Олександр НИКИФОРЧАК
З добрими знайомими, а надто добрими друзями, розлучатись не хочеться. Сподіваюсь, герої нашого циклу про номінали давньоримських монет, стали вам друзями? А особливо Раз денарій, два денарій…
Потрібно сказати, що з введенням антонініана (цікаво ще те, що як насправді звався цей номінал ми не знаємо, просто традиційно склалась назва по імені імператора) карбування денаріїв продовжилось і при наступних імператорах, але, на жаль після Гордіана III , були вони все ж витіснені антонініанами. Інфляція… Це був кінець чотирьох с половиною століть обігу цієї найпопулярнішої римської монети.
На фото чудовий денарій з проханням здоров’я та благополуччя для народу юного імператора Александру Северу з богинею Салюс на реверсі (користуючись нагодою дарую читачам своєрідне універсальне побажання від групи римських богинь: Кого покличемо з собою?). Він щиро старався виправити стан справ у імперії, але жадібна і дріб’язкова мати Юлія Мамея довела його (і себе) до загибелі, вони були вбиті солдатами. Александру було лише 27 років…
Перейдемо до суті нашої розповіді. Повторюсь трішки…
Одним із нововведень Каракалли в 215 році був срібний подвійний денарій – антонініан, зазначенням номіналу був портрет імператора (чи цезаря) у променевій короні (чи з зубцями). Вага його складала 5.6 грам (пізніше він зменшувався за рахунок зміни товщини монети), проба – біля 520. Реально он складав 80% от двох денаріїв.
Потрібно ще раз наголосити, що попри всі зміни в світі, одне залишалось незмінним. Вага та проба антонініанів постійно зменшувались, доки, під кінець третього століття ця монета не перетворилась на бронзову, без найменшого вмісту срібла, яке й визначало її номінальну вартість. Але все по черзі.
Ще однією жертвою придворних інтриг та боротьби за владу став Гордіан III. Загинув у 19 років у бою з персами – за перськими історичними джерелами. Деякі римські історики стверджують, що внаслідок інтриг свого префекта преторія Філіппа Араба. В ті часи начальники охорони (префекти преторія) частенько ставали наступниками своїх підопічних. На фото антонініан Гордіана, що звеличує військову доблесть імператора. Віртуті тут в образі Геркулеса.
Продовжимо розповідь красивим і нечастим антонініаном Філіппа Араба. Монета трішки постраждала в ріках часу, але свій шарм і величність не втратила. Красива!
Давні римляни полюбляли пишні свята та урочистості. Неординарною подією були Терентинські (за назвою місцевості в Римі, де вони проводились), або Секулярні (Вікові, бо проводились раз в сто років). Легенда розповідає, що квіндецемвіри – жерці, що опікувались Сивілиними книгами пророцтв та взагалі пророцтвами, сказали, що якщо римляни хочуть перемогти Карфаген, вони мусять три дні та три ночі віддавати почесті та святкувати на честь богів підземного світу Плутона та Прозерпіни над їхнім алтарем. Цей алтар в несвяткові часи був глибоко закопаний в землі, діставався раз в сторіччя. Перші відбулись у 249 році до нашої ери.
Хоч по термінах проведення цих ігор досі ведеться багато суперечок. Не завжди вони були чітко в часових термінах. Імператори часто хотіли використати таку неординарну подію для укріплення своєї влади. Другі Секулярні ігри було відсвятковано в 146 році до Різдва Христового, треті – в 17 році до нашої ери. В імператорську епоху Секулярні ігри відбувалися в 47 році нашої ери, при Клавдії (з нагоди відзначення 800 років від заснування міста), у 87 році, за Доміціана, в 147 році, при Антоніні Пії (з нагоди 900-ої річниці від заснування Риму), в 204 році, при Септимії Севері, батькові Каракалли. Останні Секулярні ігри, про які повідомляє історія імператорського Риму, були влаштовані Філіпом Арабом у 247 році, в день тисячоліття Риму. І монета з фото карбована на честь цих подій. В програмі ігор були не лише релігійні церемонії, правду кажучи вони не були головною “родзинкою”. Програми ігор, і не тільки Секулярних, включали атлетичні змагання, гонки колісниць, кулачний і звіриний бої, сценічне розігрування боїв (в т.ч. морських), театральні постановки і конкурси музикантів-виконавців. Така собі суміш з олімпіади та фестивалю під легким соусом релігійних дійств.
Наступником Філіппа Араба був Траян Децій. З його приходом до влади та підлабузництвом підлеглих, поспішністю та бажанням вислужитись пов’язана цікава історія, яку я розповів у своєму блозі Про чужий портрет, поспіх та пошану. Повчальна історія!
Траян Децій прославився своїми військовими подвигами. В першу чергу в Дакії, на честь цих перемог монета з фото:
Крім того, він був виходцем з Іллірії, першим з плеяди вихідців з цієї провінції, що досягли впливу в Римі, дав їм своєрідний поштовх. Кумівство, як би зараз сказали. Ще для зміцнення влади ввів загальнодержавний культ Генія імператора – як божества, що захищає та допомагає імператору, на кшталт ангела-охоронця. На фото антонініан, реверс якого поєднує все це.
Але доля перемінлива… У 250 році готи вторглися в Мезію та Фракію. Попри те, що ситуація в імперії була надзвичайно напружена, Децій рушив проти них, однак при необережному переслідуванні був розбитий військом противника, що перегрупувалося – перший випадок в історії Риму, коли римський імператор особисто втік від варварів. У 251 відразу ж після цієї поразки Децій зібрав свої розпорошені війська і, відновивши бойовий дух, відрізав готам всі шляхи до відступу. Ослаблене й обтяжене обозом військо готове було з радістю відкупилися від бою, але Децій не хотів про це чути, наполягаючи або на битві, або на здачі без всяких умов. Готи зважилися на бій.
У першому ж натиску, стрілою в обличчя був убитий син Деція, Гереній. Легіони готові були відступити, але Децій закликав їх до подальшого бою, вигукнувши «загибель одного воїна не грає для республіки великої ролі!», і битва продовжилася. Перші дві лінії були вже знищені, коли легіони на чолі з самим імператором наткнулися при переслідуванні на заховану в засідці третю лінію прикриту болотами. У цій вкрай незручній для легіонерів місцевості загинув імператор на п’ятдесятому році свого життя, а з ним і кращі з солдатів.
Отак буває…
А далі ми познайомимось з імператором, що вперше за багатовікову історію потрапив у полон, де і безславно загинув, з його антонініаном, реверс якого абсолютно протилежний “діянням” імператора. Поговоримо про антонініани давньоримських сепаратистів з Галльської імперії.
Але це буде наступного разу, далі багато цікавого! Не перемикайтесь!
Фото – Олександр Никифорчак
