Сьогодні опублікуємо відповіді Купера на питання, що йому ставили раніше. Вони загальні, тому не прив’язані до дати чи оперативних новин.У цій частині його критика західного підходу до постачання зброї Україні.
Відбувається небагато (принаймні на передовій немає серйозних змін), тому сьогодні я подбаю про те, щоб відповісти на кілька запитань, які останнім часом задають досить часто [допис було опубліковано напередодні українського південного наступу – перекл.].
У частині 1 я розгляну «групу запитань», пов’язаних із поведінкою Заходу щодо України. Хоча я вже відповідав на них кілька разів, я все ще отримую ті самі запитання знову і знову. По суті, чому США та НАТО не дають Україні набагато більше? Від чого це залежить?
Так, США щойно оголосили про ще один оборонний пакет вартістю 3 мільярди доларів США, але перевірте його вміст: боєприпаси та системи протиповітряної оборони, до введення яких в експлуатацію ще кілька місяців. Цього геть недостатньо або це не те, що найбільше потрібно Україні для протидії російській артилерії, що й досі має перевагу. Перш за все, європейська частина НАТО фактично пообіцяла не постачати нових озброєнь протягом місяця чи більше. У підсумку, окрім навчання, яке проводять різні країни-члени НАТО (і іноді: у них [на території]), і забезпечує близько 15 000 нових і добре підготовлених українських бійців на місяць, нічого з того, що зараз прямує до України, не змінить ситуацію на передовій.
Логічно спитати: вони (західні посадовці, що приймають рішення) усі сліпі, божевільні, чи в чому проблема? Вони бояться путіна? Чи цей конфлікт «вже» є «промисловою війною», і Захід просто не може виготовити та доставити більше…?
Перш ніж я продовжу, дозвольте мені зауважити, що у відповідь на мій коментар про війну в Україні, і лише за останні шість місяців, мене називали майже всіма назвиськами, починаючи від «нациста» до «лівака» і «конспіролога-теоретика», не кажучи вже про «групу» найсмішніших імен у стилі «брехун, тому що він писав про ірано-іракську війну»….
Я не вважаю себе ні «лівим», ні «правим», й не «центристом». Я прихильник здорового глузду та розуму: як не дивно, я не знайшов жодної політичної партії, «вартої» мого голосу вже більше десяти років. Звичайно, те, що я іноді пишу, напевно здасться багатьом «лівим», тому що я часто звинувачую «олігархію» та «оборонний сектор» у різних невдачах Заходу. Однак для мене така термінологія, як «ліві» та «праві», марксизм, соціалізм, капіталізм тощо — безнадійно застаріла.
Причина в тому, що нинішня ситуація «західних демократій» нагадує ситуацію багатьох монархій, що існували 100, 200, 300, 400… і більше років тому — коли основною проблемою суспільства була потреба відокремити державу від релігії.
За іронією долі, «західні демократії» розвинулися в країнах, яким це вдалося. Однак, подібно до того, як релігією зловживали (і часто все ще зловживають) для піднесення тієї чи іншої партії, нині «стару» релігію замінили новою, якою зловживають так само часто і серйозно, як і старою. Цю нову релігію я називаю «святою економікою».
Де-факто кожен політик, якого я знаю, незалежно від того, де він, поводиться так, ніби економіка – це якась релігія. Дійсно, ніби це священнодійство і догма. І, звичайно, це має бути «вільна економіка».
На мою думку, поняття «свободи» включає вільну економіку, але скласти їй у жертву все інше — зокрема свободу, безпеку й довкілля — це просто божевілля. Логіка за моїми міркуваннями така: неможливо забезпечити необмежене зростання і збагачення на планеті з обмеженими ресурсами.
Найперше, що це за «вільна економіка», коли в ній домінує бізнес (тобто олігархія) та політика (тобто лобісти), які не дають розвиватися новаторським підходам в економіці — бо прагнуть зберегти власне домінування і власну долю на ринку (а це стандартна практика останніх років ста, якщо не більше)? Класичний приклад: нафтогазовий сектор заважає розвиткові альтернативних джерел енергії; машинобудування заважає розвиткові альтернативних транспортних засобів — без двигунів внутрішнього згоряння; ракетобудування заважає розвиткові альтернатив тощо — а все разом (особливо вкупі з банківським сектором і ринком страхування) спрямовується на те, щоб переконати «людей із вилами», нібито «люди зі смолоскипами» хочуть забрати у них вила (замініть «людей зі смолоскипами» і «з вилами» на лівих і правих — побачите ту саму картинку).
Результат: наші західні демократії в нинішньому стані недалеко відійшли від клептократій: диктатура багатих і тих, хто має владу, олігархія підмазує політикам, щоб ті писали закони «під неї», замість представляти законні інтереси тих, хто за цих політиків голосував. А якщо підмазати не виходить, олігархи купують медіа, аби ті запевнили народ: нав’язаний олігархією порядок правильний, а всі, хто з цим не згоден, — помиляються.
