Захист України від Росії – це не лише про збройний супротив та санкції. Захист України – це зміна політичної системи та практик суспільного життя, це право, це якісні закони та їх дотримання.
Передовсім мова йде про потребу корінних змін у судовій владі. Суд з інструменту репресії, має стати інструментом захисту прав людини. Ми маємо відійти від сталінських уявлень про суди, які як конвеєр штампують рішення, підготовлені прокурором. В судах має творитися право і справедливість, а не акти покарання.
Сьогодні звернення до суду без грошей та звязків є по замовчуванню програшною справою. Тебе від порога посилають у слід за російським кораблем…
Закони є і доволі непогані, але вони невиконуються. А ретельно виконуються підзаконні акти, які стоять на сторожі корупції, некомпетеності та вседозволеності чиновників, ментів та прокурорських. Хочеш притягнути до відповідальності хабарника з поліції, чи злочинця прокурора? Посилаєшся на норми Конституції, законів, а тобі вивалюють тонну підзаконних актів, постанов, наказів, інструкцій тощо. І всі ці папірці мають більшу силу в суді чим Закон та Конституція!
Якщо слідчий зфабрикував справу, прокурор підтримав в судді, а суді винесли неправосудне рішення, то повині нести відповідальність усі учасники змови. Але по факту система захищає себе.
Якщо ви доведете, що невині, то ви повинні мати право на фінансову компенсацію не лише затрат, але й моральної шкоди.
Цікаво, що тіж судді вирішують яке покарання за злочин може нести слідчий і прокурор. А яке рішення вони ухвалять, якщо сам суддя частина злочинного угрупування?
Наші військові захищають країну зі зброєю в руках. Війна з Росією – це самооборона. Обов’язок кожного громадянина боронити свою країну. Всіма доступними засобами.
Таким же правом на самозахист повинен користуватися і громадянин, коли існує загроза його життю. Це самозахист. Але успішного застосування частини 5 статті 36 ККУ можна плічити на пальцях.
Лише у Верховному Суді можна, якщо пощастить, виграти справу та довести виправдану оборону при нападі.
Ви можете подати апіляцію на рішення суду першої інстанції, що справа сфабрикована, але не факт, що судді будуть розбиратись. Свої своїх кришують, тому потрібно подавати клопотання, що докази за якими судять єнедопустимі і щоб вони приняли це обгрунтованеклопотання…
Лище розголос у ЗМІ може вплинути на суддів і примусити їх виконувати закон, звертатися до практики європейського судочинства з прав людини в частині випадків самозахисту. Україна вже на порозі ЄС. Судам варто про це пам’ятати.
Право людини на самозахист сьогодні є чи найголовнішим в ієрархії прав в Україні.
Тому рішення суддів, які забрали це право у громадянинапотрібно прирівнювати до державної зради. В час коли росіяни влаштовують геноцид українського народу, коли кожен захищає себе та свою країну, право на самозахист повинне стати священним.
Ми захищаємо себе та близьких на фронті, але завтра до вас прийдуть уночі додому з погрозою вбивства і ви не матимете права дати відсіч загарбнику.
Нам потрібні судді, які так вважають? Що роблять зі зрадниками та саботажниками у воєнний час?
