Дмитро Сагін
Як би не намагалися протиставити двох Президентів, двох Вікторів, але є дещо спільне у них – боротьба за одвічні (тобто, з 988 року в Україні ) людські (тобто, однієї з гілок християнства) цінності. Візит Патріарха Кирила не варто розглядати лише в геополітичному зрізі – звернімо увагу на те, що Янукович, як і попередній Президент, був освячений вищою церковною інстанцією (дискусію про патріархати опустимо). Темп наступу церкви та моральності на громадянське суспільство, за нового Гаранта конституційних прав, схоже не збавиться.
У законодавчому полі навіть збільшилися тенденції до посилення ролі церкви у питаннях регулювання щоденного життя громадян. Так, 11 лютого 2010 року Комітет ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності радив парламенту прийняти у першому читанні законопроект № 5335, яким вносяться зміни в Кримінально-процесуальний кодекс України стосовно збереження таємниці сповіді. Суть зміни полягає у тому, що пропонується уточнити статтю 69 КПК пунктом 6, уточнивши, що священик не може бути допитаним у якості свідка лише стосовно того, що він почув на сповіді. До цього частиною 1 не дозволялося допитувати священика за будь якого випадку. Свого часу панотців співпрацювати з державою змусив Петро І у своєму «Духовному Регламенті ». За Радянського Союзу відомо було про випадки співпраці церковних інститутів із каральними органами.
Крім судової галузі, варто відзначити і ще один «заборонений плід» для релігії – військо. За інформацією Інституту релігійної свободи, 11 лютого 2010 року в київському Будинку офіцерів відбулося засідання Ради зі справ душпастирської опіки при Міністерстві оборони України. Метою таких засідань є запровадження інституту військового капеланства. Фактично, у контексті згаданої вище поправки до Кримінально-процесуального кодексу, створюється механізм відслідковування думок військовиків. І дійсно, мало чого собі може надумати солдат, якому виплачується мізерна зарплатня, а функції полягають не так у охороні держави, як у присадибній праці на начальників. Дійсно, у той час, коли в Україні падає рівень життя, а олігархи виводять з країни, усе, що не встигли – особам із доступом до зброї, звісно, варто нагадати, що усяка влада від Бога.
Те, що церковні організації були задоволені будь ким із двох кандидатів-фіналістів виборчих перегонів видно із зверненнь до вірян, у якому закликали прийти на вибори та не голосувати «Проти всіх». 1 лютого Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оприлюднила звернення до українського народу з нагоди другого туру виборів Президента України.
У документі ВРіЦО до вірян сказано так: «керуватися не одноразово особистою вигодою, а усвідомленням блага суспільства, моральними критеріями та власними світоглядними переконаннями. Ми в черговий раз застерігаємо всіх – не дайте себе купити, не продавайте свій голос за гроші, подачки чи обіцянки, будьте гідними високого звання людини та громадянина. В світі немає держави без керівництва. Якщо ми будемо байдужі до вибору Президента або проголосуємо проти всіх – ми втратимо свій шанс, а вибір все одно буде зроблений, але вже без нашої участі» (із сайту vrciro.org.ua) Під зверненням підписалися: Митрополит Київський і всія України Володимир (Сабодан), Патріарх Київський і всія Русі-України Філарет (Денисенко), Верховний Архієпископ Української греко-католицької церкви Любомир Гузар, ) Митрополит Київський і всія України, настоятель УАПЦ Мефодій (Кудряков), лідери протестантських течій, мусульманські Муфтії.
У зверненні Священного Синоду Української Православної Церкви до Президента України Віктора Януковича, опублікованого на офіційній сторінці orthodoxy.org.ua, інтереси церкви щодо суспільства не приховуються. Звернення швидше нагадує військову доктрину, спрямовану на захоплення інформаційного та територіального простору й оволодіння думками населення. Звернімось до першоджерела: «Сферою спільної опіки Держави і Церкви мають стати ті верстви населення, які потребують соціального захисту та духовної підтримки». Не оминають увагою отці церкви і тих, хто «в местах не столь отдаленных»: «люди в закладах пеніцитарної системи не мають лишатися без духовного опікування, яке може стати першим кроком до виправлення й повернення до повноцінного життя». Привид капеланства проявляється у прямій формі: «українське військо потребує впровадження служби військових священиків задля того, щоб військовослужбовці виховувалися в дусі справжнього патріотизму, любові до Бога та земної Вітчизни». Такий список у стилі маркетологічного дослідження про ‘target groups’ доповнюють і претензії на інформаційний простір: «Церква сподівається, що Держава буде всіляко підтримувати розвиток духовно-просвітницьких інформаційних проектів на телебаченні, радіо та інших ЗМІ ».
Напевно, що «не збирати скарби земні» Церкві обридло: «сподіваємося на продовження процесу повернення церковного майна, що сприятиме відродженню економічної діяльності церкви». А як же протиставлення Духові Мамони? Чи якийсь енігматичний Собор визнав Мамону еманацією Духа Святого? Дійсно, Христове вигнання торговців із приміщення храму ніяк не грають із уривками з документу: «Церква не заперечує необхідності існування музеїв-заповідників, галерей, запасників та книгосховищ, але впевнена, що церковні цінності і пам‘ятки, що були відібрані у віруючих богоборчою владою, мають бути повернуті у власність справжніх господарів». Боюся, що швидше верблюд пройде крізь вушко голки, ніж численні настоятелі потраплять до Царства Божого. Звісно, якщо апостол Петро не перетворився на паркувальника «майбахів» і «бентлі» новоприбулих праведників.
Доки книжники Московського патріархату готували Синодальне послання,послідовники Філарета тишком-нишком вибивали собі право на виховання дітей. На відміну від упевнених представників Сабодана, підкріплених візитом Патріарха Кирила, УПЦ КП попросила нового Президента бути гарантом прав і свобод, зокрема, свободи совісті та віросповідання, і почала з порушення цих же гарантій: Громадська рада при Міністерстві освіти і науки України з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями схвалила програму духовно-морального виховання дітей дошкільного віку, повідомляє cerkva.info. Також, під головуванням депутата Володимира Марущенка, громадська рада затвердила план роботи на 2010 рік. Таким чином вкотре здійснюється спроба ввести уроки християнського виховання для школярів.
Не забуваймо і про виділення з бюджету, податки до якого платять, і атеїсти, і язичники, на святкування чергового ювілею християнізації Русі. Уже існує Розпорядження Кабміну від 11 лютого 2010 року №215-р про призначення складу Організаційного комітету з підготовки і святкування 1025-ліття хрещення Русі у липні 2013 року. Як бачимо, хто не встиг списати собі кошти з підготовки Євро-2012, матиме можливість відігратися на черговому церковному ювілеєві.
У системі, в якій держава тримається на змові між чиновником, попом і міліціонером, найгірше стає тим, хто знизу – звичайним громадянам, які частину зароблених грошей витрачають на утримання «змовників» – дають податки. За останні декілька років наступ «органів моралі» на суспільство став надзвичайно впевненим і агресивним: закриття файлообмінників, арешти і цькування митців. Посилення ролі церкви, що загрожує впливом на інформаційний простір, прагне повернення майна і усіляко підтримується владою – крок до перетворення населення на тоталітарну секту. Що далі?
Написано для ресурсів
https://livasprava.info/
та
