Київ. 05 березня 2015 року (ЄвроМайдан СОС). “Рік безкарності” – саме так охарактеризували реальний стан із розслідуванняя злочинів проти протестного руху учасники прес-конференції «Розслідування справ Майдану: рух із швидкістю черепахи». Представники громадських ініціатив та адвокатів постраждалих представили альтернативний погляд на хід розслідування та оприлюднили результати громадського аналізу ефективності роботи органів слідства по цим справам.
У представлених ними матеріалах проаналізований кожен епізод, який розслідується органами прокуратури, починаючи із затримання групи львівських студентів 25 листопада 2013 року аж до масового розстрілу безбройних протестувальників 20 лютого 2014 року.
“Якщо говорити про розслідування вбивств учасників протесту у січні-лютому 2014 року, то відсутність достатнього технічного забезпечення, зволікання із кваліфікацією дій осіб, арештованих ще в квітні 2014 року, саботаж МВС, умисне затягування судового розгляду, – це далеко не повний перелік недоліків слідства, які ми спостерігали у цих справах. – вважає адвокат потерпілих Павло ДИКАНЬ. – Але під час Євромайдану вчинялися й інші злочини. Попри це, є провадження, де за цілий рік не відбулося жодних зрушень по справі. Це і побиття правоохоронцями людей під час подій 1 грудня на вулиці Банковій, і нанесення тілесних ушкоджень 24-м постраждалим під час спроби штурму Майдану 11 грудня і, на жаль, багато інших.”
Окремі справи вже передані до суду. Спостереження на на судових процесах над обвинуваченими в організації чи безпосередньому виконані злочинів під час Євромайдану, здійснює група громадського спостереження «ОЗОН». Сам ОЗОН розпочав моніторинг судових процесів ще в грудні 2013 року, коли почали масово затримувати активістів в Києві та регіонах. Тоді спостерігачі фіксували усі порушення права на справедливий суд та надали переконаливі підтвердження щодо використання судів як інструменту політичних переслідувань.
«Якщо рік назад на лавах підсудних по всій країні сиділи сотні активістів Євромайдану, то сьогодні – поки що десятки тих, хто намагався придушити мирний протест. ОЗОН відслідковує усі такі справи. Дані моніторингу над цієї категорією судових процесів ми оформлюємо у вигляді звітів. Інформація відкрита, тож нею можуть користуватися як сторони процесу, так і судова адміністрація, щоби виправити відзначені нами організаційні недоліки, які істотно впливають на забезпечення права на справедливий суд.» – коментує Валерія РИБАК, координатор групи громадського спостереження «ОЗОН».
Окрема частина звіту стосується розслідування щодо використання ДАІ для переслідування учасників Автомайдану. Так, на даний момент слідством встановлено та ведуться справи стосовно працівників ДАІ, які безпосередньо складали підроблені документи. Понад 30 справ уже передано до суду. Вже винесено 1 обвинувальний вирок. За фактами прийняття суддями неправосудних рішень порушено 20 кримінальних проваджень, але прогрес є лише у 2 справах.
“Завдяки тиску громадськості останнім часом прокуратура активізувалась. Так, ми позитивно оцінюємо дії слідчих стосовно суддів Царевич О.І. та Кицюка В.П. та заяви Генерального прокурора щодо необхідності притягнути до відповідальності осіб, які віддавали злочинні накази і контролювали їх виконання. – резюмує Роман МАСЕЛКО, адвокат Автомайдану. – Тепер справа за тим, щоб втілити ці заяви в життя”.
Адвокати скаржаться на відсутність реальних кроків, які спрямовані на встановлення організаторів переслідувань. Так, справи по інспекторах ДАІ розслідуються як самостійні злочини, тобто слідство вважає, що усі 415 інспекторів ДАІ на власний розсуд (ймовірно на грунті особистої неприязні) сфабрикували протоколи проти учасників протестного руху.
Нічим не можна пояснити і неналежну організацію самого процесу розслідування справ Євромайдану. Попри запевнення вищого керівництва держави про важливість ефективного розслідування усіх злочинів, вчинених під час системного та масштабного нападу на протестний рух, саме розслідування протягом тривалого часу було розсереджено по різним провадженням та здійснювалося різними органами слідства. Відтак жодний слідчий чи прокурор не мав уявлення про загальну картину розслідування та не міг встановити взаємозв’язки між епізодами. Тільки через 10 місяців після початку розслідування у складі Генеральної прокуратури України було створено управління спеціальних розслідувань як єдиний центр з розслідування усіх злочинів, вчинених у період протестних акцій в Україні. Але процесуальні строки розслідування підходять до кінця, тож часу у новоствореного управління лишилося небагато.
“Рік тому Євромайдан SOS публічно звернувся до новипризначених очільників відповідних державних органів щодо їх бездіяльності по збору доказів брутального розстрілу безбройних протестувальників 18-20 лютого. Зараз ми підводимо невтішні підсумки цілого року розслідування і конкретно називаємо системні проблеми та недоліки розслідування, проходячись по кожному епізоду. Ми сподіваємося, що наш аналіз стане в нагоді новоствореному управлінню спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури, яке з грудня 2014 року почало системно займатися справами Майдану.” – заявляє Олександра МАТВІЙЧУК, координатор громадської ініціативи Євромайдан SOS.
Детальніша інформація по звіту та інфографіка доступні за посиланням:
https://ccl.org.ua/news/3333/
З будь-якими питаннями прохання звертатись до Марії Іваник +380507058672, ccl.org.ua@gmail.com
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА
Замість передмови
Укладачі цього звіту розуміють усі причини, які наразі об’єктивно знаходяться поза контролем уповноважених державних органів, і водночас суттєво ускладнюють проведення розслідування справ Євромайдану. Це і відсутність здійснення первинних слідчих дій під час протестних подій, і знищення великого масиву інформації, яка знаходилася у відані державних органів, і перебування значної кількості підозрюваних за межами країни або на окупованих територіях тощо. Водночас цей звіт сфокусовано на системних недоліках якості роботи національних органів слідства. Адже коли ми говоримо про ефективне розслідування, то маємо на увазі про таку процедуру його проведення, яка здатна встановити винних осіб та стати основою для притягнення їх до відповідальності. Звичайно, що це не означає обов’язок у будь-якому разі знайти винних, мова йде про те, що слідство повинно вжити усі доступні їм доступні заходи для збору доказів у цих справах.
Одним із таких системних недоліків була неналежна організація самого процесу розслідування справ Євромайдану. Попри запевнення вищого керівництва держави про важливість ефективного розслідування усіх злочинів, вчинених під час системного та масштабного нападу на протестний рух, саме розслідування протягом тривалого часу було розсереджено по різним провадженням та здійснювалося різними органами слідства. Відтак жодний слідчий чи прокурор не мав уявлення про загальну картину розслідування та не міг встановити взаємозв’язки між епізодами. Більше того, велика кількість епізодів взагалі випала із процесу роботи. Епізоди, які розслідувалися, у свою чергу, зосереджувалися тільки на виконавцях, нехтуючи вивченням так званого “ланцюгу наказів”. Ситуацію ускладнювало саботування розслідування з боку представників Міністерства внутрішніх справ, а також відсутність взаємодії між Генеральною прокураторою України, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки України.
Після тиску з боку громадськості та адвокатів потерпілих аж через 10 місяців після початку розслідування у складі Генеральної прокуратури України було створено управління спеціальних розслідувань як єдиний центр з розслідування усіх злочинів, вчинених у період протестних акцій в Україні. У фокусі його роботи знаходиться вивчення обставин узурпації влади та всього комплексу злочинних дій, скоєних в період правління В. Януковича. Одним із першочергових завдань діяльності управління визначено розслідування масових вбивств учасників мирних акцій протесту 18 – 20 лютого 2014 року .
Водночас, це нічим не виправдене зволікання організації процесу розслідування призвело до втрати часу, що враховуючи встановлені законодавством процесуальні строки для проведення розслідування, які по окремим епізодам стрімко наближаються до кінця, негативно впливає на саму перспективу встановлення істини по справі.
Після аналізу усіх доступних громадськості та адвокатам потерпілих матеріалів станом на кінець лютого 2015 року розслідування “справ Євромайдану” можна із впевненістю назвати неефективним. Критерії швидкості та ретельності, незалежності та об’єктивності, підзвітності слідчих органів зацікавленим особам, на жаль, не виконуються. З огляду на це, укладачі звіту сподіваються, що дані матеріали стануть в нагоді новоствореному управлінню спеціальних розслідувань для виправлення системних недоліків та досягнення позитивного резальтату у цих справах.
1. ПОДІЇ з 22.11.2013 до 29.11.2014.
Тривалий час прокуратура робила вигляд, що до 30-го листопада 2013 року злочини проти протестувальників взагалі не вчинялись, але тепер по цим подіям у провадженні прокуратури міста Києва зареєстровано п’ять проваджень:
1. №42013110000001034 Щодо дій спецпідрозділу «Беркут» під час затримання і доставки до Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві групи львівських студентів 25.11.2013., зареєстроване 25.11.2014;
2. Кримінальне провадження №42013110000001034 від 25.11.2014 за заявами Бурлика В.В., Демянова Є.В., Розлуцької А.Б., Свиридовського О.А., Краснянчука Р.В. та повідомленням лікаря Марусевича щодо можливих неправомірних дій працівників міліції під час проведення масових заходів в центральній частині міста Києва 25.11.2013 (щодо заподіяння тілесних ушкоджень Кусюком С.М. Свиридовському О.А.);
3. Кримінальне провадження №42013110000001035 від 26.11.2014 25.11.2013 Кусюк С.М. надав незаконний наказ щодо силового відтиснення громадян з Європейської площі у місті Києві, де перебував службовий автомобіль СБУ, внаслідок чого 10 учасників акції протесту отримали тілесні ушкодження та звернулися до медичних закладів за медичною допомогою;
4. Кримінальне провадження №42014100000000512 від 27.05.2014, за ст. 351 ч.1 КК України, за фактом перешкоджання діяльності народних депутатів України Слюз Т.Я., Бурбак М.Ю., Кубів С.І., Васюник І.В., Петренко П.Д., Шкварлюка В.В., Диріва А.Б. невстановленими службовими особами під час подій, які мали місце 24-25 листопада 2013 року у центральній частині міста Києва;
5. Кримінальне провадження №42013110000001029 від 25.11.2013 за ч.2 ст. 365 КК України щодо заподіяння працівниками ПМОП «Беркут» тілесних ушкоджень народному депутату України Парубію А.В. 24.11.2013 на Європейській площі в м. Києві.
Недоліки розслідування:
За інформацією від Управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління ГПУ ці епізоди підлягають в перспективі передачі до Головного слідчого управління ГПУ. Проте на даний момент жодних активних слідчих дій у цих провадженнях не відбувається (і не відбувалося), підозри не пред’явлені, винуватці не встановлені.
Висновок: наявна у публічному доступі інформація дозволяє констатувати, що розслідування по цим провадженням не проводиться.
2. РОЗГІН СТУДЕНТСЬКОГО МАЙДАНУ 30 ЛИСТОПАДА 2013 року
Перешкоджання проведенню мітингу 30.11.2013 на Майдані Незалежності у місті Києві та його силовий розгін розглядається у наступних провадженнях.
1. Кримінальне провадження №42013110000001053, зареєстроване 30.11.2013 в ЄРДР про перевищення працівниками міліції владних повноважень під час масових заходів 30.11.2013 на Майдані Незалежності у місті Києві, за ч. 3 ст. 365 КК України та за ст. 340 КК України про вчинення високопосадовцями та правоохоронцями незаконного перешкоджання організації та проведенню мітингу у м. Києві, у результаті чого постраждало 90 осіб, серед яких 17 студентів (двоє з них неповнолітні) та школярка. 5 осіб отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, інші – легкі.
