додому Блоги 70 днів живемо у новій нормальності 

70 днів живемо у новій нормальності 

28

З новим днем, мої любі
70 днів живемо у новій нормальності

Відчувати тривогу, нормально, адже ми втратили свій світ, і не маємо уявлення, яким буде наступний ранок. І для кого він таки буде. Така ступінь непевності нам була ще не відома. І малесенькі кроки в завтра, постійні рутини, те що робимо сьогодні і обов’язково будемо робити завтра і кожного дня дають нам трошки певності, дають поверхню, на яку можемо спертися.

Відчувати страх нормально, адже ніхто в Україні, та й у світі, зараз не в безпеці. І важливо увійти в цей страх, розчинити його собою. І просто робити дії. Будь-яка дія допомогає розчинити страх. Включити голову, робити щось, що потребує руху і аналізу водночас. Наприклад, будь яке сортування, складання.

Відчувати горе і біль нормально, бо стільки втрат…стільки горя навкруги. І потрібно говорити, потрібно розповісти про свій біль людині, якій не байдуже, тій, що твій біль і горе зможе осягнути і допоможе знайти свої опори.

Відчувати ненависть, злість нормально. Бо нас прийшли вбити, бо нас вбивають без жалю. Я вже писала, чому важливо відпустити ненависть, перетворити її на Гнів. Ненависть – це мертве.

Відчувати апатію і безсилля нормально, бо ми всі сили вкладаємо в наближення і очікування перемоги, що на прості дії лишається вже на донці. Потрібно весь час тягнутися до своїх місць сили, про ті, які я говорила, що вони завжди з нами. Дотягніться до них, наповніться силою. А можно знайти нові ресурси, нові місця сили. Навіть дощ, що змиває пил небуття, може бути таким джерелом. Робити маленькі, або навіть малюсінькі кроки і відмітити це для себе: я зробив це, я зміг, тепер наступний крок.

Відчувати радість нормально, бо живе відчуває і хоче жити.
Сонячний промінчик, що пробивається крізь молоде листя – це таке маленьке щастя, якого ми дочекалися цієї лютої весни.
Кішка, яку врятували з завалів, де вона страждала від страху, голоду, самотності 2 місяці – це така радість.

Відчувати тепло і любов у обіймах рідної душі, це ще й дарувати любов, а не тільки отримувати.

Наші життя зруйновано і ми по шматочках якось налагоджуємо окремі його хвилі. В Ірпінь провели водопровід. З Маріуполя вивезли біля 200 людей. Життя перемагає нежиття.

Нехай живуть захисники і мирні Маріуполя 🙏
Віримо в наші #ЗСУ
Обіймаю вас, мої любі!❤️
Все буде Україна!💙💛

Арт від Оля Гайдамака

Вікторія БЕККЕР, бізнес-тренер

Джерело: Facebook

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я