додому ПОЛІТИКА Том Купер. Війна в Україні, 3 листопада 2022

Том Купер. Війна в Україні, 3 листопада 2022

527

Том Купер, як завжди зважено й не без сарказму коментує ситуацію на фронтах. Схоже, наступ ЗСУ на сході триває попри погоду і натовпи мобілізованих…

СТРАТЕГІЯ

Вранці 29 жовтня українські сили атакували кораблі російського чорноморського флоту в Севастополі напів підводними дронами. Немає абсолютної певності, в що саме вони поцілили, проте багато свідчень про враження двох кораблів, з-поміж яких один фрегат класу «бурєвєснік» (за класифікацією НАТО – Krivak). Більше інформації в цьому твіттер-треді:

Звісно ж, «вишестоящі органи» в москві роз’яснили, що ніякої атаки не було, а потім – що вона була відбита. Висновки очевидні: росіяни просто не могли зазнати втрат, бо вони відбили атаку, якої й не було – відтак, оскільки нічого не трапилося, москва призупинила свою участь у зерновій угоді. Втім, через 48 годин і це рішення було відкликано: можливо, Україна запропонувала «письмові гарантії» не атакувати російські кораблі, що контролюють «безпечний коридор» для караванів із українським зерном…  

-ads-

Що? Думаєте, в російській дипломатії нуль сенсу? Не тупіть… бачите, он москва ще й звинувачує Київ у створенні «брудної бомби» і в підготовці якогось потужного теракту на атомній станції в Енергодарі. Ви ж розумієте, що українці тільки й мріють отруїти свої території радіацією… і зовсім не тому, що обладнання Запорізької атомної було настільки модернізовано за останні 20+ років, що росіяни вже просто не можуть під’єднати її до своєї електромережі. О, ні-ні… Саме з усіх тих причин росіяни сьогодні обстріляли електропідстанцію атомної й позбавили її живлення. Тепер охолодження п’яти реакторів залежить від дизельних генераторів, у яких ресурсу залишилося на 14 днів…

Ага, і ще: після того як не вдалося мобілізувати навіть 90.000 резервістів – бо ж повна дезорганізація, спричинена тотальною корупцією (хвала тобі, путін) – ВСРФ розпочали осінній призов: має бути набрано 120.000 призовників – їх зразу відправлять в Україну. Бо ж, знаєте, Україна то тепер росія й тому вони можуть там битися: жодних путінських законів це не порушує… До речі, в тому всьому стільки ж сенсу, скільки в підходах НАТО, яке зараз постачає в Україну 14 різних типів артилерійських систем, 50 видів бронемашин і близько десятка протиповітряних систем – чудовий спосіб ускладнити логістику посеред війни… 

Тим часом, ракетний наступ суровікіна триває. Є дні, коли ракети просто сиплються з неба (як, наприклад, 31 жовтня, коли по Україні було випущено 55 ракет і дронів, з яких 44, як заявляють ЗСУ, було збито ), ну а є й дні «передишки». Загалом, ці атаки мають на меті пошкодити українську електромережу. Тим часом, чотири С-300, випущені вчора по Миколаєву, вразили гімназію, коледж та студентський гуртожиток. Те саме відбувається і в Нікополі на західному березі Дніпра: росіяни з Енергодару продовжують обстрілювати тут школи та дитячі садочки. Така собі скалка в мізинці муляє мені, що «вочевидь» росіяни і далі ставлять собі іншу мету – отой «найкращий» путінський сценарій для всієї України.

За кілька минулих днів було багато звітів про численні збиття вертольотів ВКС росії. Наприклад, 31 жовтня українці писали про три (так, 3) збиті Ка-52 на Херсонщині (зокрема той, що на фото). Насправді, його, схоже, було збито кілька тижнів тому, а от цей колись білоруський Мі-8МТКО-1 (керував ним, найімовірніше, пілот із числа «вагнерівців») було збито 31-го. Крім того, зʼявилося відео, як хтось завантажує вибухівку в Ка-52 на аеродромі Веретьє у Псковській області .

Українські ВПС останнім часом здійснюють від 14 до 20 авіаударів на день, переважно по цілях у Херсонській області. Вочевидь, 31 жовтня ЗСУ втратили один Мі-8. 

ЗАХІДНА ЛУГАНЩИНА

На тактичному рівні мені складно звикнути до «нового поля бою», особливо коли йдеться про західну Луганщину: після того, як місяцями я писав про бої за Ізюм, потім Сєвєродонецьк, потім Лисичанськ, потім уздовж Сіверського Дінця і на підходах до Словʼянська… складно уявити, що лінія фронту тепер пролягає майже на 100 кілометрів далі на СХІД. Звісно, я у вересні вже писав про атаки українців в районі річки Оскіл і за нею, та все ж… Хай там як, незважаючи на дощі та грязюку, українці, схоже, далі збирають «урожай» із того, що росіяни покинули, втікаючи. Наприклад, цю самохідну гармату 2С5 Гіацинт-С було захоплено з повним комплектом боєприпасів 152 мм.

Але детальніше розповісти, що зараз відбувається на цій ділянці фронту, досить непросто. По суті, обидві сторони говорять про «локальні контратаки», численні обстріли — але не такі численні, щоб можна було говорити про масштабні бої. Після того, як ЗСУ розбили з десяток БТГр під Купʼянськом наприкінці вересня, українці просунулися по широкій відкритій місцевості на схід від міста до Першотравневого, Орлянського, Кислівки та Котлярівки, проте поки що не звільнили жодного з цих сіл. Далі на південь, ходять чутки — і то від досить надійних джерел, — українці просунулися значно ближче до Сватового, ніж про це найчастіше говорять. Втім, такі повідомлення швидко зникають із пабліків, майже одразу після появи — і от уже «нічого не відбулося». Що ж, побачимо трохи згодом, що насправді там коїлося.

