Ключовою фразою сьогоднішнього звіту Тома Купера, безперечно, є спостереження, що «український контрнаступ під Херсоном триває дуже навіть успішно». А далі взагалі йде майже суцільно висока поезія – читайте.
Я тут «сиджу» на купі даних, що накопилися за останні два дні. Втім, їх не так багато, якщо говорити про «факти»: з міркувань безпеки все ретельно притримують – причому з обох боків – тому майже нічого неможливо підтвердити напевне. Проте, думаю, надійшов час «ризикнути» й зробити спробу реконструювати події – особливо в Херсонській області.
Коротко й зразу: що більше я читаю різні російські «описи», «звіти» та «апдейти», тим більше переконуюся, що український контрнаступ під Херсоном триває дуже навіть успішно (деталі далі). Насправді, росіян – повільно, дуже повільно – огортає розпач.
А чого так? Це не лише тому що спостерігаємо все більше вказівничків (та що там – «неспростовних свідчень») українського просування, а ще й «топові» російські джерела змінили свою аргументацію на 180 градусів «за ніч» – і синхронно російські експерти кинулися доводити, що росій… ем… «українська» зброя націлена в бік атомної станції в Енергодарі. А ще вони припинили плакати про відсутність загальної мобілізації та некомпетентність шойґу й перейшли в режим «у нас все добре». Авжеж, «краще не буває». Більше того, вся маса російських «онлайн експертів» вдалася до нескінченного продукування наукової фантастики всього про два моменти всієї цієї війни.
Один фантастичний сюжет – про «підготовану МІ6» [британська розвідка – перекл.] українську атаку на Енергодар, а інший – про битву на Інгульці за плацдарм біля мосту між Давидовим Бродом, Андріївкою та Білогіркою (на північному заході Херсонської області). Водночас, всі вони або вимагають офіційної інформації, що відбувається в цих точках, або демонстративно мовчать про розвиток подій деінде – особливо довкола Херсону.
Це вже тягне на якийсь «онлайн психоаналіз» (який я щиро ненавиджу), проте варто пам’ятати не лише, наскільки путінський режим контролює будь-які засоби зв’язку на росії, але й те, до якої межі основна маса росіян деградували в своїх ілюзіях та дискусіях щодо цієї війни. Раніше вони б обговорювали воєнний досвід та преференційні напрямки наступу. А зараз вони диспутують, чи є українці нацією чорнокнижників, гей-сатаністами, зомбі-солдатами на наркоті, або заявляють, що «українські війська знялися з позицій на багатьох ділянках фронту», що така ж сама непідтверджена маячня, як і попередні.
Тому що дивуватися, коли вишестоящі органи в москві заявляють про знищення 44-ьох М142 HIMARS (тобто приблизно 270% установок від числа наявних в ЗСУ). І з авіацією те саме: неважно, що Словаччина все ще не передала Україні своїх МіГ-29. Та що там: вишестоящі вже заявили, що знищено і 1000% української авіації, і всі ці МіГи та Су, передані Болгарією, Чехією, Польшею та Словаччиною разом.
І риску підведем: вони кажуть, що росія (все ще) сильна, а путін виграє війну – байдуже, що відбувається насправді. І точка.
Тепер до серйозних новин… Можливо, парі-трійці українців цікаво поновити «інформацію» про генерал-лейтенанта міхаіла зуська. Колишній командувач 58-ої загальновійськової армії не був ні арештований, ні звільнений і тепер виконує обов’язки керівника штабу західного округу росармії. Відповідно, зараз він не дотичний до війни в Україні, проте напряму спілкується з путіним (а той продовжує ігнорувати шойґу, ґерасімова, а також – більшість часу – командування південного округу, натомість і далі керуючи польовими командирами на мікрорівні).
ПОВІТРЯ
Про справжню ситуацію в повітрі нічого не знаємо, бо обидві сторони видають мінімум інформації. Мені потрібно ще кілька днів, щоб розібратися, що відбувається. Втім, дещо зрозуміло з «дотичних свідчень» – наприклад, українські «Байрактари» знову взялися «полювати на танки» вздовж усієї лінії фронту.
