Всім привіт!
Перш ніж я продовжу свій аналіз F-16 для України та в Україні (і всіх пов’язаних з цим питань), ось короткий аналіз поточного стану справ, а також кілька новин з полів боїв.
Загалом, так, як відомо, росіяни відчувають дедалі більші проблеми з поповненням бойових броньованих машин (більше того: навіть з їх обслуговуванням і ремонтом), а також з моральним духом особового складу. Проте вони продовжують мобілізаційні зусилля такими ж темпами, як і в минулому і в цьому році, і тому не відчувають проблем з наявною живою силою.
Крім того, ВСРФ також знову адаптував свою тактику: сьогодні вони переважно (хоча і не виключно) штурмують ділянки фронту, які утримують підрозділи ЗСУ, «відомі» як «хиткі» або «не настільки ефективні», як кращі підрозділи. Наприклад: 41-ша механізована бригада (Торецьк-Горлівка).
Вважаю за потрібне наголосити на цьому факті. Він є логічним наслідком того, що я описав минулого тижня з «процедурами» в ЗСУ (і ДПСУ): по суті, нездатність Генштабу написати новий набір службових статутів, заснованих на бойовому досвіді останніх 10 років. Як наслідок, більшість командирів ЗСУ все ще навчаються і діють за радянськими принципами (і справді: сьогодні вони «кращі» в цій дисципліні, ніж росіяни); відносно мало хто навчається і діє на основі недавнього досвіду. Це призводить до створення «дворівневих» збройних сил, де різні підрозділи мають дуже різну боєздатність.
…. що також є відповіддю на питання в стилі «а як же ЗСУ досі тримаються і мають обмінний курс щонайменше 4:1»… – тобто на кожного вбитого чи пораненого росіянина припадає щонайменше четверо своїх?
Зітхання… Ви дійсно хочете знати, який приклад приходить мені на думку, коли я чую про такі «коефіцієнти обміну»?
У 1998-2001 роках, під час Другої конголезької війни, війська Зімбабвійських сил оборони (ЗСО), дислоковані в Демократичній Республіці Конго (ДРК), зіткнулися з подібними, або навіть гіршими умовами, ніж ті, з якими зіткнулися ЗСУ сьогодні. До складу ЗСО входило загалом шість бригад: в середньому лише дві з них були розгорнуті в ДРК одночасно. Їм протистояли до десятка руандійських або підконтрольних Руанді бригад, і це при тому, що їм доводилося тримати «фронт» протяжністю майже 2000 кілометрів в одних з найгустіших джунглів планети. Проте всі військовослужбовці ZDF були добре підготовленими професіоналами. Звичайно, руандійські офіцери і більшість сержантського складу (див.: сержанти) пройшли американську, британську, південноафриканську і навіть зімбабвійську підготовку, але основна маса їхніх солдатів не була такою підготовленою. Навпаки, руандійські офіцери були схильні «розбазарювати» свої війська майже так само, як російські офіцери (неправильно) поводяться зі своїми солдатами сьогодні.
(…і якщо ви думаєте, що це була якась «бабська війна», що велася «стрілами і списами»… будь ласка, припиніть читати це…)
Не дивно, що в цій війні ЗДФ досягли середнього співвідношення обміну 27:1 (і зауважте: це на основі післяопераційних оглядів поля бою).
Звичайно, ZDF втратили понад 50% території ДРК в процесі. І до сьогодні це повністю ігнорується як руандійцями (вони завжди пояснювали це «боротьбою з ангольцями», яких навіть не було поруч протягом більшої частини тієї війни), так і їхніми західними прихильниками – або, принаймні, применшується на Заході через їхнього безглуздого диктатора Роберта Мугабе. Але ZDF були серйозною, професійною, добре підготовленою силою. Настільки, що деякі з її батальйонів були відрізані ворожим наступом, що їх довелося підтримувати більше року (в основному за допомогою поставок з повітря і через місцеві річки). Але, врешті-решт, ZDF зупинили руандійські атаки, які не давали їм проходу. Тому що її війська були НАБАГАТО краще підготовлені, ніж у супротивника.
В Україні зараз небагато бригад, якими добре командують, і добре підготовлених військ. AFAIK, їх середній коефіцієнт обміну десь 14-15:1.
…. А ще є маса генералів ЗСУ і бригад, які далеко не такі хороші.
Тому загальний середній коефіцієнт обміну між ЗСУ та ЗСРФ становить лише 4:1. Вибачте, але цього недостатньо.
Доки це не зміниться, нічого принципово не зміниться в ході цієї війни – і це незалежно від того, скільки зброї та боєприпасів Захід надсилає в Україну. І ці зміни повинні початися з голови: Генштаб має провести радикальні реформи себе, що, в свою чергу, призведе до радикальних реформ силових структур.
