16 травня на своєму засіданні Вища рада юстиції припинила повноваження Володимира Колесниченка, Валерія Бондика, Володимира Завальнюка та Петра Пилипчука у зв’язку із закінченням строку їх повноважень. Обирати голову ВРЮ, посаду якого обіймав Володимир Колесниченко, не будуть, поки Верховна Рада не призначить за своєю квотою нових членів ВРЮ, а у Верховному Суді не оберуть Голову.
Також, новим заступником голови Вищої ради юстиції обрано суддю Вищого господарського суду України Олександра Удовиченка. Більшість членів ВРЮ (14:1) підтримали кандидатуру О.Удовиченка, запропоновану Інною Отрош.
На посаду секретаря секції ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад обрано Лідію Ізовітову, яка з 22.03.2010 обіймала посаду заступника голови ВРЮ.
Подія 2. Вища рада юстиції підтримала подання ради суддів загальних судів щодо призначення на посаду голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Андрія Солодкова.
Також на засіданні члени ВРЮ підтримали відразу двох кандидатів на посаду заступника голови Вищого господарського суду – Артура Ємельянова і Віктора Москаленка.
Крім цього, ВРЮ заповнила одразу 4 вакансії голів у апеляційних судах. Так, головою Апеляційного суду Харківської області призначено Ігоря Бровченка, Київського апеляційного господарського суду – Олега Хрипуна, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду – Олександра Мартиненка, а Севастопольського апеляційного адміністративного суду – Юрія Шереніна.
Подія 3. Під час Пленуму Верховного Суду України, який відбувся 17 травня, Ярослава Романюка обрано головою ВСУ. За нього проголосували 28 суддів, 17 висловились проти, 1 бюлетень було визнано недійсним. Всього у Пленумі ВСУ брали участь 46 суддів. Голову ВСУ обирали за зачиненими дверима. Крім Романюка, на посаду голови суду претендував секретар Судової палати в адміністративних справах Віктор Кривенко (за нього проголосували 17 суддів). Першого ЗМІ пов’язують з Андрієм Портновим, другого — з Сергієм Ківаловим.
Верховна Рада України 18 квітня 2013 року ухвалила постанову про звільнення Петра Пилипчука з посади голови Верховного суду України. За відповідне рішення проголосували 227 депутатів при необхідних 226.
“ПолітКом” попросив прокоментувати ситуацію в судових органах юриста, який спеціалізується на аналізі судової системи України Якова ЯЛКОВА: “Призначення Ярослава Романюка Головою ВСУ було прогнозованим рішенням. Після кількарічного “множення на нуль” Верховного Суду, як вищого судового органу, кадрових ігор навколо посади Голови ВСУ, в суддів немає мотивації чинити спротив спробам побудувати “ручне управління” судовою системою.
Нагадаю, що “зачистка” Верховного Суду почалася ще в 2010 році, коли нова влада намагалася усунути з керівництва ВСУ Василя Онопенка, який був тісно пов’язаний з Юлею Тимошенко. Можна пригадати і звинувачення Генпрокуратура на адресу палати з розгляду кримінальних справ Верховного Суду України у тому, що вони незаконно змінювали вироки пожиттєвого ув’язнення на п’ятнадцять років позбавлення волі. Вища рада юстиції відкрила провадження щодо цих суддів тощо. Останнім акордом стало скорочення повноважень Верховного Суду, що викликало незадоволення не лише в суддівського цеху, але і міжнародних інституцій.
Той же Петро Пилипчук заявляв про неодноразові спроби втручання в роботу суддів, втягування їх у політичну боротьбу та нав’язування неправових підходів до вирішення спорів.
Але остаточно опозицію серед суддів “добили” після обрання нового керівництва Ради суддів, її головою став… Василь Онопенко. Нагадаю, що на ХІ З’їзді суддів України (22 лютого 2013 року), Андрій Портнов, який як вважають експерти, навіть готував для суддів проекти рішень, розрахувався з Онопенком за лояльність посадою голови Ради суддів. Тепер Онопенко активно відпрацьовує „високу довіру”. Красномовним прикладом такої лояльності є 20 хвилинна промова Онопенка на підтримку Ярослава Романюка на Пленумі Верховного Суду України.
Сьогодні в суддівській спільноті просто нема кому піднімати голос проти “ручного судочинства”. Останню спробу здійснив. як не дивно, Сергій Ківалов, який просував свого кандидата – Віктора Кривенка. Але сили виявилися не рівними. Перемогу здобув ставленик Андрія Портнова, з ім’ям останнього і пов’язують “зачистку” судової системи. Обрання Романюка – це завершальний акорд”.
