додому Топ Новини 9 ТРАВНЯ: “ДЕНЬ ПОБЕДЫ, КАК ТЫ СТАЛ ОТ НАС ДАЛЁК…” 

9 ТРАВНЯ: “ДЕНЬ ПОБЕДЫ, КАК ТЫ СТАЛ ОТ НАС ДАЛЁК…” 

434

24 лютого 2022 року Росія скасувала День перемоги 9 травня. Для українців він став лише днем з підручника історії. Таким, як день закінчення Першої світової війни. Без особистого сентименту та сакрального залишку. 

День Перемоги над нацизмом був сакральним святом для багатьох українців. Це була перемога людяності над антилюдським, життя над нежиттям. Кожна друга сім’я в Україні має пам’ять про родичів, які воювали чи втратили рідних у Другій світовій війні. Та війна нам коштувала 9 мільйонів життів. 

Мій дід та прадід воювали на фронтах в рядах Червоної Армії. Прадід загинув. Моя бабуся, майже дитина, тікала з потягу, що віз остбайтерів до Німеччини. Інша рідня пережила Холокост. Тому день перемоги над нацизмом я особисто сприймав як день пам’яті за загиблими та нагадуванням світу: ніколи знову. Ніколи – нацизму, антилюдській ідеології та геноциду. 

Проте, Росія узурпувавши цей символ, спотворила його, залишила форму і підмінила суть. Замість торжества життя над антилюдським, Москва перетворила День перемоги на свято некромантії та російського нацизму.

-ads-

“Держава-переможець Гітлера”, як себе називає РФ, перетворилася на спадкоємця нацистської Німеччини. Від ідеології етноцидів, символіки, усіх цих Z та V, показного мілітаризму, до пересувних крематоріїв, масового вбивства цивільних, ґвалтувань та мародерства. Російські політики закликають до примусового донорства в українських військовополонених. Тому від концтаборів та газових камер росіян вже відділяє не так багато. 

24 лютого 2022 року Росія “скасувала” День перемоги 9 травня. Для українців він став лише днем з підручника історії. Таким як день закінчення Першої світової війни. Без особистого сентименту та сакрального залишку. 

Путін сам, власноручно, зняв з німців історичну провину за розв’язання Другої світової війни. Він девальвував ціну перемоги СРСР для світу. Російські солдати власноруч, прямим наведенням, розстріляли меморіали солдатам-переможцям. Але, передусім, війна Росії з Україною, остаточно завершила спільну історію українців та росіян. У нас тепер різні історії. І в нашій історії, дати нинішньої Народної Війни за Незалежність України є важливішими за Другу світову війну. Нові перемоги, нові герої, нові символи. 

Тому непотрібно сперечатися з Москвою на тему “внеску республік колишнього Радянського Союзу чи країн-учасниць антигітлеровської коаліції в перемогу над нацизмом”; намагатися “відібрати у Росії перемогу”, змінювати дати з 9 на 8 травня тощо. Це все позбавлено сенсу. 

Ми перегорнули сторінку й пішли далі. У Майбутнє. Росіяни та їх недофюрер залишилися у минулому та символах минулого. 

В парадигмальній війні, яку Росія веде проти усього світу, побєдобєсіє є частиною їх людиноненависницької ідеології, фокусом пропагандистського етосу та наративів. 

Культ побєдобєссія виник в Росії не з Путіним. Він був лише “проявником” того, що визрівало у російському народові з 1991 року. Військові паради на 9 травня в сучасній РФ відродив “демократичний” Борис Єльцин. При Путіні культ “Великої Перемоги” лише набув своєї завершеної гротескної форми у вигляді “безсмертних полків” з фото фейкових дідів. Настільки токсичної, що своїми медіапарами надихнула верхівку “повторіть дєдов, коториє воєвалі”. 

За останні 20 років в Росії виник феномен суспісльства-секти. Пропаганда виховала “антиморальну більшість”, яка слідує за своїм недофюрером в оурелівських масштабах. Повернути росіян до нормальності зараз неможливо. 

Перед завершенням Другої світової війни, в 1945 році, президент США Франклін Рузвельт відкрито звинуватив в безчинствах рейху – всіх німців. «Німецький народ повинен зрозуміти, що вся нація брала участь у беззаконні, у змові проти сучасної цивілізації”. Ці слова цілком можна адресувати сьогодні росіянам. Перекласти на одну людину відповідальність всього 144 мільйонного народу не вдасться. 

Перемогою 1945 року росіяни виправдовоють своє право вбивати та ґвалтувати дітей в Бучі та Ірпені, знищувати мирних людей десятками тисяч, стирати на порох Харків, Чернігів та Маріуполь, застосовувати хімічну зброю та погрожувати ядерним ударом країні, яка добровільно відмовилась від ядерної зброї. 

Під червоним прапором перемоги сьогодні марширують нацисти ХХІ століття. Ідеєю перемоги вони аргументують необхідність деукраїнізувати Україну, відмовляють нам у праві бути нацією, забороняють мову та спалюють наші книги. 

І все це схвалює понад 70% громадян РФ, жінки підбадьорюють солдат ґвалтувати українок, приймають у подарунок закривлені крадені речі від мародерів, відмовляються від власних дітей, які потрапили у полон, радіють матеріальним виплатам за загиблих чоловіків та дітей…

Перемога у Другій світовій війні, попри всі умовності, – це перемога людяності. Утій війні перемогли не окремі держави, а все Людство та українці, зокрема.

Під час Ялтинської конференції у лютому 1945 року керівники Великої Британії, США та СРСР підписали спільному комюніке, де зазначалося, що “ми сповнені рішучості […] звести зі світу нацистську партію, нацистські закони, організації та установи; усунути будь-який нацистський та мілітаристський вплив з громадських установ, з культурного та економічного життя німецького народу й ужити спільно таких заходів у Німеччині, які можуть видаватися необхідними для майбутнього світу та безпеки усього світу». Звідси ведемо гасло – “ніколи знову”. 

Проте постнюргберський порядок не убезпечив світ від нацизму. Прапор націонал-соціалізму підняли в Росії.  “Дєди повторілі”, але не торжество людяності, а найінфернальніші практики нацистської Німеччини. 

Перемога у Другій світовій війні далася людству дорогою ціною. Десятки мільйонів жертв. Геноцид та Холокост. Знищені цілі міста та села. Все це не можна забути, ані пробачити навіть через кілька поколінь.  

Сьогодні  в Україні жертви йдуть на десятки тисяч. Мільйони переміщених осіб, сотні тисяч примусово депортованих, російські фільтраційні табори, геноцид, катування… 

Але порівняльна арифметика жертв та страждань тут не працює. В ХХІ столітті від кількох тисяч жертв до мільйонів одне натискання кнопки. Ми будемо чекати?

Історична біль та гнів стихає. Рана завдана людяності та Людству у Другій світовій війні затягнулася. Так само вона затягнулася й для українців. 

Нову рану нам зробила Росія. З неї льється кров і вона болить сьогодні. Це не про історію. Антилюдська потвора прийшла на нашу землю зараз.

Тому відпустіть травневі свята, памятники та символи в минуле. Попереду нас чекає День нашої Перемоги. Його й будемо святкувати.

З циклу “Листи з #Ашраму” 22 квітня 2022 року

9 травня: “день победы, как ты стал от нас далёк…” 
Віталій КУЛИК, футуролог, спільнота #АШРАМ
попередня стаття90 гаубиць для ЗСУ від США: чи вистачить цього для боротьби з армією РФ
наступна статтяАзов та Сталь. Коли перемагає Дух 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я