2. 07.10.2014 з кримінального провадження матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження № 42014000000001025 за підозрою Клюєва А.П., Федчука П.М., Коряка В.В. та 25.11.2014. Слідство зупинене у зв’язку з розшуком підозрюваних. І загального провадження також виділено провадження щодо О. Попова. По ньому завершено розслідування. 12-го лютого дане провадження направлене до суду. Крім того в первинному провадження пред’явлено підозру 4-м командирам беркута, обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
3. Працівниками міліції затримано 35 протестувальників, щодо яких було складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 185 КУАП. До адміністративної відповідальності вказані правоохоронці на даний час не притягнуті.
Недоліки розслідування:
1) На даний час підозра жодному безпосередньому виконавцю злочину не пред’явлена.
2) У справі наявні цілі томи допитів колишніх беркутівців з різних підрозділів (вже за нового керівництва ГПУ – О.Махніцького), щодо яких встановлено, що вони знаходились безпосередньо біля місця злочину з метою забезпечення громадського порядку, і які як під копірку надають однакові свідчення. Вони або стверджують, що «нічого не бачив, не знав, не пам’ятаю», або взагалі відмовляються від надання свідчень за ст. 63 Конституції України, яка надає право відмовлятися давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (тобто взагалі не стосується колег).
3) Колишні беркутівці продовжують працювати далі в міліції у реорганізованому спецпідрозділі. Жодного з них не притягнуто до кримінальної відповідальності за відмову від надання показів. Жодного з них не звільнено за порушення присяги і закону про міліцію, зокрема, нехтування головною функцією ціього органу – захист прав і свобод громадян, попередження і припинення злочинів.
4) На період проведення розслідування від роботи в МВС, в департаменті громадської безпеки не відсторонено навіть керівний склад, який приймав участь у розгоні майдану 30-го листопада. Так одного із командирів колишнього беркуту – командира роти спеціального призначення, колишнього заступника Д.Садовник, А. Дідюка відсторонили від посади командира цієї спецроти лише в січні 2015-го року після пред’явлення підозри в участі в подіях 30-го листопада 2013 р.
5) Не пред’явлено підозри у службовій недбалості за ст. 367 КК України керівному складу спецпідзрозділу «Беркут» – від командирів відділень до командиру полку, – які, як встановлено слідством перебували на Майдані під час розгону, але щодо яких не доведено, що вони безпосередньо брали участь у побитті протестувальників. Хоча очевидно, що вони недбало поставились до своїх обов’язків керівників припиняти злочини підлеглих, що призвело до важких наслідків.
Висновок: розслідування даного епізоду не можна назвати ефективним. З огляду на викладені вище факти, змушені констатувати, що правоохоронцям надано очевидний сигнал, що кругова порука, покривання злочинів, скоєних колегами або командирами – не є правопорушенням. Відтак, коли поруч із міліціонером вчинається злочин його колегами, він не зобов’язаний його припиняти. робити. Повідомити слідству, що нічого не бачив, допускається.
3. ПРОТИСТОЯННЯ НА БАНКОВІЙ 1 ГРУДНЯ 2014 року
Події 1 грудня 2014 року – вул.Банкова в м.Києві розслідуються наступним чином.
1. У кримінальному провадженні №42013110000001056 за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України розслідуються дії працівників правоохоронних органів стосовно учасників акції протесту по вул. Банковій у місті Києві, що мали місце 01.12.2013, в результаті чого постраждали більше 170 осіб, з них 38 журналістів.
Недоліки розслідування:
Жодних слідчих дій в цьому провадженні за рік не відбулося.
2. Дії щодо побиття (катування) 9-ти свавільно затриманих осіб так званих в’язнів «Банкової» також ніким не розслідувались. Лише в січні 2015 р. після створення Управління спеціальних розслідувань до ЄРДР було внесено їхні заяви щодо завідомо незаконного затримання цих осіб, притягнення завідомо невинуватих до кримінальної відповідальності, а також винесення відносно них завідомо незаконних судових рішень.
Показово, що в одному з проваджень проти т.з. Заручників Банкової, приймав участь теперішній Президент П. Порошенко . Він виступав в якості поручителя затриманого В. Загоровко при обранні йому запобіжного заходу.
Пряма мова майбутнього Президента в залі суду, звернення до прокурора:
– Я був там на місці, цієї людини там не було, ви скоюєте злочин і намагаєтесь посадити невинну людину;
– Подавши клопотання, Ви порушили Закон, тому що Ви не мали жодної підстави подавати дане клопотання” (с) П.А.Порошенко
Недоліки розслідування:
Слідчі дії ще не розпочалися. Сьогодні невідомо про жодне провадження щодо суддів, які винесли рішення про взяття під варту завідомо невинних та покалічених беркутівцями людей.
Висновок: наявна у публічному доступі інформація дозволяє констатувати, що розслідування по цим провадженням не проводиться.
4. ШТУРМ МАЙДАНУ В НІЧ з 10 на 11 ГРУДЯН 2013
Силове витіснення мітингувальників в ніч з 10 на 11.12.2013 на вулиці Інститутська/Хрещатик розслідується в окремому проваженні.
Кримінальне провадження №12013110100018224 (об’єднано із №42013110000001097) від 12.12.2013 за ст.365 Ч.2 КК України щодо спричинення народному депутату України Іллєнку А.Ю. тілесних ушкоджень працівниками спецпідрозділу міліції «Беркут» 11.12.2013 приблизно о 01 год. 30 хв. на перехресті вулиць Хрещатик та Михайлівської в м. Києві під час проведення масових заходів. За повідомленнями лікарів швидкої допомоги відомо про надання медичної допомоги 24 особам, з слів яких, тілесні ушкодження їм заподіяні правоохоронцями в ніч з 11 на 12.12.13 в центральній частині міста Києва
Недоліки розслідування:
Більше року жодного розслідування цього злочину не відбувалося. Прокуратура м. Києва не визнавала постраждалих людей потерпілими, не вчиняла жодних слідчих дій, на клопотання направляла відписки. У грудні 2014 передано до ГСУ ГПУ, яке у січні 2015 розпочалося розслідування.
Висновок: наявна у публічному доступі інформація дозволяє констатувати, що розслідування по цим провадженням не проводилося цілий рік та розпочалося тільки у січні 2015 року.
5. ВБИВСТВА ТА СПРИЧИНЕННЯ ТІЛЕСНИХ ПОШКОДЖЕНЬ У СІЧНІ-ЛЮТОМУ
Епізоди вбивств, спричинення вогнепальних поранень та спричинення інших тілесних пошкоджень протестувальникам в період січня-лютого 2014 року розслідується Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України. Управління проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014100060000228 про організацію високопосадовцями перевищення влади та службових повноважень та перевищення влади правоохоронцями в період листопада 2013 року – лютого 2014 року, що призвело до масових жертв серед протестуючих, спричинення їм вогнепальних та інших тілесних пошкоджень.
Вчинення масових вбивств громадян (77 осіб) та спричинення їм вогнепальних поранень (185 осіб) в місті Києві в період з 22.01.2014 по 20.02.2014. у свою чергу слід розглянути за наступними епізодами. Нижче наведена інформація, отримана від адвокатів потерпілих.
1. Вбивства, вчинені 22.01.14: Нігоян С., Жизневський М., Сеник Р.
Просування у справі є, підозрюваних не має.
2. Спричинення 9 особам вогнепальних поранень в період 19.01.2014 – 22.01.2014
Просування у справі є, підозрюваних не має.
3. Спричинення інших (невогнепальних) поранень 19-23.01.2014 на вул. Грушевського розслідуються у кримінальному провадженні №12014100020000391 від 04.02.2014 за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 365 КК України, до якого об’єднано 20 кримінальних проваджень за аналогічними подіями на вул. Грушевського в січні 2014 року, (зокрема щодо дій працівників «Беркут» стосовно людини, яку скинуто з колонади ім. В. Лобановського, щодо побиття Кіровоградських будівельників, нападів на журналістів та протестувальників).
Прокуратура м. Києва жодних слідчих дій для розслідування цього злочину не вчиняла. Потерпілими подані заяви про злочин, проте багато з них навіть не допитані і не визнані потерпілими. Не призначені судово-медичні експертизи. Провадження підлягає передачі до Головного слідчого управління ГПУ.
4. Вбивства 5 осіб, вчинені 18.02.2014 під час розгону мирної ходи до Верховної Ради України та спричинення вогнепальних поранень 62 особам. А саме: вогнепальні поранення картеччю (Шаповал, Кищук, Сердюк), побитий, а потім задавлений автомобілем (Дидич), смерть після жорстокого побиття правоохоронцями від травм внутрішніх органів (Корчак).
Окремо варто відзначити ще три особи, які померли внаслідок серцевої недостатності, Серцева недостатність принаймні деяких з них під великим питанням. Декілька людей загинули в тісняві біля м. Хрещатик на вул. Інститутській. Там також є поранені.
Інформація про хід розслідування відсутня.
5. Вбивства 13 осіб, вчинені з 18 на 19.02.2014 під час штурму Майдану та спричинення вогнепальних поранень 22 особам.
Особливих успіхів у слідства по цьому епізоду не має.
6. Підпал Будинку Профспілок та загибель у пожежі щонайменше 2 осіб
Слідством відпрацьовуються обставини організації та проведення Антитерористичної операції 18-19.02.2014, а також участі в ній працівників Служби безпеки України.
7. Вбивства вчинені з 18 на 19.02.2014 так званими «тітушками» на вул. Володимирській у м. Києві, жертвою якого стали 2 особи (Веремій та Васильцов) та спричинення вогнепальних поранень 9-ти особам. Дані епізоди розслідуються в окремому провадженні щодо «тітушок», про яке вказано нижче.
8. Вбивства 49 осіб, вчинені 20.02.2014 на вул. Інститутській в м.Києві, спричинення вогнепальних поранень 91 особі та тілесних пошкоджень 20 особам у свою чергу також розділені по провадженням:
1) 01.08.2014 виділено з кримінального провадження №12014100060000228 провадження №42014000000000709, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365; ч.3 ст.365; п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262; ч. 1 ст. 263 КК України за підозрою двох бійців роти спеціального призначення ПМОПП «Беркут» підпорядкованого ГУ МВС України Зінченка С.П. та Аброськіна П.М. у перевищенні влади та службових повноважень та вчиненні 20.02.2014 при обтяжуючих обставинах 39 умисних вбивств учасників акцій протестів.
2) 02.08.2014 із к/п №12014100060000228 виділені матеріали досудового розслідування №42014000000000760 від 02.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365; п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України за фактом вчинення невстановленими працівниками правоохоронних органів перевищення влади та службових повноважень, які вчинили 20.02.2014 при обтяжуючих обставинах 39 умисних вбивств учасників акцій протестів, тобто спричинені тяжкі наслідки.
3) з кримінального провадження №42014000000000709 виділене провадження №420140000000001149 за підозрою Садовника Д.М. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365; ч.3 ст.365; п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262; ч. 1 ст. 263 КК України
4) Також розслідуються вбивста протестувальників 20-го лютого, які не перебували в секторі обстрілу спецроти ПМОПП «Беркут». Так, зокрема встановлено, що з готелю «Україна» було вбито принаймні трьох осіб: Чаплінського, Ушневича, Котляра. Досі не всі місця поранення 20-го лютого встановлено, а відповідно не встановлено і всі сектори обстрілу, з яких велася стрілянина.
5) Вбивства працівників міліції (13 осіб), вчинені під час подій в центральній частині міста Києва в період 18-20.02.2014.
