“Я б поки не поспішав з оцінками такої китайської риторики. Ми не знаємо точну цитату і контекст “войовничого” висловлювання Сі Цзіньпіна. Але є низка моментів, які слід розуміти”.
По-перше, пояснює експерт, китайська армія не воювала з 60-х років з часів прикордонного зіткнення з Індією. Тому багато китайських офіцерів говорять про необхідність перевірки боєздатності армії КНР у локальній війні.
“Так чи інакше, рано чи пізно, Китай у неї вв’яжеться. Так, балансуватиме, намагатиметься уникнути зіткнення з глобальними гравцями (тому я сумніваюся, що буде війна за Тайвань). Але участь КНР у якомусь військовому конфлікті локального характеру більша чим можливо”, – вважає Віталій Кулик.
По-друге, продовжує він, китайська армія проходить процес модернізації. Згідно з документами, прийнятими на з’їзді, КНР мала провести відповідну реформу збройних сил до 2027 року.
“На даний момент китайська армія ділиться на дві частини. Одна — високомодернізовані, високотехнологічні сили спеціальних операцій, боєздатність яких складно оцінювати, оскільки вони не застосовувалися в реальних бойових діях, вони не мають досвіду. Друга — народна армія, за фактом, “мобіки” Якість цих збройних сил досить низька, вони не мають досвіду виконання бойових завдань у нових умовах, які вимагають значних знань, умінь, тому, на мій погляд, Китаю належить спочатку провести завершальну фазу модернізації своєї армії і бути готовим до різних викликів. Як і говорив Сі Цзіньпін, у тому числі – до можливих бойових зіткнень, до підвищення ставок, до брязкання зброєю, до проведення маневрів та локальних воєн… Не можна виключати (хоч найближчим часом я не бачу такої перспективи, але все може швидко змінитись), що Китай піде на створення військових баз на інших континентах або в сусідніх країнах. Що вже робиться, наприклад, у Таджикистані”, – наголошує експерт.
Звідси, на його думку, звернення Сі Цзіньпіня до своїх генералів, щоб вони були готові до здійснення бойових завдань.
“Для глобальної безпеки це означає, що КНР вкладатиме більше коштів у новітнє озброєння, продовжить модернізувати свої збройні сили, створювати сили спецпризначення, оснащені штучним інтелектом, дронами, високотехнологічною зброєю. Вивчаючи досвід війни в Україні, створюватиме подібність сил, здатних вести подібні бойові дії — в умовах як нападу, так і захисту. Продовжить підвищувати свою здатність конкурувати із Заходом у космосі, на океані, в кіберпросторі. Епоха утримання невоюючих великих армій пройшла. І Китай змінюватиме концепцію використання збройних сил. Без бойового застосування – це дороге задоволення із сумнівним бенефітом”, – констатує Віталій Кулик.
Коментуючи заяву китайського Міноборони про готовність співпраці з російською армією, експерт наголошує, що Китай не хоче жодних союзницьких зобов’язань перед РФ.
“Він не бачить її своїм союзником. Про це в Пекіні говорять практично відкрито. Для Китаю нинішня РФ — це клієнт для патрона, це попутник у реалізації стратегічних цілей КНР. І Китай не вплутається разом з Росією у війну. Не буде її союзником, не буде рятувати від поразки та розпаду, якщо такі відбуватимуться, водночас Китай зацікавлений у війні в Україні, але у війні малої інтенсивності, без ризиків її інтернаціоналізації та застосування зброї масового знищення, – уточнює Віталій Кулик. — Шляхом війни малої інтенсивності, підривається і виснажується як Захід (насамперед економічно), так і Росія (вона все ближче до Китаю, якому все більше віддає, одержуючи натомість куди менше, дозовано).
Така ситуація повністю влаштовує Пекін, якому колись доведеться підвищити ставки, Китай може піти на хворобливі для себе, своєї економіки дії, такі як часткове порушення санкційного режиму – і постачання РФ техніки, боєприпасів, зброї в обмежених обсягах. У такому разі світ опиниться перед загрозою великих – гарячих – локальних воєн. У яких Китай може взяти участь”.
Автор: Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства
Джерело тут