Щось подібне можна сказати і про росіян. Піддавшись тиску Пуддінга, їхній Генштаб виродив всю армію в натовп в уніформі. Проте вся концепція ПДВ як високомобільних, добре механізованих сил з великою вогневою потужністю зазнала краху в цій війні. Навіть з усіма «доповненнями», їхні танки, БМП і БТР не мають броні, необхідної для виживання в сучасній війні.
(Звісно, те ж саме стосується і західної концепції БТР: зрештою, західні стратеги «очікують», що їхні БМП, БТР і машини розмінування підуть у бій слідом за БТРами, хоча вони набагато тонше захищені, ніж БТРи, які ледве виживають в умовах оборонного вогню, мін та інших перешкод).
***
Щодо повітряної війни: за останні кілька днів багато чого сталося, але відповідні повідомлення настільки «розрізнені», що мені потрібно зібрати більше інформації, щоб стати здатним до серйозного аналізу; щоб принаймні зрозуміти «де і чому» (а не «коли і що»).
***
ПІВНІЧНИЙ ХАРКІВ
Як це не парадоксально, але повідомляти «мало про що» – окрім боїв, боїв, боїв і ще раз боїв. Позиційних боїв. Це тому, що ЗСУ фактично зупинили наступ ЗС РФ, але росіяни все ще атакують, а українці контратакують, і жодна зі сторін не має достатньо сил і вогневої потужності, щоб перемогти. Звичайно, літня спека впливає на виснаження обох сторін.
***
БИТВА ЗА ДОНБАС
Куп’янськ-Сватове… росіяни захопили все Піщане і наразі наступають на північ і захід від цього села.
Сіверськ... з району Роздолівки повідомляють про поступове просування росіян (100-150 м). Що ж, приблизно через 6 місяців вони можуть дійти з цього напрямку до Білогорівки (що на Сіверському Дінці): нікому на Заході це не повинно бути цікаво, і, звісно ж, не варто надсилати в Україну ще більше важкої техніки…
Бахмут... те ж саме, що і на півночі Харкова: Російські атаки, і ще більше атак, але всі вони незначні за обсягом і нічого не дають. Власне, останній тиждень те, що залишилося від 98-ї дивізії ВДВ, було зайняте насамперед тим, що приймало чергових мобілізованих та убезпечувало руїни мікрорайону Канал.
Торецьк-Горлівка... протягом останнього тижня росіяни продовжували розширювати своє проникнення з Новоселівки на Ню Йорк. За іронією долі: передусім у східному напрямку. Звісно, ЗСУ тим часом відійшли зі своїх позицій в утвореному «котлі» (шириною близько 500 м, двома лініями вздовж старої «лінії розмежування», тобто лінії контролю 2014-2022 років), але, в свою чергу, у росіян не вистачило військ і боєприпасів, щоб продовжувати просуватися в центр Новугорода або в Неліпівку. Ймовірно, з тих же причин росіяни не змогли продовжити наступ на Дружбу, Північне та/чи Залізне, що далі на північ.
Авдіївка-Покровськ… Від Лозуватського та Прогресу росіяни продовжують наступати у західному напрямку. Ще 23 липня вони оточили один з укріпрайонів ЗСУ між цими двома селами, і українці були змушені його евакуювати. На південь від Прогресу (близько 200 м на захід від Євгенівки) є подібний польовий укріпрайон ЗСУ, і росіяни штурмують його вже близько тижня. AFAIK, тим часом, вони знаходяться на його східних краях. За лінією фронту росіяни продовжують спустошувати українські тили своїми планерними бомбами УМПК, українці продовжують робити те ж саме зі своїх ПТРК.
Мар’їнка… на північній стороні цього сектору кілька днів тому росіяни розпочали одну з найбільших механізованих атак за останній час: відправили 11 танків та 45 інших бойових броньованих машин, 12 мотоциклів та 200 військовослужбовців атакувати позиції 79-ї десантно-штурмової бригади. Звісно, атака супроводжувалася потужними авіаударами, ще більш потужними і багатогодинними артилерійськими обстрілами, а також прикривалася щільною димовою завісою. Це не допомогло: 79-та доповіла про знищення 6 танків, 7 БТРів, усіх 12 мотоциклів, а також про 40 підбитих і 37 поранених росіян.
Вугледар... починаючи з 19 липня, росіяни здійснили низку штурмів на ділянці фронту на північ від Микільського і просунулися на 100-200 метрів по лінії фронту довжиною майже 2 000 метрів.
***
На південному фронті та вздовж Дніпра минулого тижня було «тихо», за винятком, звісно, повітряного простору. Обидві сторони продовжують наносити удари за допомогою безпілотників, а росіяни продовжують наносити артилерійські та авіаудари по району Херсона. Як зазначалося вище: більше про це найближчими днями.
переклад ПолітКом
