На відміну від низки досить відомих «гаварящіх голов» я не вважаю цей рік переможним та особливим для України. Попри все, що сьогодні відбувається з нами, цей рік схожий на будь-який з багатьох попередніх, що не наблизив український людський простір до усталеного розуміння проявлення власної ідентичності.
Ми знову не проявили в інституціональній формі власний, наш-автентичний порядок-уклад співжиття. Ми знову маємо справу з чужою для нас дИржавою (негідників та людожерів). Ми знову, власними життя, часом та нервами щиро «підтримуємо на плаву» усе те, що вже десять разів мало іздохнути …
Середовище людей українських увесь рік, знову і знову, віддавало усі свої сили та ресурси для підтримки «укрсучвлади». А «укрсучвлада» взяла за моду привласнювати усі здобутки та прояви людського середовища. Ба більше, складається вперте враження, що «в народі» зовсім відсутнє розуміння власної цінності.
Український народ знову виніс на своїх плечах відвертих політичних та соціальних паразитів. Знову, попри здоровий глузд та реальність, українська громадськість наділяє владарюючих політиків та інформаційних циганів чеснотами, якими вони не володіють. Знову, ладні буквально цілувати портрети та молитись на негідників та людожерів, помилково вважаючи їх рятівниками та чудотворцями. Знову, українці добровільно відмовились визнавати себе діючою ефективною силою.
Нічого нового не відбулось. Зберігається стара тенденція робити неймовірної глибини величні вчинки із наступним небажанням закріпити результати та віддати свої здобутки без жодної претензії. Даремні, намарні, геройські самопожертви, результати яких присвоєні чиновниками та політиками.
Так, ми продовжуємо дивувати світ. Нами захоплюються та нам дивуються. В нас закохуються. Але, як і раніше, мало хто може зрозуміло, прозоро та вичерпно пояснити різницю між Україною та її одвічним ворогом. Як і раніше у світі посилено «чухають рєпу» у намаганнях відрізнити українців від росіян …
Чиновники … та політичні істоти знову відверто ігнорують Українськість. Їх формальна українська вперто транслює російську мову українськими словами. Їх розуміння правильності, законності, справедливості, як і раніше засновані на підручниках радянської доби, де немає та ніколи не буде ані слова «Українство», ані принципів світоглядної платформи нашої ідентичності.
Так звані «українські інтелектуали» демонструють приклади безвідповідального мислення на рівні гри словами без жодного натяку на практичну реалізацію. Вони демонструють відчайдушний жах перед світоглядним Українством. Як і до цього, вони не бачать його, не вважають цінним і головне – не вважають Українство своїм.
Вкотре, сильні та відповідальні не беруться за створення своєї структури, яка може проявити українську метафізику та встановити суто український порядок-уклад співжиття на теренах Українських земель. Вкотре, власники фінансових ресурсів не бачать необхідності підтримувати носіїв іншої етики.
Вкотре, буквально усі спроможні змінити ситуацію на краще, намагаються відсидітись де інде та потім примкнути до переможця. Вкотре, наші, свої, носії української етики Волі-свободи, не бажають мати справу із справжніми політичними силами та малими групами, які сповідують Волю та працюють в тому самому етичному полі.
Вкотре Україна не може вибратись із пустого лушпиння радянщини, не може позбутись ритуалів та міфологем, що закладали в соціальному полі некроманти та некрофіли.
Минув звичайний рік, традиційний для нас рік невикористаних шансів стати нарешті собою.
Вкотре, Україна вперто проходить повз шанс стати собою…
Автор: Олександр Новохацький
Джерело тут
