З новим днем, мої любі
61 день і свято без радості але з вірою
Всі, як відкрита рана.
Хтось б’є категоричністю по друзях, тому що просто хоче бачити ідеальний світ, де всі воїни або волонтери, бо йому боляче.
Хтось захищає свої кордони від дружніх обіймів, бо йому боляче.
Хтось мовчить і ховає своє серце подалі, бо воно переповнене болем.
Хтось майже вперше говорить вголос, бо його серце теж сповнене болем, але він знає, що іншим гірше і йому боляче від цього.
Я не можу весь час говорити про біль, бо для мене це як множити реальний ще й своїми розмовами.
Я не можу весь час говорити про радісне і легке, бо не маю тої радості і легкості, що колись народжувалася в мені лише як я відкривала очі.
Але я все ще можу бачити радості навколо і вбирати їх у себе. Щоб зігрітися. Щоб ділитися.
Вчора у нашому храмі в селі після служби священник святив пасочки і відбулася така малесенька подія, що зігріла мені серце своєю простою добротою.
Наші хлопці з ДФТГ (ТрО для сіл) охороняли вірян від можливих провокацій.
Вони стояли обабіч і хода не доходила до них. Один з священників запросив їх підійти, щоб окропили їх. Хлопці відмовились, бо хтось атеіст, а хтось не захотів піти без інших. Але коли радісний сільський священник, що пік хліб і роздавав людям, коли в магазинах не стало ні муки, ні хліба, щиро запросив ” хлопці, підійдіть!”, вони не відмовились від такої, здавалося, не потрібної їм речі. Просто не змогли забрати радість священника, що хотів дарувати радість іншим. Не стали преривати цей потік дарування радості. Вони влились собою в це взаємодарування. Взаємодарування радості. ❤️
Їх щедро окропили, скажу я вам 🙂
Я ще ніколи в житті не говорила стільки разів “Христос воскрес! Воістину воскрес!”, як вчора. Я теж хотіла стати частиною взаємодарування чогось важливого.
Може навіть Віри і Надії на Життя, на Перемогу.
Обіймаю вас, мої любі ❤️
Тримаймося і підтримуємо наші #ЗСУ
Все буде Україна!💙💛
Арт від Оля Гайдамака
Джерело: Facebook
