Фрагментація настільки глибоко проникла в соціальне життя, що сьогодні можна говорити вже не про молекулярні сполуки самоорганізації. Сьогодні час нарікати вже не на атомізацію суспільства.
Якщо хоч трохи коректно застосовувати до соціального аналізу метафори молекулярної фізики, то ми спостерігаємо, найімовірніше, іонізацію всього універсуму. Люди, суб’єкти соціального, – уже не атоми. Вони іони, продукт розпаду атома під впливом зовнішніх сил. Іон не повний, це атом з відсутніми або надлишковими електронами. І спільності, які ми будуємо, настільки короткоживучі якраз через іонізацію компонентів.
Чим іон відрізняється від атома, якщо вже поміщати цю метафору в соціальне? Іон – неповний і не цілісний. Іон має той чи інший заряд. Однак, іон ніби «зважений» у своїй неповноті і може позиціонувати себе як самодостатній. Будучи за визначенням неповним, він самодостатній. І не підозрює про свою неповноту і свою не-цілісність, свою фрагментованість, свою розподіленість і роздробленість.
Перший висновок, який випливає звідси. Іонізація на противагу атомізації означає, що найдрібніший і (гіпотетично, поки що) неподільний суб’єкт соціального не просто не дорівнює людському «Я», він нижчий за людське «Я» за рівнем організації. Тобто, він продукт розпаду людини як «соціального атома» на «соціальні іони». Цілісність «Я», субстанціальність присутності розщеплюється на ідентичності та субособистості.
Другий висновок, який випливає з метафори іонізації: середовище, в якому рухаються вільні іони, завжди наелектризоване. Воно завжди містить у собі потенціал нових комбінацій, зокрема непередбачуваних, нових з’єднань, нових альянсів. Іншими словами кажучи, повітря соціального перенасичене озоном. Як перед великою грозою.
Третій висновок, до якого приводить ця метафора. Необхідне іонізуюче випромінювання. Ми чудово бачимо його у фінансіалізації та глобалізації, у стрімкому розвитку технологій, а точніше – у заміщенні технологіями людського елемента в соціальних машинах. Фінансіалізація й технологізація йдуть пліч-о-пліч, обумовлюють одна одну. Тому що фінансовому сектору найлегше засвоїти, поглинути і переробити віртуалізований продукт інформаційних технологій. Адже це ж практично чистий екстракт, не обтяжений речовиною, не обтяжений матеріальним. Цей екстракт може бути засвоєний у чистому вигляді, адже навіть людська психологія, яка завжди була джерелом криз, непередбачуваності та хаосу, виступає тут в оцифрованому вигляді, розчинена в нескінченному ряді даних, закодована в послідовність нулів і одиниць.
Четвертий висновок – знак іонного заряду втрачає будь-який моральний сенс, будь-яку нефізичну конотацію. Оскільки ми маємо справу з етичним релятивізмом, позначення іона як «плюс» або «мінус» не асоціюється більше з «добром» або «злом» – лише, і в кращому разі, з різними ціннісними орієнтаціями. Ба більше – в іонів може бути не два знаки, що позначають заряди як «негативні» і «позитивні», а набагато більше. Строго кажучи, їх може бути незліченна безліч. Зовсім не обов’язково всі ці знаки знаходять у соціумі хоча б один збіг із собою, але зазвичай – звісно ж, знаходять. Бо надто багато сил, які здатні тримати їх разом, вирівнювати, вибудовувати в логічні ряди, територизувати.
П’ятий висновок – суб’єкти-іони створюють не молекулярні сполуки, а надзвичайно нестійкі, леткі ізотопи. Це видно на прикладі всіх масових рухів останніх десятиліть – починаючи від Бразильської Партії трудящих і сапатистів субкоманданте Маркоса та закінчуючи рухами «Окупуй Вол-стріт», альтерглобалістами та «розгніваними» в Іспанії. Ба більше – ці з’єднання і спільності не можуть триматися без посередницьких інфраструктур – на кшталт соціальних мереж. Іонізація створює короткі процеси, які зливаються в нескінченний гул буття, відтворюючи сучасність (а якщо бути чесним із самими із собою – відтворюючи модерн) у її кількісно поглиблюваній та якісно інваріантній формі.
автор – Денис Семенов, Co-Founder / Partner у Quantum Future Lab
