додому ПОЛІТИКА ВІЙНА В УКРАЇНІ, 7–8 ТРАВНЯ 2022 

ВІЙНА В УКРАЇНІ, 7–8 ТРАВНЯ 2022 

301

Текст – Том КУПЕР

Всім доброго ранку! [допис опубліковано 9 травня близько 12-ї за Києвом]

Пропоную вашій увазі огляд найважливіших (з відомих) подій в Україні за останні 2 дні, 7 та 8 травня 2022 р..

Наперед скажу, що сьогодні я трохи затримався із публікацією звіту, бо обсяги дезінформації, яка надходить з обох сторін, – просто відразливі. Я знаю, що 9 травня – «наелектризований» день для обох сторін, але чесно: за останні 2-3 дні я витратив купу часу лише на те, щоб відкинути усі фейки, заяви про захоплення та контр-захоплення… більшість такої інформації – просто змарнований час, і, як на мене, те, що хтось з обох сторін витрачає на такі нісенітниці своє життя, енергію та час – повний абсурд. Зрештою, люди кажуть, що Світ обертається навколо людської дурості, а не через закони фізики…

-ads-

СТРАТЕГІЯ

Сьогодні давайте поговоримо про те, що жваво обговорювали у соцмережах уже багато днів (або й тижнів), але значною мірою ігнорували великі медіа та урядові речники – як у Києві, так і у москві. В останні кілька тижнів ми бачили купу доказів того, що війська рф навчені вбого, жалюгідно оснащені (крім боєкомплектів), та навіть голодують. Із цим усе ясно. Однак, про що ми чуємо не надто часто – що в української сторони ситуація ідентична. Наприклад:

– війська відправляються на фронт із мінімальною підготовкою (якщо не без підготовки взагалі): є цілі підрозділи, які спершу кидали на захоплення Ірпеня, а тоді вже проходили бодай якесь навчання. [просто нагадуємо, що коли ворог був у лічених кілометрах до Києва, було не до навчання, треба було вберегти контрольованість держави – перекл.]

– бригади тероборони, які мали б, за своєю суттю, обороняти території, де живуть їхні бійці, перетворюють на маневрові групи, які кидають в бій, щоб відновити втрати, – далеко від їхнього дому. [ще раз нагадаємо автору, що у нас тут війна й усі засоби підходять – перекл.]

Звісно, поки що жоден з цих підрозділів не відмовився йти в бій, та все ж незгода шириться. Люди розуміють хаос та терміновість і мають палке бажання битися, вони готові платити ціну. Однак, війська вимагають принаймні тиждень підготовки та злагодження взводів і рот.

Прикро визнавати, але, як і очікувалося, нічого подібного не можна сказати про західних бійців, які мали добру волю боротися за Україну. Звісно, більшість із них має бойовий досвід і їхній допомозі українці раді. Однак, вони звикли воювати на тій стороні, що має перевагу у повітрі та повну перевагу у вогневій моці. Тож коли вони вступають у бойове зіткнення, вони знаходять сховок та роблять запити на підтримку, артилерії повітря, космосу – та хоч будь-чого, а українці не можуть їм цього дати. І тоді вони такі (цитую): «шо за холєра?».

Не дивно, що багато іноземних добровольців уже поїхали, – «із відразою».

Ну, панове: ласкаво просимо до реалій війни в Україні. Не всі мають можливість воювати зі значною перевагою у наявних військових засобах та з забезпеченням підрозділів стейками, пивом та лосьйонами для засмаги.

ПОВІТРЯ

Російські системи ППО біля Бєлгорода 7 травня весь день мали клопіт та стріляли з зеніток по… хто-зна-чому (ах, точно: це ж кампанія спонтанних обстрілів/планової утилізації боєприпасів, яка триває нині по всій росії).