Іще далі на південь: лінія фронту стабілізувалася уздовж західного «берега» траси Т1303, приблизно від Куземівки до Коломийчихи, аж до Райгородка та Ковалівки (усі ці населені пункти досі під контролем росіян).

Кремінну також поки що контролюють росіяни, саме звідти вони регулярно посилають своїх резервістів в атаки на Торське. Звісно, про захоплення останнього заявили вже всі можливі путіністи ще місяць тому, але якимсь дивом містечко все ще перебуває під українським контролем. Читай: хтось щось трошки перебільшує, розповідаючи про ті місця. Можливо, через усі численні втрати, що їх ЗС рф понесли в тому районі…

ДОНБАС

В останні десь два тижні росіяни відновили наступальні дії в районі Сіверська. За останні пару днів вони дісталися Білогорівки (тієї, що на Сіверському Дінці, за 10 км на захід від Лисичанська). Не захопили село, однак, схоже, взяли кілька зруйнованих будинків на його східній околиці.

Три місяці російських атак на Бахмут вилилися у фундаментальні зміни лінії фронту [авторська іронія детектед — перекл.]. 93-тя бригада відсунула росіян в районі Соледара, та не хвилюйтеся: вони не припиняють наступати на схід від Бахмута, досі наступають на Іванград та Опитне, розташовані на південь від Бахмута. Словом, все відбувається згідно передбачень всеньких путінфанів: ВСРФ «закріпилися» у цьому «стратегічно важливому місті та районі»… ну або зовсім ні. Знаю, що не слід про це жартувати, адже страждає стільки людей — дуже сильно, до того ж. 3 листопада вони втратили Су-25 у цьому районі (схоже, пілоту вдалося евакуюватися та вижити). Але направду я не «бачив» тупішої, ідіотичнішої та безглуздішої «військової операції» такого штибу відколи КВІР [іранський «Корпус вартових Ісламської революції» — перекл.] здійснював акт ідіотизму, відомий як Карбала-4 , ще у грудні 1986 року [іранська операція часів Ірано-Іракської війни, 4 вказує на порядковий номер спроби, яка так само призвела до поразки іранців — перекл.]… 

Рушимо далі на схід та південний схід, і тут вже десь 8 місяців росіяни наступають на Авдіївку, Опитне, Водяне, Первомайське, Невеселе, Красногорівку, Мар’їнку — наскільки мені відомо, українці, ймовірно, відступають з Опитного, однак Водяне та Авдіївка тримаються так само добре, як і всі місяці до того. Цілком впевнено можу сказати, що оповіді росіян про їхні атаки на Павлівку нагадують мені витримки з «Війни і миру» Толстого: при 37-мій спробі обґрунтування провалу в захопленні села йдеться про погану погоду… і темряву ночі…

Не дивно, що після цього всього ми бачимо купу українських відео підриву танків та артилерії ВСРФ. Нині вітаємо переможця у традиційній щомісячній номінації на найвдалішу спробу запуску танкової башти у космос, а отут — іще одна причина, з якої російські танкісти жаліються на нестачу танкових дуелей у цій війні…

Певно суровікін рішуче налаштований продемонструвати нам хрестоматійний приклад «путінської військової стратегії», яку викладатимуть в Академії генштабу рф у найближчі кількасот років? Тобто: нащо випробовувати щось нове, коли можна надалі марнувати тисячі мобілізованих резервістів і поглиблювати свій провал.

ПІВДЕНЬ

«Велиииика» російська атака на Вугледар та Гуляйполе має такий успіх, що… ну, давайте так: спершу ситуація була напружена: 3—4 дні тому росіяни атакували Новомихайлівку, Павлівку, навіть Вугледар… Зазнали тяжких втрат, тож тепер вже українці наступають на Марфопіль.

ХЕРСОН

Постійно з’являються повідомлення про якийсь російський відступ з Херсона. Наприклад: вони прибрали кілька блокпостів довкола Херсона, схоже, прибрали прапор з будівлі ОДА, начебто відводять дедалі більше військових з правого берега Дніпра тощо. Наскільки мені відомо, там досі є купа військових та десантників ВСРФ. Однак, українці продовжують бити по цілях в районі Антонівського моста (ба більше, два дні тому вони підірвали російський склад паливних матеріалів у Чорнобаївці). Насамперед, російське угруповання на південь від Давидового Броду лишається на місці та веде бойові дії (навіть захопила невелику територію за останні 2—3 тижні), вся 7-ма дивізія ВДВ все ще перебуває у області, а більшість позицій трамаються. Тож вибачте, але я цю наживку не проковтну (а якщо й проковтну — то лише коли ЗСУ маршем зайдуть у Херсон).

Та й по тому. Принаймні мені не трапилося інших переконливих даних в останні кілька днів: сподіваюся, не випустив з уваги щось важливе.

Оригінал тут

Переклад: Ростислав Семків, Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків

Джерело тут

попередня статтяБРАЗИЛІЯ: ЛУЛА ВХОДИТЬ В ТРЕТЄ ПРЕЗИДЕНТСТВО НА ХВИЛІ МАСОВИХ ПРОТЕСТІВ
наступна статтяЭКОЛОГИЯ НЕ ДАРИТ НАДЕЖДУ, А УГРОЖАЕТ КАТАСТРОФОЙ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я