Київ, 19 березня 2016 року (Facenews, Віталій КУЛИК).
Маніфестація безпорадності
Як правило, в політиці, маніфести пишуть для того, щоб вказати програмово-ідеологічну рамку політичної сили чи громадського руху.
А ще маніфести мають сенс, коли їх пишуть суб’єкти, що здатні втілити цю ідеологічну рамку на практиці. Тобто, вони не лише формують порядок денний, але і мають інфраструктуру для реалізації змін.
Маніфести мають цінність, коли за їх виголошенням йде конкретна робота із відчутним (неспекулятивним) результатом.
Але коли маніфести стають «річчю в собі» і є радше способом інтелектуальної рефлексії на події, то вони перетворюються на есе з довільної теми.
Є ще одна особливість новітнього маніфестотворення – це спроба уникнути власної відповідальності за дії влади (політикуму).
Але, шановні! Ви, а не хтось інший, були творцями нинішнього дизайну відносин у владі, ви підтримували не фаховий чи технократичний принцип формування уряду, а вибір персоналій.
Нинішня політична криза, реставрація корупційних схем та повна імітація участі громадськості у виробленні політики – це також результат вашого маніфестування «вибору президента в один тур», вашого агресивного дилетантизму.
Криза була породжена низькою якістю правових та економічних рішень. Особливо небезпечно, коли «маніфестарії» беруться за такі речі як конституційний процес і намагаються запровадити в ньому принцип «роби, а потім думай».
Більше маніфестів хороших та різних?