Провадження перебувало у провадженні Головного слідчого управління МВС України. Передано до управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
Недоліки розслідування:
1) Відсутність достатнього технічного та матеріального забезпечення, що призвело до затягування процесу проведення слідчих (процесуальних) дій і строку самого досудового розслідування.
2) Затягування у вирішенні питання кваліфікації дій арештованих ще в квітні 2014 року. Деяким колишнім співробітникам спецпідрозділу «Беркут» підозра була оголошена тільки зараз . Відповідно, такі слідчі дії, як обшуки, які викликали значний резонанс і зацікавленість серед суспільства, були проведені лише рік по тому, як злочини були вчинені. Це, в свою чергу, впливає на якість та ефективність розслідуваннпо даних справах.
3) Потурання судової системи процесу затягування слідства, що яскраво прослідковується на прикладі втечі командира спецпідрозділу «Беркуту» Д. Садовника.
4) Оприлюднення версій щодо причетності до злочинів «третьої сторони» і одночасна відсутність будь-яких результатів з опрацювання цих версій.
Висновок: розслідування не можна назвати ефективним. З огляду на це громадськість покладає сподівання на винесення Міжнародним кримінальним судом рішення про відкриття основного провадження по справам Євромайдану.
6. РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ТІТУШКАМИ
Відпрацювання залучення до протидії протестним акціям у м.Києві цивільних осіб та вчинення останніми злочинів відносно протестувальників у окремому провадженні було розділено за наступними провадженнями.
1. Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014000100002561, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 і ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 і п.п. 1, 5 12, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п.п. 1, 7, 12, 13 ч. 2 ст. 115, п.п. 7, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, яке об’єднане з кримінальним провадженням № 42014000000000401 виділеним 20.05.2014 з кримінального провадження №12014100060000228.
У цьому кримінальному провадженні розслідуються факти залучення до протидії протестним акціям у м. Києві цивільних осіб (так званих «тітушок») та вчинення останніми злочинів, відносно протестувальників в січні – лютому 2014 року, зокрема про вчинення ними умисного вбивства журналіста Веремія В.В. та протестувальника Васильцова, замаху на вбивство Дем’янова Д.В., Лимаренка О.О., Наталенко А.С., Бабича В.В., Чернецького І.Й., Казимова Т.Р. та інших.
2. У серпні 2014 року направлене до суду кримінальне провадження №42014000000000578 від 14.08.2014 за підозрою одного з «тітушок» Крисіна Ю.В. про вчинення побиття журналіста Веремія В.В. та інших осіб.
3. Також повідомлено про підозру у вчинені вбивства журналістіа Веремія та замаху на вбивство інших протестувальників ще 7 особам (Алієв Д.Д., Саркісян А.Н., Бойко І.І., Кошелєв В.В., Максюра С.М., Потороча О.П., Зубрицький В.В.) та вони оголошені у розшук. Кримінальне провадження щодо цих осіб виділене в окреме провадження за №42014000000000998 від 02.10.2014 та 13.10.2014 зупинене.
Також до Головного слідчого управління ГП передано від Головного слідчного управління МВС провадження щодо вбивства Ю.Вербицього і викрадення і катування І. Луценка. Виконавці даного злочину (тітушки) встановлені. Щодо двох з них справа навіть передана до суду.
Недоліки розслідування:
1) Із незрозумілих причин зв’язок виконавців із міліцією не досліджувався. Незважаючи на покази потерпілого І. Луценка, про те, що один із його охоронців в місці катування, його заспокоював тим, що скоро все скінчиться і його відвезуть до відділку міліції. А також показів В. Тиднюка (водій, який керував автомобілем при викраденні і надавав свій гараж для катування), який зазначав, що був впевнений, що у даних подіях (викраденні) бере участь працівник міліції. Доречі перед попереднім судовим розглядом, В. Тиднюк втік, інсценувавши власне викрадення.
2) Не зважаючи на встановлені факти тривалого проживання виконавців даного злочину на зйомних квартирах, які спеціально винаймали для них організатор (О. Чеботарьов), та який платив їм заробітню платню, а також на те, що аналогічні злочини (викрадення людей) вчинялись в цей період не однократно, виконавцям не інкримінується участь у організованій злочинній групі. За версією слідства, дане викрадення, катування і вбивство – це єдиний злочин, за для якого в Києві більше місяця утримувалася група тітушок.
3) Не встановлювався зв’язок даного злочину із іншими, вчиненими цією чи іншими групами тітушок (масове викрадення, катування людей, частину з яких потів відвозили до райвідділків, інших просто лишали де інде).
Висновок: розслідування не можна назвати ефективним. Фактично слідство товчеться на місці з літа 2014-го року.
7. ДИСКРИМІНАЦІЙНІ РІШЕННЯ ДЛЯ ПРИДУШЕННЯ ПРОТЕСТНОГО РУХУ
Незаконне прийняття урядом постанов щодо спецзасобів та організація їх поставок з Російської Федерації перевірялося у кримінальному провадженні №12014100060000228.
1. Організація Азаровим М.Я. 22.01.2014 в незаконний спосіб прийняття та видачу постанов Кабінету Міністрів України №№ 12, 13, 14 про використання спецзасобів посиленої дії, водометів при низьких температурах, та можливість перекриття вулиць.
2. Незаконні поставки з Російської Федерації та прийняття на озброєння МВС України і використання під час протидії протестним акціям заборонених спеціальних засобів посиленої дії.
14.08.2014 матеріали досудового розслідування стосовно Лекаря С.І. та Зінова П.І. виділено, кримінальному провадженню присвоєно номер №42014000000000835 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.365 КК України Захарченком В.Ю., ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.365 КК України Ратушняком В.І., Зіновим П.І., та винесено повідомлення про зміну підозри та нову підозру Лекарю С.І. Стосовно Захарченка В.Ю., Ратушняка В.І., Зінова П.І. отримано дозволи суду на їх затримання.
1) 15.09.2014 прокурором з матеріалів зазначеного провадження виділено кримінальне провадження №42014000000000930 за підозрою Зінова П.І. (зупинено у зв’язку розшуком підозрюваного).
2) 12.11.2014 матеріали досудового розслідування стосовно Лекаря С.І. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.365 КК України прокурором виділені в окреме провадження, кримінальному провадженню присвоєно №42014000000001256.
8. ІНШІ ЗЛОЧИНИ ВЧИНЕНІ «БЕРКУТІВЦЯМИ» ЩОДО ПРОТЕСТУВАЛЬНИКІВ В М.КИЄВІ
1. Кримінальне провадження №42014100000000031, за ст.365 Ч.2, ст.171 Ч.1 КК України про вчинення 10.01.14 працівниками ПМОП “Беркуту” протиправних дій і заподіяння тілесних ушкоджень громадянам та народним депутатам України під час акції протесту біля Києво-Святошинського районного суду по вул. Мельниченка, 1 та на проспекті Перемоги у м. Києві. Знаходиться у провадженні прокуратури міста Києва.
2. Кримінальне провадження №42014100000000203 від 06.03.2014 за ст..365 Ч.2 КК України щодо можливих протиправних дій невстановлених працівників спецпідрозділу міліції “Беркут”, які 19.01.2014 спричинили тілесні ушкодження Гончару Я.А. та пошкодили його автомобіль “Citroen C4” на вул. Богатирській в м. Києві
Знаходиться у провадженні прокуратури міста Києва.
Недоліки розслідування:
Фактично необхідні слідчі дії не проведені. Декілька підозрюваних було встановлено силами активістів Автомайдану ще в січні 2014-го року. Про зазначених підозрюваних відомо слідству, проте за рік не було пред’явлено підозру, потенційні обвинувачені продовжують працювати в колишньому спецпідрозділі «Беркут», реорганізованому (фактично перейменованому) у спеціальний батальйон міліції.
3. Кримінальне провадження №42014110000000066 від 07.03.2014 про перевищення влади 23.01.2014 працівниками ПМОП «Беркут» стосовно учасників Автомайдану по вул. Щорса та Кріпосному провулку, під час чого працівники «Беркут» били активістів, розбили їх машини та незаконно затримали. Знаходиться у провадженні прокуратури міста Києва.
Недоліки розслідування:
1) Зазначений злочин, очевидно скоєний по здалегідь розробленому плану декількіма групами співробітників міліції, які були скоординованими між собою. Очевидно, що в каральній спецоперації проти Автомайдану приймали участь щонайменше Київський Беркут і працівники УБНОН м. Києва. Проте наразі єдина винесена підозра – це підозра командиру 1-ї роти Київського полку колишнього Беркуту, по якому справу також планують передавати до суду. Тобто є загроза, що в обвинувальному акті також не буде відображено організований характер злочинних дій.
2) Усі учасники нападу, які безпосередньо били автомайданівців і автомобілі встановлені. За показами свідків і потерілих усі присутні беркутівці приймали участь у побитті автомобілів і людей. Тобто усі вони є співучасниками злочину. Проте майже всі працівники колишнього «Беркуту» продовжують працювати в міліції в батальоні спеціального призначення. Жодного з них не звільнено, принаймні за порушення присяги і невиконання вимог закону про міліцію про обов’язок припиняти злочин, свідком якого став співробітник міліції.
3) Нещодавно один із водіїв, який керував автобусом «Беркуту», на якому було здійснено напад на автомайданівців на Кріпосному провулку, в якому (в автобусі) продовжували бити людей і перевозили їх на наступне місце катування став причиною скандалу. Оскільки в його автобусі (він продовжує працювати водієм в тому ж самому переіменованому спецпідрозділі) помітили колорадську стрічку . Проте на нашу думку більше обурення мало викликати той факт, що він досі працює в міліції, в тому самому підрозділі. Як і інші колишні «беркутівці».
Висновок: Відверто дивує позиція прокуратури, що неможливо притягнути до відповідальності цих осіб, оскільки їх поки що ніхто не впізнав та невідомо хто саме кому саме наносив тілесні ушкодження. Адже відомо, що кожен «беркутівець» бив когось із постраждалих, а вони самі не дають викривальних показів. Нічим не можна пояснити той факт, що досі не висунуто підозру представникам УБНОН, які очевидно брали активну участь у операції щодо нападу на автомайданівців і також у інсценуванні «законності» їх затримання. Надаючі узгоджені, завідомо неправдиві покази в кримінальних провадженнях, сфабрикованих проти автомайданівців в січні 2014 р., які повністю спростовані матеріалами слідства.
4. Кримінальне провадження №42014100000000225 від 12.03.2014 за ч.2 ст.262 КК України за фактом вчинення співробітниками спецпідрозділу МВС України «Беркут» збройного нападу на військовослужбовців Управління державної охорони України під час виконання службових обов’язків 20.02.14 в м.Києві на вул. Грушевського та заволодіння табельною вогнепальною зброєю. Знаходиться у провадженні прокуратури міста Києва. Ці епізоди підлягають в перспективі передачі до Головного слідчого управління ГПУ
9. НЕЗАКОННЕ ЗАТРИМАННЯ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКІВ, ПРИТЯГНЕННЯ ЇХ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ІНШІ ПРОТИПРАВНІ ДІЇ ЩОДО НИХ
1. Кримінальне провадження № 42014100070000020 від 05.02.2014 за фактом перевищення службових повноважень працівниками ПМОП «Беркут» та військовослужбовцями внутрішніх військ МВС України під час затримання осіб, які приймали участь у протестних акціях у січні-лютому 2014 року, а також за фактами завідомо незаконного затримання таких учасників мирних акцій, завідомо незаконного притягнення їх до кримінальної відповідальності та безпідставного обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, завідомо незаконне затримання, побиття, обрання міри запобіжного заходу «в’язням Банкової» 1 грудня 2013 року сюди не входить, тому цілий рік даний епізод не розслідувався взагалі. Затримання осіб у січні-лютому 2014-го р. розподілено за кількома провадженнями.
