Олександр НИКИФОРЧАК
Його найліпше назвати парадоксальним, ніякий епітет краще не характеризує останнього імператора Абіссинії, яка тепер зветься Ефіопією, а колись за переконанням древніх тут був Офір – країна золота й багатства. А який ще епітет можна підібрати людині, яка була десятою дитиною в родині двоюрідного брата тодішнього імператора Менеліка ІІ, тож прав на престол по суті не мав, але таки став негусом.
Який боровся з італійськими окупантами, 1936-41, завдяки блискучим дипломатичним здібностям союзником Ефіопії стала Великобританія (з її допомогою було здобуто перемогу та відновлено незалежність країни), але був вимушений у важкий період, коли італійські війська захопили столицю, емігрувати. Цей від’їзд часто називають втечею, згадують потрясіння народу, коли імператор покинув поле бою заради спасіння та комфортного закордонного життя. Але чи втеча це? Негус завжди був символом незалежності, він втілював державу, а полон і загибель взагалі би зламали волю до спротиву.
Яким ще епітетом можна охарактеризувати людину, яка була однією з найбагатших людей світу свого часу, мала у власності золоті копальні Абіссинії (прямий натяк на предмет наших пошуків – Африканське Ельдорадо Офір), залізниці в Індії, контрольні пакети акцій численних компаній, мільярдні рахунки у сучасному Ельдорадо – швейцарських банках, але була правителем однієї з найбідніших країн світу, що тоді, що зараз.
Яка була імператором, мала абсолютну владу, старалась провести реформи для покращення становища підданих (як він їх розумів, звісно), але здобувши перемогу над агресором, з тріумфом повернувшись в столицю, він економіку реформувати не зміг, голод, інфляція та безробіття панували в країні, революція – втрата влади, зрештою – смерть ніби від наслідків хірургічної операції, а вірогідніше – задушено подушкою у власному ліжку. Була у сприйнятті підданих нащадком древніх легендарних царів Соломона та Шеви, а поховано його було (радше викинуто як непотріб) у туалеті палацу.
Людина ця – останній імператор-негус Абіссинії-Ефіопії з династії Лева Юди Хайле Селассіє І.
Це не всі парадокси, пов’язані з цією людиною. На завершення я припас ще, який, можливо, для когось стане відкриттям. Є така релігія, яка зветься растафаріанство, її послідовники полюбляють крім всього іншого (про релігійні погляди розповідати не буду – не моя тематика і не спец) музику в стилі регі, дреди та марихуану, одним з найвідоміших її провідників був Боб Марлі. Так от, вони вважали імператора Хайле Селассіє І живим втіленням бога, який приведе віруючих в рай, який забрали колись, віддавши чорношкірих (спочатку вони переважали серед послідовників) в рабство білим – Вавилон його звали, західна цивілізація взагалі. Назва релігії навіть походить від імені імператора до коронації – Рас (принц, герцог) Тефері (Тафарі) Меконнин.
Імператор-парадокс, останній Лев Абіссинії Хайле Селассіє І, цікава людина і не менш цікава монета, що стала ілюстрацією розповіді, яку можна продовжувати і продовжувати, але вже час традиції: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
