З новим днем мої любі
44 дні неможливого
Неможливо зупинити наступ 2 армії світу, неможливо без зброї зупиняти танк, неможливо об’єднати різні країни різних континентів. Ми робимо неможливе кожного дня.
Чудо потребує трохи довше часу.
Але ми зробимо чудо після перемоги! Бо перемога то не чудо, то наша робота, що ми робимо кожного дня, коли перемагаємо ворога, коли долаємо біль і втому, коли підтримуємо близьких і незнайомців.
А після перемоги ми створимо країну-сад с чудовими містами і селами, де поміж будинків будуть лунати дитячий сміх, спів щасливих людей і танці вільного народу.
Так хочу побачити, що кожна площа країни заповнена людьми, що танцюють будь-які, зовсім різні танці. Сміються, обіймаються і танцюють.
Ця картина перед моїми очима вся у весняному цвіті і я навіть відчула аромат бузка.
Мабуть, мені привиділися танці перемоги, що сповнені Любові і Світла, що струменів поміж людей. 🙂
Я не намагаюся встановити для себе дати і очікувати. Я розумію, що таке очікування виснажує і розчаровує.
Мій стан – просто бути і жити своє життя. Я планую 1-2 дні і радію кожному дню, кожному вранішньому сонцю. Я завжди це вміла, але зараз це сила виживання.
Ці часи я багато думаю і пишу про Любов. Але ж про що ще можна писати, коли світ з розбігу встрибнув у неможливе.
Я хочу ще писати про ненависть і людяність.
Можна очікувати, що після пережитого країною і в очікуванні ще страшніших картин після звільнення окупованих міст і містечок, мою країну буде все більше поглинати ненависть до орків, що посміли своїми брудними душами замастити наш світ.
Але наші герої з #ЗСУ, Нацгвардійці, ТерО не втрачають людяність коли знаходять сили і любов, щоб рятувати тварин. І не тільки гуманізм проявити, нагодувавши і полікувавши беззахисних, наляканих, поранених, а й дати любові, обігріти серцем, прихистити.
Нищити ворога і проявити гуманізм до полоненого – це прояв величі духу і вклад у майбутнє.
Світ, майже як один, підтримує нас, тому що ми світло, що повстало проти імперії зла, ми правда, що нищить павутиння брехні, яка вкрила світ, ми добро, що розвіює злобу і ненависть.
Нищити ворога, що напав на країну в бою – героїзм, катувати, вбивати беззбройних – цінності рашизму. Немає честі вбити людину без зброї.
Ворог повинен боятися бути знищеним в бою, а не в полоні.
Окупанти часто здаються, щоб не помирати за рашистську брехню і це теж перемога!
Якщо ми у своїй боротьбі, долаючи зло, надто глибоко зазирнемо в нього, це зло знайде шлях через нашу ненависть, поглине нас, ми станемо не відличимі від нього, не буде ніякої різниці між нами. Зникне сила Любові, що єднає нас всіх з усіма.
Але ж ми не такі! Україна, не росія.
Ми рятуємо тварин, а не вбиваємо, ми захищаємо батьківщину, а не нападаємо.
Ніякі прокльони ніколи не будуть сильніші за любов.
Нам не треба думати про ворога, фокусувати на ньому свої думки і сили. Всі наші здібності і сили повинні фокусуватися на нас, на наших воїнах, медиках, волонтерах, на наших близьких. Нам треба сюди вливати свої сили. Нам треба багато Любові пропускати через себе.
Пам’ятаєте – ми робимо добро зі зла, ми можемо його робити з будь-чого. І це наша сила, і саме це здолає сіру пустоту ненависті ворога.
Не ненависть і жорсткість, а гнів і любов.
Бо ненависть немає сили, вона спалює і нищить, а гнів тримає міцно руку і розум.
Немає сили, щоб втримати підтримку один одного і світу, крім любові.
Вчора над нашим лісом кружляли лелеки. Це був танок життя і весни, танок Любові цих величних птахів.
Обіймаю вас, мої любі ❤️
Все буде Україна! 💙💛
Арт від Олега Шупляка
Джерело: Facebook