2. Кримінальне провадження №42014100000000419 від 07.05.2014 за ст. 365 Ч.1, ст.375 ч. 1 КК України за фактом перевищення влади та службових повноважень працівниками органів внутрішніх справ, органів прокуратури та суду щодо учасників мирних акцій протесту в січні-лютому 2014 року, що призвело до необґрунтованого обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Недоліки розслідування:
Розслідування злочинів слідчих, прокурорів та суддів також не має на меті встановлення реальної картини подій: загальну схему по реалізації плану «набору заручників», її організаторів, замовників. За версією слідства виходить, що декілька десятків слідчих, прокурорів, суддів, окремо один від одного раптом, ймовірно на ґрунті особистої неприязні, вирішили випадково когось затримати, винести підозру, обрати запобіжний захід. Нехтуючи показами потерпілих, щодо чіткої координації, узгодженості дій слідчих і прокурорів, щодо наявності «замовлень» на кількість затриманих у безпосередніх виконавців затримання. Не встановлюються особи тих, хто безпосередньо затримував і катував затриманих (або ж викрадав і катував, бо не встановлено, що у всіх випадках це були саме співробітники міліції). Взагалі сам процес т.з. затримання і катування, принципи доставлення до РУ міліції не досліджується взагалі. Не проводяться слідчі експерименти та інші слідчі дії.
Так не розслідується епізод чи то викрадення чи то затримання студентів Карпенко-Карого 20-го січня. Не розслідується епізод затримання і побиття трьох осіб ті тушками і передача їх беркутівцям неподалік від Лаврської вулиці.
Водночас відкрите окреме провадження за зверненням народного депутата України Канівця О.Л. щодо неправомірних дій суддів Оболонського, Шевченківського та Дарницького районних судів м. Києва під час прийняття рішень стосовно учасників масових акцій протесту. На даний час находиться у провадженні прокуратури міста Києва. При цьому невідома логіка, за якою ці епізоди розслідуються окремо від загального провадження по всім суддям, які виносили завідомо неправосудні рішення. Жодного розслідування в цьому провадженні не відбувається. Ситуація гірша, ніж в аналогічному розслідувані у Головному слідчому управління ГПУ.
3. Кримінальне провадження №42014100000000230 від 14.03.2014 за ст..375 Ч.2, ст.365 Ч.1 за зверненням народного депутата України Карпунцова В.В. щодо постановлення суддями неправосудних рішень про обмеження права громадян на проведення мирних зібрань
Також за заявою НДУ Карпунцова В.В. відкрите провадження щодо вчинення можливих протиправних дій службовими особами судової гілки влади, прокуратури та органів внутрішніх справ, щодо обмеження прав громадян на мирні зібрання, вчинення злочинів проти правосуддя та службової діяльності. Знаходиться у провадженні прокуратури міста Києва.
Усі провадження підлягають передачі до Головного слідчого управління ГПУ.
4. Кримінальне провадження №42013110000001131 від 30.12.2013 за ст.365 Ч.2 КК України щодо перевищення влади працівниками УБОЗ ГУМВС України в місті Києві під час затримання 05.12.2013 А.Дзиндзю, Хаджинова С.В. та Куліковського О.В.
Знаходиться у провадженні прокуратури Київської області
5. Переслідування учасників «Автомайдану»
1) Кримінальне провадження №42014100020000046 від 24.02.2014 щодо переслідування Всеукраїнського громадського руху «Автомайдан» та інших учасників мирних акцій протесту співробітниками структурних та територіальних підрозділів УДАІ ГУ МВС України в м.Києві, які на виконання злочинних вказівок керівництва Департаменту ДАІ МВС України та УДАІ ГУ МВС України в м. Києві в період часу з грудня 2013 року по лютий 2014 року систематично вчинялися протиправні дії шляхом складання рапортів про нібито порушення ними правил дорожнього руху та на підставі цих рапортів протоколів про адміністративні правопорушення.
2) Кримінальні провадження 42014100000001547 від 26.11.2014, 42014100000001574 від 25.11.2014, 42014100000001524, від 24.11.2014 щодо службового підроблення працівниками ДАІ Знаходиться у провадженні прокуратури міста Києва
Ці епізоди підлягають в перспективі передачі до Головного слідчого управління ГПУ
3) Кримінальні провадження 42014110150000027 від 07.03.2014, №42014110000000143 від 26.04.2014, 42014100050000048 від 06.03.2014, 42014110000000382, від 12.11.2014, № 42014110000000386 від 12.11.2014, 42014110000000384 від 12.11.2014
Знаходиться у провадженні прокуратури Київської області
4) Кримінальні провадження № 42014100000001300 – 42014100000001319 від 06.11.2014 щодо суддів Солом’янського, Шевченківського, Подільського, Печерського, Оболонського, Дніпровського, Деснянського, Дарницького, Голосіївського та Святошинського районних судів міста Києва про постановлення суддями завідомо неправосудних постанов, за якими учасники Всеукраїнського громадського руху «Автомайдан» були незаконно притягнуті до адміністративної відповідальності.
Знаходиться у провадженні прокуратури міста Києва
10. Кримінальні провадження, що розслідуються прокуратурами інших областей.
Дніпропетровська область відомо про 1 провадження, в якому об’єднано 5 проваджень, Донецька область – 1 (1), Запорізька область – 1 (2) , 1 з яких зупинено, Луганська – 3 (3), Полтавська – 1 (6), Сумська – 1 (7), Харківська – 1 (5), Черкаська – 4 (9). 1 з яких зупинено. Стан розслідування злочинів проти учасників протестного руху в різних областях України буде предметом окремої громадської оцінки.
Довідка про стан розслідування щодо переслідування учасників Автомайдану на прикладі акції протесту Автомайдану 29 грудня 2013 року
1. Акція Автомайдану 29 грудня 2013 року
29 грудня 2013 року відбулася одна з наймасштабніших акцій протесту Автомайдану – автопробіг до резиденції Віктора Януковича «Межигір’я». У ній взяло участь понад 1 000 автомобілів. У Нових Петрівцях відбувся абсолютно мирний мітинг, який закінчився без будь-яких інцидентів. Але уже 2-3 січня 2014 року додому до учасників автопробігу почали приходити працівники ДАІ для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Їх звинувачували у тому, що 29.12.13 по дорозі до «Межигір’я» їх, начебто, зупиняли інспектори ДАІ, але водії ігнорували їх та продовжували рух.
Юристам, які допомагали потерпілим вдалося зібрати юридично значимі докази того, що усі 100 % рапортів інспекторів ДАІ були сфальсифікованими. При цьому ці рапорти були єдиним доказом правопорушення. Але у суді, незважаючи на усі зусилля адвокатів, наявність свідків (зазвичай кожен водій їхав з 2-4 пасажирами), записів відеореєстраторів, масу суперечностей у рапортах і показах інспекторів ДАІ, доказах їх фальсифікації суди в переважній більшості випадків визнавали водіїв винними та позбавляли їх прав керування на строк від 3 до 6 м.
Це було очевидне переслідування за участь у акціях протесту. Масштабність вражає: за офіційними даними прокуратури працівниками ДАІ було складено 603 фальсифікованих рапортів та 613 протоколів про адміністративне правопорушення. На підставі цих документів судами визнано винними та притягнуто до адміністративної відповідальності 291 особу, з яких – 183 осіб позбавлено права керування транспортними засобами, 108 осіб оштрафовано. До цього було залучено 155 інспекторів ДАІ, які складали рапорти, 260 працівників ДАІ, які складали протоколи, 126 суддів, які визнавали водіїв винними правопорушення, яких вони не вчиняли (лише у Києві – більше 80 суддів).
Особливістю цього випадку є те, що з метою покарання сотень невинних людей правоохоронці вдалися до, мабуть, наймасштабнішої та зухвалої фальсифікації з повною впевненістю подальшої безкарності за свої дії. Для цього було застосовано наступний алгоритм дій:
1. зібрано дані про автомобілі, які брали участь у автопробігу до Межигір’я. До речі, ці дані не завжди були достовірними і в перелік попали автомобілі, власники яких взагалі не брали участь у цих акціях, а деякі взагалі були відсутні у Києві у ці дні.
2. інспектори ДАІ склали рапорти про те, що водії, які були учасниками поїздки до Межигір’я начебто не зупинилися на їх вимогу. При цьому, інспектори насправді не зупиняли автомобілі. Доволі часто у час, який вказаний у рапорті як час зупинки, автомобіль був у зовсім іншому місці або ж автомобіль взагалі не проїжджав у місці «зупинки». Нерідко рапорти складено інспекторами, які взагалі не були на місці події, а окремі рапорти підписані не інспекторами, а невідомими особами.
3. на підставі цих рапортів працівники ДАІ склали протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 122-2 КУпАП.
4. судді не зважають на усі докази невинності водія, беруть до уваги виключно рапорт інспектора ДАІ та позбавляють водіїв прав на строк від 3 до 6 м. При цьому, на переконання активістів більшості суддів було відомо, що рапорти інспекторів ДАІ не відповідають дійсності, а позбавлення прав є нічим іншим, як санкцією за громадянську позицію.
5. якщо водії звертались зі скаргами на ці дії інспекторів ДАІ, то ні прокуратура ні відповідні органи МВС не знаходили підстав для порушення кримінальних справ та не бачили у діях правоохоронців жодних порушень.
2. Докази фальсифікації справ проти учасників акції Автомайдану
З перших днів притягнення учасників автопробігу до відповідальності адвокати та активісти почали збирати докази того, що усі звинувачення базуються на недостовірних даних. У Facebook була створена група Юридичний захист Автомайдану, де збирались ці докази . Дуже швидко активістами було встановлено очевидні ознаки фальсифікації рапортів інспекторів ДАІ. 07 лютого 2014 року проведена прес-конференція, на якій усі докази були пред’явлені публічно та передані ЗМІ . Зібрані матеріали також подавались у суди. Тобто вже тоді суддям наводились не лише докази невинуватості водіїв, але й очевидні докази фальсифікації документів ДАІ.
Наведемо окремі із зібраних доказів:
1) Очевидна невідповідність підписів одного і того ж інспектора (наприклад, інспектора Козака В.А.) на різних рапортах (див. додаток 1). Потерпілі навіть замовляли експертний висновок окремих рапортів. Наприклад, відповідно до Висновку № 3-16/12 експертного почеркознавчого дослідження від 19.02.14 р., зробленого Українським центром судових експертиз, підписи на рапортах інспектора ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м.Києві Таранухою Євгеном Олександровичем зроблені різними особами, різної статі.
2) відповідно до даних рапортів інспекторів ДАІ та постанов судів 29.12.13 року на СП 501, що на вул. Богатирській 32-Е у період з 12:00 по 14:00 несли службу та зупиняли автомобілі 35 інспекторів ДАІ. Однак така велика кількість інспекторів на одному маршруті патрулювання не може бути правдою та спростовувалась іншими доказами.
3) інспектори ВДАІ Шевченківського району м. Києва Кудря І.І. та Пікож Д.В., які начебто несли службу на посту ДАІ на вул. Богатирська 3 зафіксували порушення та склали рапорти лише щодо водіїв, зареєстрованих у Шевченківському районі м. Києва.
4) виявлено багато відеодоказів того, що інспектори ДАІ не зупиняли учасників акції .
Вже після 23 лютого 2014 року виявлено інші красномовні докази організованості переслідувань учасників Автопробігу. Так, 23.02.14 у Межигір’ї виявлено цікавий документ під назвою «ІНФОРМАЦІЯ про заходи, що відбувалися 29 грудня 2013 року», де зібрана дуже детальна інформація про акцію з переліком учасників, їх персональними даними, описом їх дій на акції тощо .