Повідомляють, що ВКС останні два дні провели за бомбардуванням району Сєвєродонецька-Лисичанська. Може прозвучати дивно, але з огляду на скрутний стан українських підрозділів у цьому районі, то це, певно, – найбезневінніше з того, що могли б робити їхні славетні Су-30, Су-34 та Су-35. А, і ще: повітряний парад у москві скасували. Офіційне пояснення: «несприятливі погодні умови»… гм…

«Шо по крилатих ракетах»: росіяни, схоже, цілили у кілька авіабаз та аеродромів, які вони підозрюють у «роботі» на українські повітряні сили та БПЛА в останні кілька днів. Знаю, знаю, диву даєшся: хіба вони не «знищили» українські повітряні сили понад місяць тому? Але, ну буває, таке життя… 

До речі, «вишестоящім органам» [так автор кличе кремлядей – перекл.] тепер бракує крилатих ракет, тож вони відправляють ПКС рф на вильоти зі старими керованими ракетами – здебільшого, Х-59. Вранці 8 травня, за твердженнями українців, ракета, випущена з Су-34 чи Су-35С у напрямку Одеси, була збита неподалік від міста – як і БПЛА «Форпост», що керував цією атакою. У той вечір росія випустила ще три ракети: одну, схоже, збили; інші дві вдарили по житловій забудові. Ввечері 8 травня українці заявили про збиття ще двох ракет Х-59, які випустив винищувач ПКС рф на підльоті до Одеси. Про загиблих серед українців не повідомлялося.

МОРЕ

Так трапилося, що 6-7 травня «Байрактари» українського флоту розбабахали два катери-амфібії класу «Раптор» , а потім бахнули ще один «Раптор», який віз зенітну систему «ТОР» , а потім ще й вертоліт, який мав підвезти підкріплення . Воно й не дивно, що після всіх цих ударів російський гарнізон опинився в стані розпачу… Тим часом, вранці 8 травня «вишестоящі органи» оголосили, що було відбито спробу атаки ЗСУ, що вони знищили два українських Су-24, і гелікоптер Мі-24, і три «Байрактари» – а загалом аж чотири українські літаки, і чотири гелікоптери, і три «Байрактари», і ще, і ще… Ой-вей: дивуюся, як-то вони не заявили, що збили парочку літаючих тарілок і схопили кількох марсіян…     

Не дивно, враховуючи всі нещодавні удари українських сил по Зміїному, що там було знищено, фактично, всі будівлі. Зі свого боку, росіяни заявляють, що вони вже евакуювали гарнізон і українці фігачили по пустій території.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Український наступ на північ від Харкова наштовхнувся на позиції рф у районі Козачої Лопані, де було створено «передову фортифіковану базу». Наскільки знаю, українці наступають із заходу та з півдня через Цупівку. Не певен, скільки російська 6-та армія зможе стримувати цей наступ, перш ніж колапсує й відкотиться до російського кордону: всі підрозділи рф, які були в цій частині України, видохлися й тепер лише морські піхотинці 61-го та 336-го полків стримують наступ українських сил… Але гов, дивіться, он росіяни постять новенькі фото своїх «Су-35 над Харковом»…

Район Ізюма… тут немає жодних новин про український наступ. Але українська артилерія лупить серйозно. Направду, доки всі використовують штуки типу NASA FIRMS, щоб вияснити, де лінії фронту, дозвольте мені нагадати: FIRMS показують загорання, а загорання виникають в місцях враження артилерією. «Значні загорання» в лісах на захід від Ізюму й на схід від міста не означають, що «лінія фронту пролягає саме там»: це просто свідчення, що ці території інтенсивно обстрілює українська артилерія – і що там щось «вразили й воно запалало». Нічого більше.

Поза тим… Армія рф притягнула дві батальйонні групи 35-ої армії на підтримку залишків 2-ої танкової армії, котра наступає на Барвінкове. Іронічно, але українці втримують Вірнопілля та Нову Дмитрівку на захід від російського наступу на Барвінкове й Довгеньке – на схід від нього. Що це означає: російські сили, намагаючись досягнути своїх цілей, мусять пройти буквально вузьким «коридором» під перехресним вогнем української артилерії, протитанкових ракет, піхоти, кулеметів та снайперів. Це божевілля точно креатура дворнікова: я просто бачу – й то дуже яскраво – фото та відео десятків асадистів та бойовиків Хезболли, яких трощать на шмаття, коли вони подібним чином атакують у північно-західній Сирії в 2015-2016 рр.  

