Чи зверталися філософи до таємниці грошей, які були погляди на їх природу, як міркували вони про їх сутність? Тут важливо зазначити, що незалежно від того, якого філософського напряму дотримувалися ті чи інші філософи, чи розглядали вони гроші лише як знаки вартості або бачили їх буття в певній формі, ставлення до грошей будувалося на основі їх виведення з потреби товарного обігу і аналізу фінансів, головним чином, як засіб обміну. Можна сказати, що сама проблема грошей була віддана філософами на відкуп представниками економічної науки, які підходили до її вирішення з урахуванням відповідних філософських поглядів і напрямків.
Давньогрецький філософ Платон міркував, що «щасливе життя і багатство не одне і те саме». Далі він писав:
«… піклуватися перш і сильніше за все не про тіло і не про гроші, але про душу, щоб вона була якомога краще: я кажу, що не від грошей народжується чеснота, а від чесноти бувають у людей і гроші, і всі інші блага як у приватному житті, так і в суспільному» [цит.].
Підступною роль грошей визначав і Аристотель, тому він поділив науку про господарство на дві частини: ведення домогосподарства і спосіб збагачення. Економіка, за Аристотелем, буквально означає «турбота про будинок», «ведення домашнього господарства». Як відомо, в домашнє господарство входила турбота про оточуючих членах сім’ї та облаштування побуту. В цьому випадку гроші не приносили незалежності і не давали влади. Як пише Аристотель:
«… в тих, що об‘єдналися задля філософії: адже тут вартість не вимірюється в грошах,
та й рівновеликої оплати, мабуть, не існує, а в цьому випадку, очевидно, досить посильного, як і в відношенні до богів і батьків» [цит.].
Філософський розгляд грошей продовжили розробляти відомі філософи, такі як: В. Зомбарт, М. Вебер, Г. Зіммель, К. Маркс, Ф. Бродель, Ж. Бодрійяр, С. Москвичі, О. Шпенґлер, Т. Веблен, М. Енаф. Відзначу тексти української філософині Т. П. Глушко, а особливо статтю — «Хрематистика як «релігія грошей» та дві кризи сучасності», де автор аналізує аристотелівське поняття «хрематистики», що в контексті сьогодення позиціонується як «релігія грошей».
Цікава робота професора Копенгагенської бізнес-школи Уле Б‘єрг — «Як створюються гроші? Філософія посткредитного капіталізму», де він намагається осмислити виробництво безготівкових грошей банками через призму ідей Славоя Жижека, Жака Лакана та Мартіна Гайдеґера. Б‘єрг спирається на ідеї Жижека, особливо на виділені словенським філософом три онтологічні форми: Реальний, Символічний і Уявний. Послідовно розбираючи товарну, паперову та кредитну теорію походження грошей, Б‘єрг приходить до висновку, що ми живемо в світі посткредитних грошей (гроші без готівки):
«Створення кредитних грошей через одночасний випуск кредиту та внесення депозиту малює картину, в якій десь є реальна готівка, що забезпечують всю трансакцію. Реальної готівки там ніколи не було. Вони є «чисто віртуальними, неіснуючими насправді». Це не означає, що у готівки несуттєва роль. Щоб система функціонувала, життєво необхідно підтримувати фантазію про те, що вартість кредитних грошей в кінцевому рахунку буде забезпечена готівкою. Однак ефективність системи кредитних платежів і міжбанківської розрахункової системи означає, що готівкові можуть
фізично не присутні. Віра в наявне забезпечення означає, що готівкові працюють, навіть будучи виключно віртуальними» [цит.].
Економісти підкреслюють, що буденність грошей та їх повсякденне використання парадоксальним чином приводить до того, що велика частина населення не задається питанням: що таке гроші, яка їх природа і як вони працюють. Економіст Бернард Літейєр надає з цього приводу цікаву аналогію:
«Що може риба думати про властивості води? Вона не в змозі розуміти її, тому що плаває в ній, живе в ній. Вона повинна вистрибнути з неї, щоб отримати уявлення про те, хороша вода чи ні. Те ж саме відноситься і до нашого уявлення про гроші» [цит.].
*— цитата з твору Ральфа Волдо Емерсона.
Ілюстрація: Віталій Гусовський «Ключі від минулого» (2017; джерело).
Джерело: Koine