Ще одним доказом є т.зв. «Алгоритм дій» (див. додаток 2). Виявляється 06.01.14 р. о 15:22 з офіційної поштової скриньки Департаменту ДАІ МВС duty@sai.mia.gov.ua на адресу обласних управлінь ДАІ з темою листа «Терміново для начальника» було направлено «Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР», де було чітко вказані інструкції про складання протоколів щодо учасників акції (факт наявності такого «Алгоритму дій» підтверджено листами ГУ МВС у Львівській області № 9/деп-91 від 17 квітня 2014 р., та № 9/деп-150 від 03 червня 2014 року).
На переконання активістів цей документ доводить, що переслідування було чітко спланованим та організованим. Накази давались з Департаменту ДАІ та спускались по вертикалі до безпосередніх виконавців.
Тобто існує досить широка доказова база, яка дає можливість встановити істину по справах. Активісти також звертають увагу на те, що на відміну від інших справ про злочини проти учасників протестів (побиття, вбивства, підпали авто тощо) у даних справах усі фігуранти є відомі, практично усі документи збережено, а діючі особи не переховуються від слідства. Більше того, більшість з них продовжують працювати у правоохоронних органах та судах.
3. Стан розслідування станом переслідування учасників акції Автомайдану на 30.01.2015
Органами прокуратури внесено до ЄРДР всього 255 кримінальних проваджень, з яких:
235 – про вчинення працівниками Державтоінспекції підроблень матеріалів про адміністративні правопорушення;
20 – про постановлення суддями неправосудних рішень.
Відправлено до суду 24 обвинувальних акти. Винесено 1 обвинувальний вирок та 1 виправдальний вирок. Суб’єктний склад підозрюваних та обвинувачених: працівники ДАІ УМВС – 31 (нач. райвідділу ДАІ, командир взводу ДАІ – 2, інспектори та ст. інспектори ДАІ – 27)
3.1. Хід розслідування
У березні 2014 року розпочалися розслідування по фактах переслідувань учасників автопробігу. Слідство здійснювалось прокуратурою Київської області та прокуратурою м. Києва. Спершу слідчі активно проводили слідчі дії, допитували інспекторів ДАІ, проводили експертизи, співпрацювали з потерпілими. Але потерпілі відзначали відсутність ентузіазму у слідчих. Слідчі дії виконувались формально, шаблонно, «для галочки». Особливих зусиль для отримання доказів по справах слідчі не докладали. Іноді вони прямо заявляли про безперспективність цих справ. Справи велись стосовно кожного інспектора окремо, розслідувань стосовно організаторів та суддів взагалі не було, координація між слідчими практично відсутня.
У зв’язку з цим активісти та потерпілі 16.04.14 звернулися до Генеральної прокуратури з колективною вимогою об’єднати усі ці справи та передати на розслідування у Генеральну прокуратуру. Також просили забезпечити встановлення і притягнення до відповідальності не лише працівників ДАІ, які безпосередньо фальсифікували документи, але й суддів, які приймали неправосудні рішення, а також організаторів і пособників у переслідуваннях учасників акцій протесту. Ініціативну групу прийняли у Генеральній прокуратурі і пообіцяли належно розглянути вимогу та повне сприяння.
17.04.14 за ініціативою активістів було створено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування фактів масового переслідування водіїв, які були учасниками мирних акцій протесту з використанням колісних транспортних засобів, та їх притягнення до адміністративної відповідальності, яку очолив Володимир Яворівський (див. Постанову ВРУ від 17 квітня 2014 р. № 1230-VII).
Незважаючи на обіцянки отримані у Генеральній прокуратурі та створення ТСК, починаючи з травня, позиція прокуратури кардинально змінилась. Слідчі почали уникати контактів з потерпілими та активістами, слідчі дії майже не проводились. Потім стало відомо про закриття ряду справ. Зокрема, слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Масолітіна Г.О. винесла Постанову про закриття кримінальної справи № 42014110150000027. При цьому потерпілий по цій справі дізнався про закриття справи лише через 2 міс. з моменту закриття, хоча систематично дізнавався про хід справи. Слідчим в особливо важливих справах 2 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Люльчуком О.О.16.05.14 р. винесено постанову про закриття кримінального правопорушення № 42014110000000132 по факту підробки інспектором ДАІ Прохорчуком О.В. рапорту (див. додаток 3).
Ця постанова була скасована Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 р. Незважаючи на те, що суд визнав дії О.Люльчука незаконними, 10.07.2014 р. він же ж закрив ще одну справу № 42014110000000102. Це підтверджує інформацію від самих слідчих, що закриття справ було погоджено з Генеральною прокуратурою і слідчі не боялися відповідальності.
Листом № 06/1-15912-14 від 15.08.2014 р. Генеральна прокуратура України надала відповідь на запит ТСК № 02 від 09.07.14 р. та повідомила, що 51 кримінальне провадження закрите і лише 30 знаходиться у провадженні (див. додаток 4).
Звертаємо увагу, що на думку прокуратури єдиною підставою для закриття справ було те, що начебто масова фальсифікація рапортів інспекторів ДАІ не є злочином, оскільки рапорт інспектора ДАІ не є документом і за його підробку не передбачено відпвоідальності. Тобто на думку прокуратури фальсифікація понад 600 рапортів та притягнення до відповідальності майже 300 невинних водіїв взагалі не є правопорушенням.
Окрім того Генеральна прокуратура повідомила, що стосовно суддів та вищих посадових осіб органів ДАІ розслідування не ведеться.
У зв’язку з цим 8 жовтня 2014 р. відбулася масова акція протесту під Генеральною прокуратурою та зустріч активістів з Віталієм Яремою . Як наслідок вже 10 жовтня усі закриті справи було відновлено. Цього ж дня було оголошено перша підозра колишньому начальнику ДАІ Києво-Святошинського району Турчину І.А. Справи починають поспішно передавати у суд, але лише стосовно працівників ДАІ, які були безпосередніми виконавцями фальсифікації документів.
Після цієї акції прокуратурою м. Києва порушено кримінальну справу № 42014100000001179 за фактом перевищення влади або службових повноважень керівництвом Департаменту ДАІ МВС України, які давали вказівки щодо переслідування учасників Автомайдану.
09 грудня 2014 Києво-Святошинський районний суд Київської області виніс вирок по справі №369/10685/14-к, яким засуджено колишнього начальника ВДАІ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області Турчина І.А. за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення 13 протоколів щодо учасників протестів) та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі з позбавлення права обіймати посади в ОВС на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік. Також задоволено позов про відшкодування потерпілому моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Зауважимо, що прокуратура просила застосувати до Турчина І.А. покарання у вигляді штрафу розмірі 850 грн. Лише втручання потерпілих та активістів не дозволило застосувати до Турчина І.А. таке сміхотворне покарання.
Також порушено 20 кримінальних проваджень за ст. 375 КК України (постановлення завідомо неправосудного рішення) стосовно суддів, які виносили постанови про притягнення учасників акцій протесту до адміністративної відповідальності.
24.12.2014 р. прокуратурою м. Києва було повідомлено про підозру двом суддям Печерського районного суду міста Києва Кицюку В.П. та Царевич О.І.
У грудні в Генеральній прокуратурі було створено Управління спеціальних розслідувань, на яке покладено функцію комплексного розслідування злочинів проти учасників Революції гідності. 19 грудня 2014 року ВГО «Автомайдан» подано в це управління заяву про порушення кримінальної справи за фактом створення під час масових акцій протестів у листопаді 2013 р – лютому 2014 р. вищими посадовими особами держави організованого злочинного угрупування за участі керівних осіб Адміністрації Президента, МВС, прокуратури, голів судів різних ланок та юрисдикцій, місцевих державних адміністрацій з метою узурпації влади, залякування та незаконного покарання учасників акцій протесту. На підставі цієї заяви порушено кримінальну справу та проводяться слідчі дії. Однак слід визнати, що на даний момент управління сконцентровано на розслідуванні справ Небесної сотні та не має достатніх ресурсів для ефективного розслідування справ Автомайдану.
18 лютого 2015 р. активісти ВГО «Автомайдан» провели зустріч з новопризначеним Генеральним прокурором України Шокіним В.М., який пообіцяв, що незабаром суспільство побачить істотний прогрес у даних справах.
3.2. Недоліки та проблеми у розслідуванні
РОЗСЛІДУВАННЯ ФАКТИЧНО ВЕДЕТЬСЯ ЛИШЕ СТОСОВНО НИЗОВОЇ ЛАНКИ ДАІ (БЕЗПОСЕРЕДНІХ ВИКОНАВЦІВ)
На даний момент усі кримінальні справи, по яких є реальний прогрес стосується лише тих працівників ДАІ, які безпосередньо складали фальсифіковані документи. Особи, які давали злочинні вказівки, координували і контролювали їх виконання до сих пір залишаються поза увагою прокуратури. Більше того, у обвинувальних актах, що передані до судів стосовно інспекторів ДАІ нічого не вказано про організованість цих дій. З обвинувальних актів випливає, що кожен з 415 працівників ДАІ, які фальсифікували документи діяв самостійно та без будь-якої вказівки, що є абсурдом та не відповідає дійсності.
Очевидно, що ці дії виконувалися на підставі вказівки вищестоящого керівництва і слідчі повинні бути зосереджені на зборі відповідної доказової бази. Для суспільства дуже важливо, щоб покарані були не лише виконавці, але й організатори, координатори і контролери цих дій. Часто доводиться чути, що вказівки давав п. Захарченко чи п. Пшонка, проти яких порушено кримінальні справи і які втекли. Але ці накази доводились до виконавців по усій вертикалі керівників. Деякі з цих осіб продовжують займати керівні місця. Тому у прокуратури є можливість проводити усі необхідні слідчі дії стосовно даних осіб. З незрозумілих причин прокуратура не лише не проводить ці слідчі дії, але й, іноді, перешкоджає намаганням потерпілих самостійно довести у суді наявність злочинних вказівок. Так, при розгляді кримінальної справи № 369/10685/14-к у Києво-Святошинському суді м. Києва стосовно Турчина Ігоря Андрійовича представник обвинувачення Куц О.О. заперечував проти долучення до матеріалів справи та дослідження у судовому засіданні доказів, які б свідчили про те, що Турчин І.А. діяв на підставі вказівки.
Практично не здійснюється розслідування, збір необхідних доказів, допит свідків та потерпілих тощо по справах щодо суддів, які приймали завідомо неправосудні рішення. На даний момент активні дії здійснюються лише стосовно двох суддів. Тоді як таких суддів по даних справах 126.
Ці недоліки визнано самою прокуратурою. Так, 20 лютого 2015 р. Генеральний прокурор В.М.Шокін висловив обурення стосовно фактів практично повної відсутності кримінальних проваджень стосовно суддів, які виносили неправосудні та незаконні рішення щодо учасників мирних акцій протесту на Майдані . А 21 лютого 2015 р. прокурор Києва Сергій Юлдашев офіційно зазначив, що будуть притягнуті до відповідальності не тільки виконавці, але і організатори цього злочину .
НЕБАЖАННЯ ПРОКУРАТУРИ НАДАВАТИ ПОСТРАЖДАЛИМ СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО
У переважній більшості справ особи, які постраждали від дій працівників ДАІ проходять по справі як свідки. Прокуратура вкрай неохоче залучає цих осіб, як потерпілих. Статус потерпілих надає особі набагато більших процесуальних прав. Потерпілий може подавати докази, брати участь у досліджені доказів, заявляти клопотання, ознайомлюватися з матеріалами справи, заявляти цивільний позов, оскаржувати вирок, укладати угоду з обвинуваченим тощо. Відповідно до КПК України потерпілим визнається особа, яка подала заяву про злочин або ж подала заяву в уже відкритому провадженні про залучення її до провадження як потерпілого. Прокуратура користується правовою необізнаністю постраждалих і використовує формальні приводи (відсутність окремої заяви потерпілого) для того, щоб не визнавати їх потерпілими. При цьому переважна більшість водіїв прямо зазначають на допитах, що вважають себе потерпілими. Іноді прокуратура не залучає цих осіб в якості потерпілих навіть при наявності заяви про злочин. Для прикладу, незважаючи на подання заяви про злочин, не визнано потерпілим Арсенія Толстих по справі стосовно інспектора Міяля О.Ю., та Бредака Ігоря стосовно інспектора Дорошенка М.П. При розгляді справи у суді стосовно Турчина І.А. прокуратура взагалі заперечувала проти залучення, наприклад Світельського В.В. в якості потерпілого і лише за рішенням суду, останнього визнано потерпілим та задоволено його цивільний позов.
Така ситуація призводить до істотного порушення прав постраждалих, значного ускладнення їх участі у розслідуванні справ та, навіть, отриманні інформації про хід та розгляд цих справ. У переважній більшості випадків постраждалі активісти вимушені дізнаватися про хід розслідування та судові засідання по цих справах з мережі Інтернет. Окрім того, фактичне усунення потерпілих від розгляду справ значно ускладнює встановлення істини, отримання належних доказів та застосування до порушників справедливого покарання.
НИЗЬКА ЯКІСТЬ ПРОВЕДЕНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ЗІБРАНОЇ ДОКАЗОВОЇ БАЗИ
Незважаючи на тривалий час здійснення розслідування, готовність активістів сприяти, подання в прокуратуру доказів злочинності дій інспекторів та організованість переслідувань (наприклад, ТСК ВР було систематизовано та передано в Генеральну прокуратуру великий масив інформації щодо цих подій), прокуратура не змогла провести належне розслідування та зібрати достатню доказову базу по цих справах. Такий висновок можна зробити з тих справ, які передано до судів. Так, вирок по кримінальній справі № 369/10685/14-к у Києво-Святошинському суді м. Києва стосовно Турчина Ігоря Андрійовича, по-суті, базується виключно на визнанні обвинуваченим своєї вини. Слідством не надано жодного доказу про те, що Турчин А.І. знав про неправдивість рапорту, який став підставою для складення протоколу. Також відсутні будь-які докази про отримання Турчином А.І, вказівки про складання таких протоколів. При цьому прокуратура у судовому засіданні заперечувала проти долучення до матеріалів справи та дослідження у судовому засіданні доказів, які б могли підтвердити ці факти. На даний момент обвинуваченим подано апеляційну скаргу на даний вирок і адвокат потерпілого по цій справі вважає дуже високою ймовірність скасування цього вироку та постановлення виправдального вироку.
Відсутністю належної доказової бази також обґрунтований виправдальний вирок Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого 2015 року по справі № 363/4912/15-к, яким виправдано інспектора ДАІ Мельниченка Є.Т. Суд відзначив, що в ході досудового слідства навіть не було допитано інспектора Прохорчука О.В., рапорт якого став підставою для складання протоколу Мельниченком Є.Т.
На переконання активістів така ситуація зумовлена відсутністю реальної зацікавленості прокуратури у належному розслідуванні цих справ, а також відсутності рішення вищого керівництва про притягнення до відповідальності вищих посадових осіб органів МВС.
Ці справи ще раз довели, що у прокуратурі не помінявся принцип розслідувань кримінальних справ. Слідчі не є самостійними особами і роблять лише те, на що є вказівка. А коли поступає вказівка, то її виконання здійснюється поспіхом від чого страждає якість виконаних дій. Красномовною є ситуація по справі Турчина А.І. Так, 19 вересня 2014 року ця справа була закрита. 10 жовтня 2014 року (після акції під Генеральною прокуратурою) вона була поновлена і у цей же ж день Турчину А.І. оголошено підозру, а 14 жовтня 2014 року складено обвинувальний акт (див. додаток 5).
Недоліки у розслідуванні також зумовлені відсутністю належної координації та розслідуванні цих справ, як самостійних злочинів. Належну координацію повинно забезпечувати Управління зі спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури, але як визнає керівник цього управління Горбатюк С.В. на даний момент така координація практично відсутня.
Ще однією з причин відсутності стимулу слідчих якісно проводити розслідування є їх впевненість у їх безкарності у випадку виявлення цих недоліків. Зокрема, активісти неодноразово вимагали притягнути до відповідальності осіб, винних у неналежному розслідуванні та у неправомірному закритті кримінальних справ. Однак до сих пір громадськості невідомо про факти покарання цих осіб і більшість з них продовжує працювати у органах прокуратури.
ВІДМОВА МВС СПІВПРАЦЮВАТИ ТА СПРИЯТИ СЛІДСТВУ
Однією з найбільших об’єктивних проблем слідства є фактичний саботаж працівниками міліції розслідування. Усі працівники МВС (окремі з яких працюють на керівних посадах) дають покази, що порушень з боку інспекторів ДАІ не було, жодних вказівок про переслідування активістів не отримували та не надавали і не володіють будь-якою інформацією, яка б могла допомогти слідству. Проведені службові розслідування не виявили порушень, а дуже важливі докази злочинних вказівок зникають. Так, МВС листом № 17535/ав від 12.08.14 р. проінформувало, що «встановити факт надсилання до підрозділів Державтоінспекції МВС каналами електронного зв’язку з офіційної електронної пошти ДДАІ МВС документа під назвою «Алгоритм дій» не видається можливим, оскільки за даними журналу обліку вихідних документів ДДАІ МВС вищевказаний «Алгоритм дій» не реєструвався. Також він відсутній і в електронному вигляді. У зв’язку з цим установити ініціатора та авторство цього документа неможливо.»
У прокуратурі неодноразово заявляли про відсутність сприяння з боку МВС . Але на переконання потерпілих та активістів найбільш тривожним сигналом є те, що така ситуація фактично толерується керівництвом МВС.
По перше, МВС до останнього часу офіційно не визнавало факту переслідувань учасників автопробігу та заперечувало наявність порушень з боку працівників міліції, або ж визнавало їх лише дуже обмежено. За результатами службових розслідувань, які подані у прокуратуру МВС не знайшло порушень у діях працівників ДАІ. Для прикладу, відповідно до Висновку службового розслідування від 04.04.2014 р. щодо дій інспекторів Гусєва О.Г. та Міяля О.Ю. дії цих інспекторів визнано повністю правомірними. Звертаємо увагу, що висновок складено заступником начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області О.В. Дудником., який є свідком по кримінальній справі, порушеній по цих фактах. Більше того, він був заступником начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області під час подій Майдану та особисто накладав резолюції на рапортах інспекторів ДАІ про складання стосовно водіїв протоколів. Очевидно, що Дудник О.В. є безпосередньо зацікавленим у тому, щоб дії інспекторів ДАІ не були визнані незаконними. Показовим є те, що цей висновок затверджено діючим начальником УДАІ ГУМВС України в Київській області М.М.Горбоносом (див. додаток 6).
На усіх допитах діючі працівники ДАІ (у тому числі ті, які знаходяться на керівних посадах) стверджували, що інспектори лише виконували свою роботу. І лише у січні 2015 року Арсен Аваков у мережі Інтернет заявив про проведення нового службового розслідування та виявлення фактів переслідувань .
По-друге, МВС або відмовляється або максимально затягує з наданням інформації, яка необхідна для розслідування справ та громадського контролю за цим процесом. Так, починаючи з липня 2014 року, на запити Тимчасової слідчої комісії ВРУ МВС надає лише відписки про те, що проводиться службове розслідування. У грудні 2014 року відповідні запити у МВС надіслав і народний депутат Єгор Соболєв. 26 грудня 2014 року відбулася зустріч активістів з Арсеном Аваковим, який пообіцяв провести нове розслідування та надати вичерпні відповіді на усі запити. Однак на свої звернення Єгор Соболєв отримав аналогічну відписку про те, що інформацію буде надано пізніше (див. додаток 7).
В інших випадках, МВС відмовлялось надавати інформацію посилаючись на ЗУ «Про захист персональних даних», тоді як відповідно до п.2 ст. 5 цього закону не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Слідчі прокуратури також неодноразово засвідчували, що МВС або не дає відповіді на їх запити або надає формальні відповіді, які не мають користі для слідства.
По-третє, переважна більшість міліціонерів, які були залучені до неправомірних дій стосовно активістів ще до недавнього часу продовжували працювати у правоохоронних органах. Для прикладу, зберегли роботу більшість інспекторів ДАІ, які фальсифікували рапорти. Залишились на своїх посадах заступники начальника ДАІ Київської області. Перший заступник керівника Департаменту ДАІ, з якого поступали вказівки щодо переслідування автомайданівців до жовтня працював керівником Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем у цьому ж Департаменті. Тим самим керівництво МВС посилало сигнал своїм підлеглим, що боятись покарання їм не варто. І лише у січні міністр проінформував про звільнення 102 працівників ДАІ. (нагадуємо, що відповідно до даних прокуратури до безпосередньої фальсифікації документів було залучено 415 працівників ДАІ).
По-четверте, в ході роботи ТСК було виявлено, що відповідно до даних рапортів інспекторів ДАІ та постанов судів 29.12.13 року на СП 501, що на вул. Богатирській 32-Е у період з 12:00 по 14:00 несли службу та зупиняли автомобілі 35 інспекторів ДАІ. Те, що наявність такої великої кількості інспекторів на одному СП не відповідає дійсності підтверджується зокрема:
• Постовою відомістю розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби станом на 29 грудня 2013 року, наданою листом ГУ МВС України у м.Києві від 04.02.14 р. № 45/267 на вимогу судді Личаківського районного суду м.Львова Головатому Р.Я. Відповідно до цієї відомості на СП № 501 знаходився лише інспектор Тарануха Є.О.
• листами ГУ МВС України у м. Києві № 10/82 аз від 20.02.14 та № 10/4941 від 20.03.14 відповідно до яких на вказаному стаціонарному пункті несли службу лише 5 інспекторів (Харчук С.С., Сологуб О.В., Щерба О.В., Тарануха Є.О., Малькевич І.Є.). Останній лист від 20.03.14 р. було підписано заступником начальника управління ДАІ у м. Києві Олександром Ткаченком.
Однак, у прокуратуру були подані інші листи за підписом п. Ткаченка, де стверджується, що на СП-501 були інші інспектори, ніж ті, що вказані у листі № 10/4941 від 20.03.14.
Також існують інші варіанти постових відомостей, ніж та, яка була надана листом ГУ МВС України у м.Києві від 04.02.14 р. № 45/267 на вимогу судді Личаківського районного суду м.Львова Головатому Р.Я. Це засвідчує, що органи МВС не лише не сприяють належному розслідуванню справ, але й можливо надають в прокуратуру недостовірні документи. На переконання активістів та потерпілих така позиція керівництва МВС надає безпосереднім виконавцям злочинних наказів впевненість, що вони уникнуть відповідальності.
Але прокуратура також відмовляється належно реагувати на факти саботування та надання працівниками правоохоронних органів завідомо недостовірних показів. Зокрема, прокуратурою Київської області листом від 09.12.2014 р. № 06/1/1-2449 вих.-14 було відмовлено одному з потерпілих активістів (Толстих А.І.) у порушенні кримінальної справи на підставі його заяви стосовно можливого вчинення колишнім керівництвом ДАІ у Київській області Дерев’янкіним С.О., Дудником О.В., Куліковим О.В., злочинів, передбачених ст.ст. 367, 384 КК України. Тим самим прокуратура дозволяє правоохоронцям безкарно ухилятися від надання слідству достовірних показів.
Також прокуратура не використовує усі доступні їй інструменти зі збором доказової бази. Зокрема, слідчі мають право проводити обшуки та виїмки, у т.ч. у МВС. Тому замість того, щоб звинувачувати МВС у ненаданні прокуратурі усіх необхідних документів потрібно провести ряд слідчих дій та отримати відповідні докази.
3.3. Позитивні тенденції
Поряд з цілим рядом проблем у розслідуванні активісти зазначають і про позитивні тенденції. Зокрема, з прокуратурою побудована конструктивна комунікація. Адвокати потерпілих засвідчують відсутність проблем у зустрічах, отриманні інформації, обговоренні проблемних питань. Ця комунікація має позитивний вплив на хід розслідувань, однак проблем наразі значно більше ніж позитивних результатів.
Довідка групи громадського спостереження «ОЗОН» за результатами моніторингу судового розгляду “справ Євромайдану” травень 2014 року по лютий 2015 року
1. Передмова
Починаючи з грудня 2013 року представники групи громадського спостереження «ОЗОН» здійснювали незалежний громадський моніторинг судових справ, що були порушені проти учасників протестного руху «Євромайдан». Моніторинг проводився у м. Києві та окремих областях України у зв’язку із використанням судів як інструменту політичних переслідувань з метою придушення мирного протесту. Із результатами моніторингу та аналізом дотримання права на справедливий суд можна ознайомитися у звіті групи громадського спостереження “ОЗОН”, який був підготовлений спільно із партнерськими організаціями .
Після завершення гучних судових справ проти учасників протестного руху група громадського спостереження «ОЗОН» розпочала моніторинг судових засідань над обвинуваченими представниками органів влади та членів паралімітарних формувань “тітушек” у скоєні злочинів під час Євромайдану. Результати моніторингу із травня 2014 року по лютий 2015 року відображені у цьому звіті.
Судові процеси, що розглядатимуться у звіті, умовно названо відповідно до епізодів Євромайдану, під час яких були скоєні правопорушення:
• «Розгін «студентського Євромайдану» 30 листопада 2013 р у м.Києві.»
• «Автопробіг до Межигір’я 29 грудня 2013 року»
• «Тортури щодо козака Михайла Гаврилюка»
• «Вбивство журналіста газети «Вести» В’ячеслава Веремія»
• «Масовий розстріл протестувальників 20 лютого 2014 р. у м.Києві»
Якщо взимку протягом грудня 2013 року – лютого 2014 року відомо про затримання близько 400 осіб по Україні (точну кількість затриманих встановити важко, оскільки деякі учасники акцій були відпущені до офіційної реєстрації співробітниками правоохоронних органів) та тільки в м. Києві «ОЗОН» стало відомо про 275 судових засідань по справах, щодо активістів «Євромайдану» , то по справам над обвинуваченими представниками органів влади та членів паралімітарних формувань “тітушек” від дати першого засідання 13 травня 2014 року, про яке стало відомо спостерігачам, до річниці розстрілів на Майдані Незалежності, тобто станом на 20 лютого 2015 року на лаві підсудних побували 7 людей, ще щодо 23 до суду передані обвинувальні акти по справі Автомайдану, це інспектори ДАІ, які звинувачуються в фальсифікації протоколів про правопорушення. Серед справ Автомайдану «ОЗОН» відстежував засідання 4 інспекторів ДАІ.
2. Інформація про судові процеси та хронологія подій
2.1. «Розгін «студентського Євромайдану» 30 листопада 2013 р у м.Києві»
Починаючи із 21 листопада 2013 року кількість на Майдані постійно були присутні учасники акції протесту, кількість яких змінювалася від кількох десятків тисяч вдень до кількох сотень вночі. Станом на 4 ранку 30 листопада 2013 року на площі перебувало близько 400 людей, переважно, молодь та студенти. У цей час близько 2 тисяч співробітників спецпідрозділу «Беркут», озброєних спецзасобами, оточили Майдан і вчинили силовий розгін мирного протесту.
Внаслідок незаконних дій правоохоронців тільки за офіційними даними 71 особі була надана медична допомога, 34 особи було затримано, проти 29 з них були складені адміністративні протоколи.
Для заспокоєння громадського обурення тодішній Генеральний прокурор України Віктор Пшонка зробив офіційну заяву про вручення підозри у перевищенні влади та службових повноважень заступнику секретаря РНБО Володимиру Сівковичу, начальнику київської міліції Валерію Коряку і голові Київської міської держадміністрації Олександру Попову .
Групі громадського спостереження «ОЗОН» стало відомо про 15 судових засідань, які відбулись в межах кримінального провадження, порушеного проти вищевказаних осіб. На сайті Печерського районного суду була виставлена інформація тільки про деякі з них, що ускладнювало, а подекуди просто унеможливлювали, забезпечення присутності громадських спостерігачів. Інформація на офіційному сайті Печерського районного суду у більшості випадків була відсутня, тому спостерігачі дізнавалися про час і місце судових засідань через адвокатів. Відбулось, по суті, тільки два повноцінні судові засідання, на яких були присутні преса, представники Самооборони Майдану (загалом, приблизно 30 осіб). На жодне засідання так і не з’явився В. Сівкович, хоча щоразу, коли суд повідомляв про засідання, підсудними оголошувались і О. Попов і В. Сівкович. Останнє судове засідання, як нам відомо, по обвинуваченню у силовому розгоні Євромайдану 30 листопада 2013 року відбулось 23 грудня 2014 року.
2.2. «Автопробіг до Межигір’я 29 грудня 2013 року»
29 грудня 2013 року відбулась акція Автомайдану «автопробіг до Межигір’я», де знаходилася резиденція Президента України. Громадяни на автомобілях та пішки дісталися зі ст. метро Героїв Дніпра та вул. Героїв Дніпра м. Києва до с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Зібрання носило мирний характер, про що додатково свідчить відсутність закликів до насилля та провокативних дій. По маршруту руху на території м. Києва на відстані приблизно кожні 200 м чергували працівники ДАІ. Зупинок автотранспорту працівниками ДАІ громадськими спостерігачами зафіксовано не було. До того ж «ОЗОН» зафіксував ряд порушень в діях співробітників міліції, які не забезпечували належним чином охорону мирного зібрання .
У січні 2014 року почались масові судові переслідування учасників Автомайдану, що також відстежувались «ОЗОН» протягом періоду Євромайдану.
У грудні 2014 року група громадського спостереження «ОЗОН» продовжила моніторинг за судовими засіданнями щодо притягнення до кримінальної відповідальності вже працівників ДАІ, зокрема, Щерби О.В., Дорошенка М.П., Таранухи Є.О., Сарани П.П. за переслідування учасників всеукраїнського громадського руху «Автомайдан» та інших учасників мирних акцій протесту, а також за фальсифікацію протоколів про адміністративні правопорушення. Для цієї категорії справ також було характерно відсутність повної інформації про судове засідання на інформаційній дошці суду чи інтернет-порталі суду.
2.3. «Тортури щодо козака Михайла Гаврилюка»
Однією з резонансних справ стало кримінальне провадження, відкрите за підозрою у вчиненні катувань, приниження людської гідності та вчиненні насильства відносного одного з активістів Майдану, а сьогодні – депутата Верховної Ради України- козака Михайла Гаврилюка . Злочин було вчинено 22 січня 2014 року в центрі Києва. Увагу до цього факту привернуло відео знущань над Михайлом, яке потрапило та швидко поширювалося в інтернет-мережі. На відео можна побачити, що виконавцями і свідками було не двоє-троє, а, принаймні, 13 людей, які на момент вчинення злочину перебували на місці скоєння злочину. Переважна більшість – співробітники спецпідрозділу «Беркут», проте, вбачається, що серед них були і цивільні, які так само стояли і спостерігали за знущаннями над людиною. Проте, як згодом стало відомо, підозру у вчиненні кримінального правопорушення оголосили тільки двом особам, співробітникам внутрішніх військ, а саме – Кравець Д.В. та Ломоносову Л.В. Групі громадського спостереження «ОЗОН» вдалося відвідати судові засідання в межах цього кримінального провадження, які відбулись 26 травня 2014 року.
Вирок суду для обох обвинувачених був однаковим: визнати Кравця Д.В. та Ломоносова Л.В. винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365, ч. 1 КК України, а також затвердити угоду про примирення, у якій визначено покарання наступного характеру:
– 2 роки обмеження волі з позбавлення права займатися правоохоронною діяльністю.
– Звільнити від призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік.
– Зобов’язати Кравця Д.В. та Ломоносова Л.В. попросити письмове вибачення.
– Протягом іспитового строку не виїжджати з України на постійне місце проживання без дозволу кримінальної виконавчої інспекції.
– Повідомляти кримінальну виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання.
В одному із двох випадків (зокрема, щодо судового засідання по обвинуваченню Кравця Д.В.) була надана неповна інформація про судове засідання на інформаційній дошці Печерського районного суду. На судовому засіданні були присутні представники ЗМІ. Питання притягнення до відповідальності інших “свідків” злочину досі залишається відкритим для громадськості.
2.4. «Вбивство журналіста газети «Вести» В’ячеслава Веремія»
Окремо варто сказати про кореспондента газети «Вести», якого жорстоко побили так звані “тітушки” в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року на розі вулиць Велика Житомирська і Володимирська у Києві. Один з бандитів вистрілив журналісту в спину. В’ячеслав Веремій помер у лікарні. 2 квітня 2014 року правоохоронці повідомили про затримання Юрія Крисіна, одного із підозрюваних у вбивстві журналіста. Групі громадського спостереження «ОЗОН» стало відомо про 5 судових засідань в межах даного провадження, проте моніторам вдалося відвідати тільки одне з них, а саме перше засідання, яке відбулось 15 жовтня 2014 року. Тоді суд прийняв рішення про проведення судового засідання у закритому порядку. Зі слів адвокатів стало відомо, що Юрію Крисіну було змінено запобіжний захід на не пов’язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт.
У подальшому, велась тривала дискусія щодо того, чи може бути процес в цьому провадженні закритим. Ось як з цього приводу висловився координатор ініціативи «Адвокати Небесної Сотні» Тарас Гаталяк : «Це перший судовий процес [прим.- перше провадження з усіх справ, порушених відносно злочинів, вчинених в період Євромайдану, обвинувальний акт якого передано до суду] з убивств Небесної сотні і, на нашу думку, він повинен бути відкритий для громадськості. Однак, в ньому багато «темних плям», які намагаються сховати під маскою закритого судового розгляду. У нас, як у представників потерпілих, виникає багато питань щодо достовірності підстав припинення процесу, які виникли ще до початку судових засідань».
2.5. «Масовий розстріл протестувальників 20 лютого 2014 р. у м.Києві»
Кримінальне провадження, порушене за фактом масових розстрілів 20 лютого 2014 року на вул. Інститутська в м. Києві. Підозрюваними у співучасті у вбивстві 39 мирних протестувальників є колишні співробітники спецпідрозділу «Беркут» – майор Дмитро Садовник, та його безпосередні підлеглі – Сергій Зінченко та Павло Аброськін. Спостерігачам стало відомо про 20 засідань за цією справою, починаючи з 29 липня 2014 року. Інформація про заплановані судові засідання оприлюднювалася тільки частково.
Інформація про засідання завчасно у відкритих джерелах часто не з’являлася, була неповна, що ускладнювало можливість громадськості потрапити на них.
Досить непередбачуваною була позиція суду щодо дозволу проводити відео-, фотофіксацію процесу. Попри високий рівень зацікавленості суспільства, суд відмовляв у дозволі представникам ЗМІ проводити зйомку. Зафіксовані й рішення, про частковий дозвіл проводити зйомку: знімати всіх, окрім підсудних або суддів.