Ще на схід… Залишки батальйонної групи 90-ої танкової дивізії взяли Кримки й шалено пруть на Олександрівку за 5 км. на північ від Святогорська. Я вже про нього згадував: містечко посеред лісу – прекрасний терен для оборони. Навіть для отакого дилетанта, як оце я, сама ідея заїхати танками в ліс, де ховається ворожа піхота з купою протитанкових ракет, видається повним божевіллям.

Ще два дні тому я був певен, що війська рф утримують Олександрівку. Але станом на зараз це вже не факт. Натомість, український бік стверджує, що ситуація … уф … «складна». Чесно кажучи, я ненавиджу цей вираз. Ситуація, наразі, «очевидна»: росіяни намагаються обійти з флангу село в густому лісі, в якому повно українських військ, які рвуться в бій, але яким бракує досвіду. Ну то й не дивно: починається хаос – повно втрат і я дуже сумніваюся, що командири на місцях знають, де які підрозділи перебувають і чи вони взагалі ще існують.

Ще на схід… Довкола Шандриголово стільки дерев немає, а російська армія тут зуміла прорватися, проте не змогла закріпитися. Дивовижно, але ЗСУ все ще тримають Лиман: росіяни перебувають за 2-3 км. від цього населеного пункту. 

Тепер про російський понтонний міст на Сіверському Дінці: українці заявили, що вони знищили російський плацдарм «на північ від Сіверська». Що ж, це на 40 км. на схід від Слов’янська. Але що значить «знищили плацдарм»? Або вони організували контратаку, вибили плацдарм і зруйнували міст, або – і це більш вірогідно – просто розфігачили міст артилерією й потім сфотографували все це з дрона.

Додаю фото, що свідчить на користь останньої версії. Залишаюся скептиком: доки не доведено протилежне, вважаю це лише тимчасовим успіхом. Здається, часи, коли офіцери рф поводилися як дебіли, минули. Тільки вони чують слово «міст» – зразу перетворюються на ротвейлерів: кидають всі сили на цей напрямок, закріплюються й намагаються розширити плацдарм. 

Трохи дедукції: враховуючи «тишу» з українського боку, давайте прорахуємо найгірший сценарій. Висновок простий: російські війська закріпилися на південному березі Сіверського Дінця, вочевидь, в районі Серебрянки. Це за 7-8 км. на північ від Сіверьска, на пів дороги між Слов’янськом та Лисичанськом – що, до речі, пояснює відсутність повідомлень про обстріли останнього упродовж ближчих двох днів. Непрямим підтвердженням є вчорашній російський удар по школі в Білогорівці, що за 9 км. на схід від Серебрянки: повідомляють, що 60 з 90 цивільних, котрі там ховалися, загинули.

Це дуже й дуже погані новини.

Район Сєвєродонецька: ну так… думаю, можна вже замостити вулицю всіма тими снарядами, випущеними з обох боків  між Рубіжним і Попасною. Росіяни та сепаратисти майже напевне взяли Воєводівку між Рубіжним та Сєвєродонецьком. Чому так думаю? Тому що український бік не озивається про це ні словом. Поза тим, не розумію, нащо росіянам цей наступ: навіть якби вони змогли зайняти Рубіжне, це дуже мало змінить загалом.

Натомість, наступ на Попасну частин «вагнера» й тих залишків, які командування рф зуміло назбирати в Маріуполі, увінчався успіхом і 24-ту механізовану бригаду ЗСУ було витіснено з того місячного пейзажу, що колись був містом. Українці повідомляють, що вони відступили на більш сприятливі позиції, до «укріплень, підготованих в останні дні», але це, ой, знову погані новини. Враховуючи захоплення мосту на північ від Сіверська, це означає, що прориви росіян на північ від старої лінії розмежування всього лише за 30 км. одне від одного. Тобто концентрація українських військ у районі Сєвєродонецька (а це десь 8-9 бригад) перебуває в серйозній загрозі оточення (і це попри втому та шок від обстрілів останніх двох місяців боротьби).

