адвокатів Януковича саме і займається тим, що затягує час та влаштовує для російської пропаганди зручні майданчики.
Друга лінія політтехнологічного захисту Януковича полягає в його зверненні до суду із позовом на Генпрокурора Юрія Луценка від якого екс-президент – втікач вимагає “спростування невірної інформації та вибачення”. Янукович тільки зараз побачив у словах Луценка образливі для себе висловлювання та неправдиву інформацію про масштаби своєї корупції.
Як на мене, то Януковичу та його адвокатам-політтехнологам варто подавати позов проти кількох мільонів громадян України, які не добирали слів в оцінці діяльності екс-президента в 2013-2014 рр. у соціальних мережах та прямих ефірах. Зокрема і проти мене також.
Очевидно, що і цей процес “Янукович проти Луценка” буде транслюватися вітчизняними телеканалами.
У цьому відношенні досить влучно сказав Володимир Горбач, “коли українські телеканали без пояснень транслюють пряму мову “адвокатів Кремля” – вони просто підключають до нашого мозку провідки російської пропаганди”.
Абсурдизація процесу, перетворення його на буфонаду – влсне це і є мета захисту та їх кураторів з Кремля.
На завершення хотів би навести один красномовний приклад відмінності судового процесу в Україні та США. Це вся та ж справа Пола Манафорта. Як зазначає видання “Главком”, судові слухання мали початися вже тиждень тому, минулого понеділка. Але Манафорт з‘явився до зали суду в місті Александрія, штат Вірджинія, в зеленому тюремному комбінезоні, аби… попросити суддю про перенесення процесу. Суддя Елліс вилаяв звинувачованого за «вбрання, що не пасує», зобов‘язав його вдягти наступного разу костюм, але дозволив перенести початок засідання на тиждень, підкресливши, щоправда, що більш затягувати справу не дозволить. «Я не допущу, щоб цей процес перетворився на нескінченний. Зрештою, я працюю не в театрі».
Джерело: Главред
