додому Культура Вартість вибору та величі. Костянтин Великий

Вартість вибору та величі. Костянтин Великий

58

Олександр НИКИФОРЧАК

 

Своїм вибором імператор Костянтин не залишив нам вибору. В історії він залишився Великим. Чи був вибір – в нас і у нього? Як можна судити – історична особа велика чи не так і сильно?

Хай музика https://youtu.be/EW8fI6N6szs буде фоном наших роздумів.

-ads-

Правителі давнини одержують титул “Великий” зазвичай по смерті, з плином часу та по оцінці його діянь потомками з історичних джерел  (але згадаймо як пишеться історія: В полоні неоднозначності. Галерій та Жертви «чорного піару». Ліциній. Максимін Даза). Ті ж володарі, що ще за життя резервували собі це звання здебільше великі лише у власних честолюбних мареннях та з підлабузництва підданих і оцінка їх історією вельми неприваблива здебільшого.

Костянтин Великий свій титул заслужив, але яка була вартість цього для нього? Чи правильний вибір він зробив?

Вартість вибору та величі. Костянтин великий

Імператор Костянтин став чемпіоном нашого шоу – битви наступників тетрархії за владу. Про це було в попередніх дописах, повторюватись не варто, думаю. Та певні моменти згадати варто. На шляху до влади було все: і приборкання власної гордині – відмова від титулу августа до пори, яким його проголосили війська по смерті батька Констанція I Хлора; і тимчасові союзи – з Ліцинієм (перемога над яким потім зробила Костянтина одноосібним володарем) та тестем по другій дружині Максиміаном Геркулієм (якого довелось пізніше стратити через інтриги та змови); і навіть родинні стосунки (що ми можемо знати про особисті переживання імператора, коли на догоду владним інтересам ту таки другу дружину Фаусту та сина від першої Мінервіни Кріспа – а її доля достеменно не відома – довелось стратити?).

Існує більш драматично-романтична, ніж історично правдива версія, що саме через цю страту та боязнь покарання за неї від давніх язичницьких давньоримських богів Костянтин Великий і зробив християнство державною релігією.

Ще є версія, що невиліковному важкохворому імператору пообіцяли зцілення саме від християнського бога. І це, швидше всього, теж більш пізня міфотворчість певних піар-істориків для своїх цілей. Як там було – але Костянтин прийняв хрещення лише перед смертю, все життя проживши язичником.

Вартість вибору та величі. Костянтин великий

Теж красиво виглядає твердження, що Костянтин почав схилятись до християнства ще в часи боротьби з Максенцієм, сином Максиміана Геркулія. Нібито йому наснився ангел, що пообіцяв перемогу під знаменами з монограмою Христа. Теж красива легенда, думаю, адже монет з таким сюжетом у Костянтина нема, зате у його наступників вони (реверс – зображенням імператора, що тримає вексиліум з монограмою ХР) дуже часті. Використовували легенду для власної пропаганди.

Найімовірніше все простіше – Костянтин бачив зростаюче навіть попри гоніння поширення християнства і зіграв на упередження. Як говориться: якщо не можеш перемогти щось – то це потрібно очолити.

Костянтин зробив те, що і так мало статись – узаконив релігію, яка набирала силу і, можливо, трішки пізніше, але стала би панівною. Він зорієнтувався в обстановці, ставши в нагороду Великим. То чи мав він вибір?

Вартість вибору та величі. Костянтин великий

За Костянтина остаточно завершила своє існування тетрархія – прогресивна як на той час система влади. Але поряд з плюсами – система розподілення та передачі влади між августами-цезарями, вона мала суттєвий недолік – підвладні тетрархам землі були фактично автономні. Костянтин, перенісши столицю в Константинополь та зосередивши владу в одних руках, об’єднав державу в одне ціле та зміцнив владну вертикаль.

Хоча і це питання, по суті, теж було поза можливістю вибору – або єдина держава, або окремі царства тетрархів під їх особистою орудою, лише номінально єдині.

Отакі перехрестя вибору були перед Костянтином Великим. Чи правильно він обрав? І чи не завелику ціну заплатив за це? Маємо можливість подумати…

А я, традиційно, хочу подякувати читачам моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.

Далі буде!

Не перемикайтесь!

Фото і колаж – Олександр Никифорчак

попередня статтяБудь-хто міг піти шукати, та шепнув Ти це – мені! Фосетт, частина II
наступна статтяПолитическая активность кандидатов в президенты: Порошенко выполнил обещание о «Javelin», Тимошенко обещает снизить тарифы, Гриценко – «просвещенный авторитаризм», а Бойко сходил на панихиду

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я