В Індії завершився саміт G20, в резолюції якого Росія не була названа країною-агресором. Західні дипломати, коментуючи підсумкову резолюцію саміту, зазначили, що якби вони писали резолюцію, то вона була б іншою. Але, мовляв, був необхідний консенсус у світовому порядку, тому й такі формулювання.
Для України в цьому нічого хорошого немає, однак немає й “зради”, “зливання” і тому подібних речей
Тобто, вони зазначають, що є різне бачення врегулювання конфлікту між Україною та Росією. Але насправді це розписування глобальних гравців у власній неспроможності запобігати війнам та конфліктам, неможливості вплинути на агресора, який є учасником ядерного клубу, нездатність виробити моделі санкційного та політичного впливу на агресорів взагалі, а також підходу до визначення агресивності й самих війн.
Для України в цьому нічого хорошого немає, однак немає й “зради”, “зливання” і тому подібних речей. Це фіксація теперішнього стану.
Але стратегічно я тут бачу багато достатньо небезпечних негативних аспектів, оскільки це відкриває шлях до хаотизації міжнародних відносин, до того, що філософи називають війна всіх проти всіх. Річ у тім, що, бачачи неспроможність глобальних гравців запобігати війнам, регіональні гравці починають мілітаризуватися, модернізувати власні збройні сили й використовувати силу як останній політичний інструмент. А це означає розповсюдження зброї масового знищення, поширення воєнних конфліктів на інші континенти, це означає зростання ізоляціонізму, ксенофобії, поширення популістських рухів, які будуть експлуатувати фобії населення… Це те, що називається “темні віки” для людства. Глобальні гравці будуть концентруватися на власних політичних, економічних та безпекових проблемах, а світ буде заходити у сіру зону невизначеності.
Слід зауважити, що колективний Захід через цю резолюцію намагається знайти точки дотику з глобальним Півднем
Однак “темні віки” – не в інтересах глобальної фінансової еліти, яка буде намагатися якимось чином розв’язати війну в Україні. Сподіваюся, не шляхом замирення з агресором. Бо замирення з агресором – це намагання повернутися до старого світопорядку, а це не в інтересах інших глобальних гравців. Тому стратегічно – немає нічого хорошого, але “зради” немає, оскільки відкривається поле для реалізації різних сценаріїв.
Щодо конкретики, то сторони підкреслили необхідність дотримання територіальної цілісності, а, отже, ніяких визнань анексій не буде навіть у тих країнах, які можна називати умовно дружніми до РФ – у того ж Китаю, Бразилії, Африканського союзу і так далі.
Слід зауважити, що колективний Захід через цю резолюцію намагається знайти точки дотику з глобальним Півднем. Глобальний Південь намагається зберегти цю показну нейтральність. Аби її витримувати, вони не можуть занадто сходитися з РФ, і про це свідчить саміт.
Для України усі ці компромісні формулювання не вигідні, але вони утримують Індію та Китай від подальшого зближення з РФ
Також ми бачимо речі, які не відображені в резолюції, але вказують на мою теорію хаотизації й війни всіх проти всіх. Це те, що Індія у своїй ідеології антиколоніалізму маніфестує певні геополітичні амбіції. Зміна колоніальної назви “Індія” має на меті не лише відтворення історичної справедливості в індуїстському трактуванні. Якщо ми подивимося на карту Бхарату, яка знаходиться у парламенті Індії, то побачимо, що Бхарат вони розглядають не лише як державу Індія, а і територію індуїстського світу, до якого входить Непал, Пакистан, М’янма, Шрі-Ланка… І це явно не подобається сусідам Індії та іншим гравцям, таким як Іран, Китай, які вбачають в цьому не просто деколонізацію, а певні імперські амбіції. З маніфестацією цього “третього шляху” ми бачимо, що глобальний Південь проявляє політичну агресивність, з якою доведеться мати справу, якщо толерувати такі речі.
Епоха компромісів, пошуку замирних фраз має відійти і нехай, аби це відбулося не шляхом глобальної війни, а шляхом зміни підходів та усвідомлення проблеми. Поки що ми цього не спостерігаємо на колективному Заході. Скоріше, бачимо, як там зростають популістські партії, які експлуатують фобії, бачимо як рухається до влади Трамп, і це нічого хорошого для колективного Заходу не несе.
Повертаючись до українського рахунку саміту, для України усі ці компромісні формулювання не вигідні, але вони утримують Індію та Китай від подальшого зближення з РФ. І також зберігається можливість взаємодії з країнами глобального Півдня.
Віталій КУЛИК, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства
