В останній час охранителі режиму Зеленського розповідають про видатні “перемоги” та “здобутки” “зеленої” влади. І з російською агресією боремосяцілодобово, і олігархів “щимимо”, і прожитковий мінімум підвищуємо на 15%, і землю продаватимемо прозоро… Стоп! Ось тут, як кажуть, давайте більш докладно.
Не секрет, що земельна сфера, яка повинна бути відкрита та публічна, зараз закрита, що призводить до хаосу та нерозуміння виробниками і селянами того, що відбувається.
Наприклад, землі, що ніби “зависли” між тергромадами під час децентралізації “по-тихому” виставили на аукціони, де ці ділянки вже купили “свої” люди, або місцеві ради на “нічних” сесіях здали їх в оренду “кому потрібно”. У зв’язку з цим у людей виникає питаня, а чи не буде так само і під час “великої земельної приватизації”? Чи не вкрадуть у них землю, як вкрали підприємства на початку 1990-х?
Експерт Денис Дроздов впевнений, що сценарій продажу української землі — написаний заздалегідь. Основну частку родючої землі заберуть великі агрохолдинги, які вже вміють на ній заробляти. Заборона на продаж юрособам та обмеження у 10 тис. га в одні руки будуть обходити процедурами, що давно відпрацьовані в рамках чинного законодавства. Прогнозується, що до 2024 року у держави буде викуплена вся доступна для продажу земля, навіть не найвищої якості.
Минулого тижня у Верховній Раді розглядалися правки до законопроєкту 2194, який вносить до Земельного кодексу України 5 контраверсійних змін. Та ж “Батьківщина” внесла понад тисячу правок, щоб заблокувати його. І, як на мене, депутати мали сенс.
Юлія Тимошенко заявила, що цими мінами до Земельного кодексу влада знімає низку важливих заборон. Держава повністю усувається від будь-якого впливу на продаж землі, а також контролю за її використанням. Навіть зміна цільового призначення буде здійснюватися власником землі, а не державою. Скасовується заборона на продаж землі іноземцям.
Скасовується поняття «особливо цінні землі», що дозволить розпродувати наше національне надбання – ліси, водойми, природні заповідники. Натомість дозволяється знімати верхній родючий шар ґрунту. Це трагічний закон, який остаточно добиває нашу землю, тому «Батьківщина» і внесла тисячі правок до нього.
З лідеркою “Батьківщини” погоджується і доктор економічних наук Олексій Плотніков, “у нових законопроектах про ринок землі, є можливість придбання землі іноземцями. Тобто іноземець з подвійним громадянством, зокрема, у якого є паспорт України, зможе купувати землю. Реалізація, вивезення чорноземів і так далі, також є сумнівним становищем в законопроекті. Це все потрібно чітко прописувати або обмежувати, тому що у нас чорноземи будуть безконтрольно продавати і вивозити”.
Варто розуміти, що прогнози про мільярдні надходження до держбюджету після відкриття ринку землі – це фантазії. Оскільки ті, кому треба, і так володіють землею, у пенсіонерів беруть в оренду паї на 49 років.
Нещодавно Національне агентство з запобігання корупції виявило понад 30 корупційних схем у сфері поводження з землею. За попередніми результатами аудиту Держгеокадастру, через механізм безкоштовної приватизації з 2013-го по 2020 рік з державної у приватну власність вивели понад 700 тис. га землі. В даний час на балансі держави відсутні понад 5 млн га земельного банку, а власники земельних ділянок стануть відомі після оцифровки паперових даних.
Серед корупційних схем вказані:
– безкоштовна передача земельних ділянок фіктивним житлово-будівельним кооперативам;
– корупційна зміна цільового призначення земельної ділянки;
– передача прав на земельну ділянку в обхід процедури аукціонів;
– використання земельних пільг учасників бойових дій в корупційних схемах.
А що твориться навколо земельної сфери – в сільському господарстві?
Візьмемо дрібненьке питання – будівництво корівника. Потрібні були акції протесту фермерів та публічний розголос, щоб, в Мінагропромі “відклися очі” на шкідницьку діяльність корумпованої Держархбудінспекції. Навіть міністр аграрної політики Роман Лещенко визнав, що мають місце системні блокування будівництва, перепони з введенням в експлуатацію приміщень тощо.
Красномовним прикладом відсутності стратегічного управлінського мислення в аграрній галузі є історія з пільговою ставкою на ПДВ у 14% для окремих видів сільськогосподарської продукції.
17 грудня 2020 року Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції” (законопроєкт №3656). Законом з метою підтримки сільськогосподарського товаровиробництва в Україні запроваджено знижену ставку податку на додану вартість у розмірі 14 % для сільськогосподарської продукції, що відносяться до ряду товарних груп.
Зокрема: велика рогата худоба, жива; свині, живі; пшениця; жито; ячмiнь; овес; кукурудза; соєвi боби; насiння льону; насiння свирiпи та ріпаку, насiння соняшнику; насiння та плоди iнших олiйних культур; цукрові буряки крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у пункті 197.18 статті 197 цього Кодексу.
В наслідок цього на ринку м’ясо-молочних продуктів вже спостерігається швидке зростання цін. Це у підсумку зумовило здорожчання товару білих виробників у порівнянні з “тінню” на 7,2%, що вивело їх за межі рентабельності.
Як заявив виконавчий директор асоціації “М’ясна галузь” Миколи Бабенка, протягом 2021 року ціни на м’ясо на українських ринках зростуть в середньому на 10%. Ціна за кілограм свинини може піднятися до 150 гривень. Подорожчає також курятина та яловичина.
Тепер навіть голова комітету податкової, митної та фінансової політики у Верховній Раді України Данило Гетьманцев визнає, що закон був помилкою і його варто відміняти.
Виробники кажуть, що на ринку йде ручне регулювання правил з боку окремих лобістських груп. В інтересах крупних виробників створюють нестерпні умови для середніх та дрібних компаній.
Окрім м’яса та молока, зросла вартість ряду продуктів, найбільше овочів. Буряк стала дорожче на 40%, цибуля, морква і капуста приблизно на 20%. Крім того, підвищилися ціни на курячі яйця, цукор і соняшникову олію.
Що робити? Для початку варто було б провести не просто аудит земельних ресурсів, а ревізію їх реального стану та перегляд на предмет доброчесності в набутті прав користування землі. Відмовитися від практик рефлективних законодавчих змін, а підходити до аграрної сфери у комплексі.
Потрібна стратегія реформи та нова філософія земельної політики, яка ґрунтуватиметься не на неоліберальних зразках, а була б створена на основі багатоукладності та плюралізму форм користування, без перетворення землі на товар.
На перехідному етапі, доцільно було б релізувати пакет пропозицій від “Батьківщини”, в частині запобіжників від скуповування землі транснаціональними корпораціями та протидії екстенсивному землекористуванню.
Село втомилося від бездумних експериментів та невизначенності. Людям потрібні захищені права, прозорі правила гри та прогнозованість і відповідальність державної політики. У це може дати лише професійний уряд.