За весь час спостережень суд жодного разу не забезпечив проведення засідань у великому приміщенні, куди б змогли потрапити всі сторони процесу, не кажучи про вільних слухачів. У більшості випадків, представники судової міліції «Грифон» відмовляли охочих потрапили до зали, аргументуючи це відсутністю вільного місця. Водночас незаконну фізичну силу правоохоронці не застосовували.
Варто відзначити незлагодженість роботи адвокатів захисту, що ставало причиною тлумачення їхніх дій у пресі, як бажання затягнути процес. Прикладом цього можуть слугувати судові засідання за підозрою С. Зінченка та П. Аброськіна, за клопотанням по продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останніх, які відбулись 20, 21 та 24 листопада 2014 року. Інформацію про них неможливо було дізнатися пересічному громадянину, оскільки, за невідомих причин, вона була відсутня на офіційному інтернет порталі Печерського районного суду м. Києва. Про час та місце розгляду можливо було дізнатись тільки від адвокатів потерпілих. Сторони захисту не з’явилися на судові засідання, підозрювані не знали про їх місцеперебування, більше того, заявляли, що вже кілька місяців не спілкувались зі своїми захисниками. Це мало своїм наслідком оголошення перерви у судовому засіданні.
Варто виокремити питання щодо зникнення з-під домашнього арешта Дмитра Садовника, головного підозрюваного у справі вбивства 39 людей на Майдані Незалежності 20 лютого 2014 року. Адвокати наголошують на незаконність звільнення з-під варти Садовника Д.М. у залі судового засідання Печерського районного суду м. Києва ухвалою слідчого судді Волкової С.Я. 19.09.2014. Зокрема через порушення ст. 177 Кримінально процесуального кодексу України, де визначені підстави застосування запобіжних заходів:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
Одна з адвокатів потерпілих Євгенія Закревська коментує це так: «Під час досудового розслідування було встановлено, що Садовник Д.М. спільно з іншими працівниками спецроти ПМОП «Беркут» викрав та знищив вогнепальну зброю, що була знаряддям вбивства великої кількості осіб 20.02.2014 р. в м. Києві на вул. Інституцькій, обґрунтованість даної підозри підтверджено слідчим суддею Волковою В.Я. в ухвалі від 19.09.2014 р. А отже мова йде навіть не про існування ризику знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а про наявність обґрунтованої підозри що Садовник Д.М. вже знищив частину речових доказів. Жодних обґрунтувань – чому суд вважає, що тепер Садовник Д.М. має утриматись від знищення доказів своєї вини у злочині, за яке він може отримати довічне ув’язнення, в оскаржуваній ухвалі не наводиться. Чому і з якого моменту має зникнути цей ризик, докази існування (і реалізації) якого після вчинення злочину Садовником Д.М. суд не ставить під сумнів, погоджуючись із обґрунтованістю підозри? Відповіді на це питання в оскаржуваній ухвалі не наводиться.» Тобто суд діяв попри ст. 177 Кримінально процесуального кодексу України, де визначені підстави застосування запобіжних заходів.
«Очевидно також, що слідчим суддею не враховано існування ще одного ризику, а саме, можливості незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного/обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні…Суддя Печерського районного суду не взяла зобов’язала негайно звільнити Садовника Д.М. з-під варти безпосередньо у залі суду 19.09.2014, хоча продовжувала діяти ухвала, згідно якої Садовник Д.М. повинен був знаходитись під вартою до 11 год. 45 хв. 28.09.2014., що знов ж таки є порушенням процесуальних норм»
Щодо Апеляційного суду м. Києва, то з 26 вересня по 3 жовтня суд не знав де знаходиться підозрюваний, якого раніше відпустили під домашній арешт. За цей період, він тричі не з’явився до суду на свої засідання, і лише після останнього, третього разу, суд виніс рішення про примусове прихід підозрюваного. Виявилось, що він відсутній за місцем проживання. За весь цей час, суд не мав достовірної інформації про те, де знаходиться підозрюваний, так само як і прокуратура, яка так і не подала клопотання про його примусовий привід.
Показовим було підготовче судове засідання щодо П. Аброськіна та О. Зінченка, що відбулось 23 січня 2015 року. Досудове розслідування станом на це число було завершене, обвинувальний акт прокуратури направлено до суду. Специфіка даної стадії вимагала присутності потерпілих та їх представників на засіданні. Попри це, зала судового засідання була нездатна вмістити таку кількість осіб (як мінімум, родичів 39 загиблих протестувальників), включаючи пресу, громадських спостерігачів, представників громадськості. З перервами, судове засідання тривало майже 11 годин. Представники потерпілих розцінили такий хід подій як умисне затягування процесу, важливість якого полягає у терміновості прийняття рішення про продовження строку тримання під вартою обвинувачених П.Аброськіна та С. Зінченка.
3. Дотримання права на справедливий суд
Справи розглядались у наступних судах: Апеляційному суді м. Києва, Печерському районному суді м. Києва, Подольському районному суді м. Києва, Шевченківському районному суді м. Києва. Волонтерами проведено спостереження у 25 випадках, із яких у 5 випадках судові засідання не відбулись.
Загалом громадським спостерігачам “ОЗОН” стало відомо про 47 судових засідань над обвинуваченими представниками органів влади та членів паралімітарних формувань “тітушек” у скоєні злочинів під час Євромайдану.
3.1. Публічний судовий розгляд
Одне з фундаментальних прав, на яке група громадського спостереження «ОЗОН» звертає найбільше уваги, оскільки саме публічність є доступним кожному інструментом захисту від порушень за стінами судів. Будь-яка людина має право самостійно перевірити, як відбувається судовий процес, якщо він відкритий та немає інших обмежень.
Можливість відвідувати відкриті засідання, отримувати завчасно про них інформацію, вільно проводити аудіо- запис, та за рішенням суду проводити й фото- відео – зйомку передбачено як міжнародними нормами, так і прописано в Українському законодавстві.
Група громадського спостереження «ОЗОН» зафіксувала наступне:
– Відсутнє уніфіковане джерело, звідки можна дізнатись про час та місце судового засідання. Громадянам так само важко знайти інформацію про майбутні засідання та потрапити на них як і за часів Євромайдану.
– З літа 2014 р. на сайтах судів виключили інформацію про суддів, які розглядатимуть справу.
– Засідання проводяться в занадто малих залах. Не тільки бажаючі відвідати засідання не можуть потрапити до зали, але й усі сторони процесу, які мають там бути обов’язково, як наприклад в справі про вбивство 39 людей на Майдані Незалежності 20 лютого 2014 року.
– Охорона суду та працівники суду не здійснюють організаційно-розпорядчих функцій щодо інформування громадян про час та місце засідання, не допомагають знайти зручні місця для очікування, не супроводжують до зали засідань, щоб уникнути створення натовпу та не заважати роботі суду.
– Клопотання про фото та відеозапис переважно розглядались не в першу чергу або до розгляду таких клопотань взагалі не доходила черга, тож тривалий час або взагалі весь час засідання журналісти були позбавлені можливості проводити зйомку.
– Зафіксовано випадок грубого поводження працівниками судової охорони у Печерському районному суді м. Києва під час розгляду справи Аброськіна П. та Зінченка С. 23.01.2015 року. Під час Євромайдану це була часта практика.
Проте є відносні зрушення у у цьому питання:
– Зросла кількість дозволів проводити відео- та фото- фіксацію засідання. Однак суд не завжди дозволяв проводити фото чи відео зйомку, керуючись тим, що сторона підозрюваних, здебільшого, була проти. «Це яскраво контрастує зі ставленням суддів до підозрюваних під час «Євромайдану». Їх думкою в таких питаннях зовсім ніхто не переймався» – зазначив один із волонтерів.
– Суд не чинив перешкод здійснювати аудіозапис (слухачами). Хоча законодавство України передбачає вільне використання портативних пристроїв аудіозапису на відкритих судових засіданнях, під час моніторингу судового розгляду справ щодо громадських активістів та учасників Євромайдану, такі незаконні заборони були зафіксовані.
– Під час засідань жодну людину не видалили з зали. Під час Євромайднану із зали засідань необґрунтовано видаляли журналістів, слухачів.
3.2. Право на захист
Низка ратифікованих Україною міжнародних договорів у сфері прав людини визначають право безперешкодного спілкування з захисником як складову права на захист.
Лише в у засіданнях щодо судового процесу «Масовий розстріл протестувальників 20 лютого 2014 р. у м. Києві» спілкування з адвокатами було частково утруднене через незручне розташування клітки, де утримувались підсудні під час засідання. Спілкування з адвокатами не було ускладнене скайпзв’язком під час жодного засідання, що активно використовувався під час Євромайдану. Більшість підсудних сиділи поруч зі своїми захисниками та могли вільно спілкуватися зі своїми захисниками, на відміно від учасників Євромайдану, які сиділи в клітках навіть у важкому фізичному стані.
Дуже важливо, що суди починають звикати до того, що діє громадський контроль. «Наша діяльність є важливою хоча б тому, що суд звикає до неї. Звикає до розуміння того, що його контролюють та його діяльністю цікавляться, і не лише виконавча влада, чи інші високопосадовці, а просто громадяни України.»: зазначає громадська спостерігачка «ОЗОН»
4. Рекомендації за результатами моніторингу
1. Гарантувати безперешкодний аудіозапис, фотозйомку та відеозапис судових засідань для забезпечення публічності судового процесу слід, окрім випадків, коли законом встановлюються обмеження на здійснення такого фіксування.
2. Провести навчання для суддів щодо важливості забезпечення контролю за виконанням вимог щодо надання інформації про судові засідання, забезпечення доступу до відкритих судових засідань.
3. Включити до комунікаційної стратегії судів у якості пріоритетного завдання завчасне інформування громадян про судові засідання та оперативне повідомлення про результати таких засідань, зокрема, використовуючи як потужності інформаційного порталу «Судова влада», прес – служб судів, так і одночасно інформаційні дошки у приміщеннях самих судів.
4. Забезпечити максимальне інформування громадськості, як шляхом оприлюднення результатів проведених засідань силами прес-служб судів, так і через влаштування прямих трансляцій в окремих приміщеннях для преси та слухачів, які не змогли потрапити на засідання у “справах Євромайдану”, враховуючи високий суспільний інтерес до судових процесів та велику кількість охочих потрапити до зали судових засідань. Супроводження до такої зали мають здійснювати працівники суду, які мають роз’яснити положення щодо надання свідчень та перегляду ходу засідання. Також відповідна інформація має міститися на інформаційних стендах до входу у таке приміщення.
5. Заповнювати усі графи при розміщенні інформації про засідання на сайтах судів у розділі “Список справ, призначених до розгляду”.
6. Скасувати пункт 5 рішення ради суддів загальних судів від 28.08.2014 року № 13: « Доручити Державній судовій адміністрації України вжити заходи щодо виключення інформації про склад суду з наступного переліку інформації, яка підлягає оприлюдненню на веб-сайтах загальних судів офіційного веб-порталу судової влади України, які автоматично наповнюються з автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3», а саме: – «Списку справ, призначених до розгляду»; – «Списку справ, по яким надійшли апеляційні скарги»; – «Списку автопризначених справ, що надійшли вперше».», тим самим збільшивши прозорість здійснення судочинства та довіру громадськості.
7. Забезпечити здійснення організаційно-розпорядчі функції охороною у випадках розгляду резонансних судових процесів або таких, що прогнозовано можуть викликати велику кількість бажаючих потрапити до зали судового засідання, в тому числі, учасників, працівники суду, зокрема, роз’яснювати громадянам, де та коли відбудеться засідання, допомогти знайти зручні місця для очікування, супроводжувати до зали засідань.
8. Забезпечити розміщення «кліток» чи «акваріумів» для підсудних поруч із місцями їх захисників.
