Олександр НИКИФОРЧАК
Якщо ти не професійний історик, щоб задовольнити інтерес та для розширення світогляду не обов’язково читати нудні трактати. Можна поєднати красиве з корисним. Фільм, наприклад, дійсно має дещо віддалене відношення до історичної правди та визнаних наукових поглядів, але і музика https://youtu.be/5Y4WnyfgnNY там чудова, і поринути в ті часи, відчути атмосферу їх можна навіть краще, ніж з наукових праць. Картинка оживає.
Це теж та сама “опера”, навіть не споріднене явище, а різновид того давнього механізму, про який ми почали розмову https://politcom.org.ua/?p=13429 минулого разу. Це теж своєрідний клапан викиду негативних емоцій, теж пропаганда, хоч і не державна, але вплив на наш світогляд і систему цінностей має неабиякий. Втім, повернемось до нашої історії, бо можна зайди глибоко в ці роздуми, а не хочеться, бо ті двоє на арені Колізею – дійсно щось неймовірне, навіть для Давнього Риму. Ремаркою про фільми я лише натякнув, що в світі найчастіше нове – то просто модифікований давній винахід. Так і донині правлять батіг та пряник, бажаємо ми хліба й видовищ, це вміло використовується, просто гладіаторські бої нам замінили розваги в медіа, ТБ та інтернеті.
Є головне правило програмістів: якщо щось працює – міняти нічого не варто. Це вірно і в житті. Це вірно було й колись. Гладіаторські бої на арені Колізею чудово зарекомендували себе. Це і видовище, і правосуддя, і імперська пропаганда величі та могутності імперії. Часи проходили, тріумфи змінювались періодами кризи, імператори змінювали один одного, додаючи до цього ще приправу – наш чемпіонат павуків у банці, перипетії якого йдуть наскрізною ниткою моїми блогами, як от перець, але Колізей не пустував. “Акторами” для розваги “поціновувачів” ставали полонені та раби.
Дійство набуло такого розмаху, що колись найнижча верства – раби (гладіатори поповнювались рабами) ставали кумирами. Гладіатором з власної примхи став імператор Коммод, безпутний син величного Марка Аврелія (сьогоднішній музичний фон саме такий тому, як вам така версія саундтреку до фільму з Расселом Кроу?), запустивши незворотні процеси загибелі Римської імперії, ось про це: Архітектори успіху.
Ще однією категорією “зірок арени” ставали злочинці. Все з користю: і правосуддя, і утилізація асоціальних елементів – навіщо їх утримувати в тюрмах чи в якості рабів, ще знову що утнуть.
У всі часи було і почесним, а головне – вигідним, надавати послуги чи бути постачальником “сильним світу цього”. Один торговець в Давньому Римі теж “сидів на потоках” – продавав коштовності дружині імператора Галлієна. Думаю, непогано виходило. Але є така маленька тваринка, “жаба” зветься. Вона почала душити бідолашного торговця. Мало йому стало, захотів більше. І продав Салоніні підроблені коштовності. Обман виявили. За законом “підприємцю”-шахраю випала щаслива нагода стати “зіркою Колізею”. Покаранням за його злочин став поєдинок з диким звіром на арені.
Позаяк в цей день гладіатором був не звичайний злочинець, а знана дотепер людина, ще й така, що насмілилась обманути самого імператора, Колізей був забитий глядачами вщент. Всі чекали чогось цікавого та незвичайного. Очікування їх не обманули, такого дійсно не було ніколи.
Тремтячий та переляканий торговець вийшов на арену. Нічого доброго він не чекав. Він взагалі нічого не чекав – уявіть, який з нього воїн і з огляду оцініть перспективи. Отож.
Колізей затамував подих.
На арену викотили клітку з звіром – супротивником приреченого.
Колізей бачив тисячі поєдинків, тисячі смертей. Тисячі подвигів заради найдорожчого – життя. Такого ще не було.
Відкрились дверцята. З клітки вийшов звір, точніше вийшла. Курка. Страшним жахливим супротивником торговця була курка.
Сміх накрив Колізей. Регіт.
На арену вийшов імператор Галлієн. Він сказав торговцю: “Обманював ти, обманули й тебе.” І відпустив.
Важко судити, не живучи тими обставинами та “нюансами” суспільства, та все ж цікаво: що краще – смерть від пазурів та ікол хижака чи така от привселюдна ганьба.
Втім, кожен має свою думку. Про це, а також про отой механізм видовищ: без інтернету в Колізеї у давніх римлян та наших “телеколізеях” та “інтернет-аренах”. Є різниця в результаті впливу на суспільство, без урахування способу подачі ідей?
Я ж, традиційно, хочу подякувати читачам моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