(Якщо у вас виникають сумніви, що все відбувається саме так, пригадайте, як «чомусь» провалилися недавні спроби реформувати Пентагон і армію США…)
Ось чому я не прихильник ані лівих, ані правих поглядів, та виступаю за відділення держави від економіки: ми мусимо знайти спосіб покласти край політичній корупції (найперше знищивши таке явище, як лобіювання). Якщо в нас не вийде цього зробити, система громадського контролю за політикою і далі буде занепадати, і в результаті ми матимемо ще менше свобод — зокрема і свободи вільного висловлювання, а отже, менше свободи і в політиці, та й в економіці теж.
Негативні наслідки таких процесів у політиці можна «перенести» на стосунки між США і НАТО з Україною. Вони складаються саме такі через панування олігархії в оборонному секторі (і не тільки в оборонному): олігархи дають хабарі політикам, щоби ті вирішили насамперед «переозброювати США/НАТО». Оборонний сектор (зокрема наші збройні сили) забиває голови (і кишені) політикам: мовляв, США і НАТО «мусять» купувати нові види зброї, і то багато, бо ж, розумієте, (1) Китай — це більша загроза і (2) немає певності, що українці зможуть зупинити просування росіян…
Звісно, ніхто не буде слухати мою думку з цих питань, але я вважаю, що логічно було б звернути найперше увагу на війну, що вже триває, а не вкладатися в якусь теоретично можливу війну — тим більше, якщо рішення щодо нинішньої війни зможуть запобігти війні теоретичній. А проте, із жадібної та орієнтованої на надприбутки точки зору такий хід думки не вартий уваги або й «контрпродуктивний».
(Іронічно, що схожі принципи можна застосувати і до цін на енергоносії — а ціни вибухово зростають, бо система ціноутворення на енергоносії на Заході заснована на повному домінуванні нафтогазового сектора, а тому не пов’язана ні зі справжньою вартістю, ні зі споживанням… тобто контрпродуктивна аж до повного безумства. Але стривай-но, та ти ж «марксист» і хочеш «ввести диктатуру» та «знищити вільне підприємництво», якщо тільки спробуєш щось таке сказати…)
Ніт. Важливо тільки те, що оборонний сектор продовжує накопичувати прибутки від того, що гроші платників податків марнують на «переозброєння» США та НАТО. На кілька років наперед, будьте ласкаві.
Зазвичай цей стан справ пояснюють тим, що «економіка має зберігати робочі місця», «стабільність», «безпеку» тощо. Власне, це нісенітниця: олігархам начхати на робочі місця. Якби могли, вони би замінили всіх на роботів, десятки років тому. Їм начхати на «стабільність»: непевні часи, кризи тощо ідеально підходять для швидкого накопичення та збільшення прибутків. І на громадську безпеку їм начхати: олігархів захищають їхні «фортеці», подалі від решти громадян.
Натомість олігархи мають забезпечувати прибуток завдяки домінуванню в економіці та енергетиці.
Саме тому США та НАТО розміщують великі замовлення на нову зброю, для власних збройних сил, — щоб забезпечити прибуток для оборонного сектору, усе на благо «Святої Економіки». Україна «може почекати», тож навіть якщо її вирішать забезпечити озброєнням, то насамперед надаватимуть зброю нового виробництва, бо це найкращий спосіб забезпечити додатковий прибуток оборонного сектору.
(І ні: це не пов’язано з промисловою війною. Якщо політики залучать достатньо грошей платників податків, щоб усе оплатити, оборонний сектор аж бігом розпочне «клепати» штуки на зразок M777 та боєприпаси до них — досить одного дзвінка телефоном.)
Якщо маєте щодо цього хоч якісь сумніви, згадайте тисячі М109, М198, різних танків та всякої всячини, яку зберігають «у резерві» — в США та по всій європейській частині НАТО. Проблема в тому, що платники податків за них уже заплатили, тому вони не цікавлять оборонний сектор. Ну, принаймні вони «контрпродуктивні». Тож «зоставте їх там, де вони є, і забудьте про них».
Відверто кажучи, це дуже простий принцип, заснований на наживі — і саме він призвів до звичного підходу Заходу до ведення воєн протягом понад 50 останніх років: воювати заради вигоди, а не заради перемоги. Принцип, який призвів до «нескінченних» воєн — як-от у ДР Конго, В’єтнамі чи в Афганістані, Іраку… Всі ці війни забезпечують чималі прибутки вже десятки років — але не мають політичних рішень.
Сподіваюся, я відповів на всі пов’язані питання і можу закрити цю частину дискусії раз і назавжди.
(…далі буде…)
Переклад: Микола Ковальчук, Тетяна Саніна, Антоніна Ящук
Редакція: Тетяна Саніна
Джерело тут
