Домой Экология 7 смертних гріхів екоактивізму у країні простих рішень

7 смертних гріхів екоактивізму у країні простих рішень

27

Поки у Глазго триває кліматичний самміт і лідери світових держав узгоджують терміни переходу до вуглецевої нейтральності, у нас триває кампанія по дискредитації екоактивізму.

Ти шо не міг порішати..
Спочатку я ніяк особливо не пов’язував ці речі. Але схоже, що все спростилось до рівня, в якому всі екоактивісти – дармоїди, які нічого не рішають.

В країні низької громадянської свідомості та емоційної зрілості, ми звикли, що проблеми треба «рішати» і швидко. У нас в принципі відсутня культура бачення проблем якихось комплексних, є просто швидкі побутові задачі, які нас стосуються, або не стосуються.

Як чітко підмітив один німець: у вас житло, як храм, в якому треба роззуватись. Неважливо, що під’їзд обшарпаний, дорога розбита і сміттярки завалені, головне у мене вдома – євроремонт. Мій простір – світлий і недоторканий, а все решта – не моя справа.

-ads-

Проте, як тільки в мій простір проникає дискомфорт, я починаю «рішати». Влада, мер, екоорганізаціі! Чим ви там всі займаєтесь! У мене тут, смердить, тече, палять, пестициди!

Ах, якщо ви не можете! То йдіть всі під три чорти! Я сам тоді порішаю! Як не наб’ю комусь морду, то по судах затягаю! А як ні, то включається наше улюблене: Пора валіть!
Поїду геть в інший район, місто, краіну, або звалю від вас усіх на чисту землю і там собі заживу!

🧘 Рай на землі
Зараз ця тенденція з’їхати з міста від усіх проблем, здається непоганим рішенням. Тай ідейних каналів на цю тему: як створити автономний дім, город і ні від кого не залежати!

У свій час я теж надихнувся цією ідеєю. Там природа, тиша і немає цього всього бардаку.
Загородився від усіх на своєму гектарі і мастіть собі голову й плечу смальцем! Як казала моя бабка.

Воно десь так і було приблизно, до аграрного буму. До реформи територіальних громад, до земельної реформи. Свобода і анархія.
А тепер і на землі стало тісно і там треба «рішати». Кляті фермери заливають, десь палять, десь рубають. Той гад – сусід, насос включив, той бензопилу, порушують мою сакральну тишу і спокій.
Та ше й через ту тотальну вакцинацію наїжджають все нові і нові, нишпорять під вікнами, шукають собі клаптики раю на землі.

Знову треба рішати! Пишуть мені якось одні дауншифтери, кажуть, слухай, а де там в Європі є екопоселення, щоб завалитись сім’єю. Бо щось тісно тут стає. Обкладають з усіх боків.

Так, хочу вже пожити в цивілізованій країні, задовбався рішати. Поіхав в Іспанію, дивлюсь таки скуповують квартири, а хтось просто квиток в один бік і з кінцями.

А хтось одразу в Швейцарію, до мільйонерів. Там кажуть, якість життя. Не витримали, повернулись за три місяці. Кажуть, там дуже правил багато, нормативи тиші, та ще й штрафи на кожному кроці.

Один в штати виїхав, прокатався позашляховиком по горах, так штрафували на 50к$. Ні, краще додому.
Тут свобода. От тільки мудаків багато.

А звідки вони беруться ті мудаки?
Був у мене один знайомий із 90-х все любив казати «страна непуганих ідіотів». Рекетир знатний в минулому, ходив по Москві під якимось ОПГ. Був переконаний, що саме фізична сила, і страх вирішує всі проблеми. До пятидесяти вже був закінченим алкашом.

А вам не надоїло жити в тюрмі? Де все базується на страху. Де все рішається по поняттям. Так в Європі добре – там чисто, порядок. А у нас корупція. Та й екології немає .

Жити по правилам
Звідки взагалі вони з’являються? Ті правила, порядки, норми. Як та Європа до того прийшла. Як люди включились в ті правила. Як вони йшли до того, якою була ціна.
В країні простих рішень ми не хочемо вникати в процес. Ми хочемо бачити лише кінцевий результат.

