Відгук на статтю Жижека “Ділектика темного просвітництва”. Оригінал тут.
Жижек говорить з позиції спостерігача чи інтерпретатора про світ, у якому нема і до кінця глобальної катастрофи не буде мислення.
Популярні філософи помруть у глобальній катастрофі одними з перших, тож не дивно, що вони хочуть встигнути про це розказати.
Жижек навіть не помічає, що критикована ним культура відміни-скасування вже давно проникла у філософію, і це насьогодні це все, що може сказати нам філософія.
Ось його формулювання філософської культури глобальної відміни: “…Єдиний морально-політичний імператив є негативним: безліч поточних проблем ясно дає зрозуміти, що все більше не може тривати так, як зараз.”
Тобто Жижек проголошує те саме, що позірно, тобто нібито критикує. Якщо “все більше не може тривати так, як зараз, то глобальна ядерна катастрофа – це один зі способів, щоб все більше не тривало так, як зараз.
Я навіть не пригадую більш ганебної смерті філософії, бо навіть у Геґеля чи у “параді смертей” постмодернізму якось було пристойніше.
Філософський акселераціонізм опиняється там же, де спекулятивна філософія – у глобальній жопі немислення.
За що ж бере відповідальність сучасна філософія – не в соціальному і навіть не в екзистенційно-онтологічному плані, а в плані транзитології мислячих істот, як сингулярному так і можливо несингулярному? Поки що нема відповіді.
Саме тому доводиться шукати відповіді поза філософією – у чистому мислительстві чи в софістиці.
У глобальній катастрофі виживе лише мислення. Тобто виживуть лише змушені мислити, які стануть навіть не людством, а просто мислячими істотами планети Земля. При цьому нації, імперії та будь-які партикулярні спільноти приречені на знищення. Виживе також штучний інтелект, якщо встигне стати причетним мисленню, а відтак здатен буде до самовідтворення без людей.
Цікаво, що бездумні люди навіть не помітять своєї смерті. Бездумні ніколи не помічають своєї смерті. Глобальна катастрофа – це як “смерть” у постмодернізмі. Філософія теж не помітить своєї смерті, бо це для неї буде вища акселераційна мудрість.
Як дивно зійшлися думки обох сторін сьогоднішнього глобального протистояння. “Ніщо” Дугіна, яке належить втілити росії, і акселераційна глобальна катастрофа, яку одночасно втілює Захід у Жижека, при всій наративній відмінності – тотожні.
Готові до смерті не гідні жити. Не здатні мислити про життя істот – людей і нелюдей, – не гідні мислити взагалі.
Джерело тут