МАРІУПОЛЬ 

Два дні тому командування «Азова» заявило, що протягом двох місяців війни їхній підрозділ «знищив» у Маріуполі 2500 росіян та 60 танків, а ще 30 танків пошкодив. Цифри можуть бути правильними — хоча б тому, що під час атак на місто 150-а мотострілецька дивізія зазнала дуже серйозних втрат. Але я не впевнений, що тільки «Азов» знищував живу силу і техніку ворога: адже до складу гарнізону Маріуполя належать також вояки 36-ї бригади морської піхоти, 12 та 21 бригади територіальної оборони, КОРД і навіть група білоруських добровольців — усі вони бʼються і тримають оборону так само, як і батальйон полку «Азов», тож справа не в ідеологічних переконаннях. 

Та я відволікаюся… Вчора капітан Святослав Паламар, командир підрозділів «Азова» в Маріуполі (власне, заступник Дениса Прокопенка, який командує всім гарнізоном міста), заявив, що завод «Азовсталь» зазнав 25 повітряних ударів, три з них за участі бомбардувальників Ту-22М-3. Територію заводу постійно обстрілюють із артилерії, мінометів і танків. Потім він наголосив, що не може сказати напевно, чи всіх цивільних було евакуйовано протягом минулих трьох днів, вони не мають змоги впевнитися в цьому.

Крім того, він розкритикував цинічних політиків, які заявляють про успішну евакуацію, хоча десятки тисяч цивільних було вбито і лише кілька сотень евакуйовано. Паламар також зазначив, що вони добре озброєні, хоча запаси їжі та води вичерпуються. Найгірше, що вони мають близько 600 поранених, яких також потрібно терміново евакуювати; гарнізону гостро бракує ліків, а оскільки росіяни знищили госпіталь, вони не мають змоги надавати пораненим належний догляд. Він повторив заклик до «політиків» та міжнародної спільноти — організувати термінову евакуацію військових. 

Після того Ілля Самойленко, офіцер розвідки 36-ї бригади морської піхоти, звинуватив свого колишнього командира, Володимира Баранюка, у тому, що він покинув підрозділ та діяв на власний розсуд. За словами Самойленка, 12 квітня замість того, аби відступити з усією бригадою на територію заводу «Азовсталь», не попередивши решту гарнізону, Баранюк спробував прорватися з оточення із групою робочих танків, броньованих машин піхоти та іншим озброєнням. Відповідно, він залишив завод Ілліча [Маріупольський металургійний комбінат — перекл.] без захисту, чим негайно скористалися росіяни, щоб прорвати лінію оборони… (згодом це також підтвердив у своєму виступі Прокопенко). 

Наче для того, щоб підтвердити ці звинувачення, «ріа новості» опублікувало «інтервʼю» з Баранюком та його начальником штабу Дмитром Кормянковим: обоє потрапили в полон, «намагаючись вийти» із заводу «Азовмаш»… 

Висновок: відлік для Маріуполя та остаточної втрати гарнізону розпочався…

ПІВДЕНЬ 

Є чимало повідомлень, що Миколаїв зазнав удару «ракетами», проте я думаю, це була російська артилерія. Також є чутки про певний український наступ у Запорізькій області, але ніхто не надає жодних деталей… 

Переклад: Микола Ковальчук, Ростислав Семків, Антон Шигімага

Редагування: Ростислав Семків

Джерело тут

Оригінал тут

попередня статтяІМАНУЕЛЬ КАНТ. ПРО ГАДАНЕ ПРАВО БРЕХАТИ З ЛЮДИНОЛЮБСТВА
наступна стаття76 днів ми дихаємо в ритмі стрічок новин 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я