Ми не звикли до правил.
Ми звикли до швидких простих рішень. Все вирішується імпульсивно в ручному режимі.
Ми звикли до такого режиму – по звінку.
Треба просто мати потрібні зв’язки, позвонив і все порішали. Того нагнули, того купили.

Так, що у нас тут, вирубки, звалища, спалювання листя, пестицидами кроплять. Зараз позвонимо куди треба.
Ага, ви екоорганізація, так давайте! Шо ви там сидите, вирішуйте.

А не можете! Так ви фігня, а не організація. Хто там ще у нас є, знайомий СБУшник в області, родич маминої подруги пропхався в слуги народу, так давай йому позвоним, все порішаєм. Зараз я вам покажу, як треба працювати.

Які петиції? Які протести? Які засідання територіальних громад, які там комплексні рішення, стратегічний план розвитку, генеральний план забудов, правки до закону про промислові викиди, розширена відповідальність виробника.
Що ви мені тут своїми термінами грузите!
Нам нема коли тут вникати у ваші методи роботи, ви мені оцього фермера заберіть від моєї ділянки, а решта мене не цікавить.

У мене тут простір любові і повний дзен по графіку. А оці всі ваші зелені курси, енергетичні переходи, кругова економіка, вуглецева нейтральність, кліматичні марші, це все насправді грантові розпили, і масонські заговори.

Я у вас юриста заказував, ще рік назад, де він? та ви просто грантоіди, і всі оті ваші з’їзди, лекторіі, то все від безділля. Краще оце взялись та виїхали на землю та почали працювати. Ато їздите по самітах, постите в своїх фейсбуках, а у мене тут лісополосу цілу зрізали, тепер порохи летять на подвір’я.

Замість висновків
Я думаю єдиний шлях до правової держави і чистого довкілля – лежить через просвітництво. Принаймі доносити тим проактивним верствам людей зв’язок між конкретною кінцевою ситуацією, звалищем чи підпалом і принципами роботи влади, громади, активістів і науковців. Показати ті механізми, як працює держава і правила в державі. І чому в одних країнах чисто, а в інших, поки ні. Етапи, як з’являються ті зміни і реформи в поведінці, як вони лобіюються, і як їм протидіять.

Чому така низька підтримка реформ, пасивність від громадськості, чому так важко приймаються закони про захист довкілля, чому стільки невиправданих очікувань від членства в громадських екологічних організаціях.

Я думаю, конспірологія і таке масове знецінення громадянського активізму у нас відбувається через низьку емоційну зрілість, відсутність базових знань і системності до комплексного вирішення проблем і критичного мислення.

У черговий раз переконуюсь, що варто робити Зелена школа і запрошувати представників різних екоорганізацій та ініціатив, представників влади, науковців, доносити важливість виходу за рамки власних індивідуальних потреб.
Об’єднуватись, мережуватись, формувати нові спільноти, долучатись підтримувати волонтерство та соціальні ініціативи.
Продовжувати робити з’їзди екопоселень і проговорювати проблематику та обмінюватись рішеннями.

Непросто це все, дуже непросто. Люди розчаровуються, вигорають, критикують, відписуються та ми продовжуємо далі.
Ніхто не хоче потім, всі хочуть вже.
Ти скажи нам швидку відповідь, дай нам просте рішення. А їх немає простих рішень.

Як же ви хочете жити в гармонії і не хочете усвідомлювати, що немає такого поняття автономності в природі!
Все повязано з усім, і лише коли всі включаються, тоді щось почне змінюватись, рухатись, відбуватись.

Наш вогонь горітиме, коли кожен приходитиме до нього із власними дровами, докладати зусиль

Долучайтесь!
Зимовий еколекторій 10-12 грудня | Київ
Зимовий зїзд екопоселень 2022

екоактивізм #простірішення #суспільство #просвітництво #смертнігріхи #простежиття

Автор: Максим Залевський

Джерело: Facebook

Предыдущая статьяМишель Фуко. Весёлая наука (интервью 1978 г.)
Следующая статьяПеру: страна климатических мигрантов

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь