Київ. 18 червня 2015 року (ПолітКом, Оксана СИРОЇД). Сьогодні члени робочої групи з децентралізації конституційної комісії нарешті отримали текст проекту змін до Конституції України в частині децентралізації влади
Цікаво те, що Робоча група з децентралізації Конституційної комісії після 2 засідань вже більше місяця не збиралася, а запропонований текст, за словами голови Комісії, підготував «секретаріат групи». Хто формував такий «секретаріат», хто були члени цього «секретаріату» і коли та як він працював – невідомо.
Припускаю, що така таємничість у підготовці обумовлена змістом запропонованих змін. Адже під благородною ідеєю децентралізації владних повноважень та посилення ролі громад приховано дещо інше – спокуса надмірної влади.
Документ, який був розданий робочій групі з питань децентралізації передбачає суттєву концентрацію повноважень Президента, передовсім:
- Повноваження Президента достроково припиняти повноваження виборних місцевих органів влади (мерів, міських, районних, обласних рад) з можливістю призначення прямого президентського правління через спеціального уповноваженого строком на 1 рік.
- Збереження старої системи подвійного підпорядкування – представником держави (префектом) на місцях буде особа, яка призначається Президентом за поданням Уряду, але може бути звільнена на розсуд глави держави. Тобто знову створюється система, де Уряд працюватиме без «рук», тому що «руки» будуть повністю узалежнені від Президента.
- Надання Президенту судової функції – скасування рішень префектів у випадку порушення ними Конституції чи законів. Ми всі розуміємо нинішній стан речей в Україні. Ми розуміємо, що можливо, в умовах війни та загрози подальшої окупації території України необхідна оперативна здатність саме глави держави реагувати на будь-які прояви сепаратизму, в тому числі, на будь-які рішення, які суперечать інтересам держави України.
Проте Конституція пишеться не на час війни і не на одне покоління. Тому додаткові повноваження Президента можуть бути відображені в Перехідних положеннях Конституції, а не в її тілі, оскільки мають бути тимчасовими. Такі повноваження ми повинні розглядати не крізь призму особи нинішнього глави держави, який поза сумнівом потребує нашого максимального єднання та підтримки. Потрібно усвідомлювати, що під такий спокусливий і нічим необмежений обсяг повноважень обов’язково знайдуться нові «януковичі», яким для повної узурпації влади навіть напружуватися не доведеться.
Простий приклад. Якщо б під час Майдану такі повноваження були би у Януковича, то він би абсолютно у конституційний спосіб припинив повноваження місцевих органів влади, які підтримали Майдан і спокійно призначив своїх уповноважених строком на 1 рік. Тоді б не було нинішньої суперечки довкола змін до Конституції, а ще не було б війни, «ДНР» та «ЛНР» і, зрештою, України також би не було.
Якщо глава держави, не нинішній, а будь-який обраний в майбутньому, отримує владу фактично на власний розсуд припиняти повноваження виборного органу із підстав тільки виходу за межі його повноважень, то ви розумієте обсяг цієї влади?
P.S. Цими вихідними голова Конституційної комісії та секретар Конституційної комісії планують відвідати Венеційську комісію з метою представлення проекту змін до Конституції. Сподіваюся, те, що викликає застереження в українських експертів, не залишиться поза критичною увагою і європейських колег.