Водночас, вишестоящі органи рапортували, що вчора в районі Андріївки збито два українські Су-25, а ще МіГ-29 (отой, «перероблений нести американські анти-радарні ракети HARM»… ці модифікації особливо огидні російським генералам). Ну, а українці заявили про 18 бойових зіткнень і російський Су-25, «збитий у районі Херсона».
Сьогодні вранці українські сили ППО заявили про збиття п’яти крилатих ракет 3М54 «калібр», що летіли на Дніпро (місто). Мушу сказати, що мене трохи насторожує число: як правило, кораблі та підводні човни росіян у Чорному морі випускають ракети «четвірками». Тому виникає питання «а де поділися ще три?» Звісно, ті три могли просто не злетіти або, як вже не раз повідомляли, в росіян тепер настільки мало ракет, що вони вистрілюють чим там мають.
ОНОВЛЕННЯ: далі офіційний Київ оголосив про «9 калібрів». Тому, думаю, їх таки було, як завжди, вісім.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Харків… Для загальної уваги: росіяни повідомляють, що українці готували наступ у районі Харкова, але туди прибули їхні підрозділи, оснащені найкращою технікою; й саме тому росармія всі останні дні обстрілювала майже кожне село від Удів на північному заході, через Харків (де були уражені виключно цивільні об’єкти), вниз до Перемоги. Іншими словами: росармія фактично намагається використати заклопотаність України Херсоном, намагаючись відтіснити підрозділи територіальної оборони, які утримують Дементіївку, Великі Проходи та Мале Веселе, обстрілами — уникаючи прямого нападу на них.
Ізюм… повідомляють лише про незначну активність, включно з обстрілами росіянами Нової Гусарівки, Бражківки, Красонпілля, Долини та Богородичного.
Слов’янськ-Сіверськ… попри всі можливі заяви всіх можливих путінфанів за останні три місяці, все ще НЕ під контролем росії («великий сюрпри-из!»….) Дійсно, росіяни, здається, не можуть зайти навіть у Верхньокам’янське, хоча там немає українських військ.
Бахмут… тут набагато гарячіше. Росіяни продовжують обстріли та штурм Соледару й Бахмутського. Більше того, здається, є траншеї на східній стороні обох сіл. Щоправда, вчора вдалося відбити черговий штурм східного Бахмута, вздовж Т0504. Південніше… може варто було би скопіювати мої звіти за липень: росіяни (все ще) атакують Веселу Долину та Зайцеве. Вчора їм вдалося увійти до Кодеми. Останнім часом росіяни скаржилися, що «м’які» підрозділи української територіальної оборони в районі Бахмута замінюють на “таки” регулярні, оснащені західною зброєю підрозділи, що створюють їм багато проблем лише своїм інтенсивним патрулюванням.
Лінія розмежування… найбільшою новиною за останні кілька днів було те, що сепаратистам вдалося перетнути трасу М20 і атакувати Красногорівку на північ від Авдіївки. Українські позиції втрималися, але сепаратисти зараз закріпилися на південний захід від М20. Приблизно через місяць після оголошення про захоплення Пісків росіяни, здається, змусили українців залишити свої позиції там і відійти до Первомайського, але, схоже, руїни Пісків вони так і не зайняли.
ХЕРСОН… Враховуючи, що за останні два-три дні обидві сторони оприлюднили лише мінімальні «оновлення», я б сказав, що «дуже ймовірно» (навіть якщо «я все ще не впевнений»), що ситуація така:
ПІВНІЧ
Високопілля: 70–80% території має бути під контролем України, але росіяни все одно намагаються контратакувати або для того, щоби закріпити щось зі своїх позицій, або вивести звідти свої вцілілих десантників (і це непросто, адже українці знаходяться на обох флангах свого коридору до руїн цього місця); тому українці досі повідомляють про напади росіян на сусіднє Потьомкине (яке, очевидно, залишається під контролем України).
Ольгине: українці всередині, але ще не контролюють місцевість;
Нововознесенське: здебільшого під контролем України, але росіяни все ще можуть бути присутніми в його південно-західному кутку (вони мають там бути, інакше би те, що залишилося від десантників у Високопіллі, було би відрізано).
Золота балка: українська, і навіть краще [ніж очікувалось], але це майже непомітне для загалу.
Михалівка: Українська (це десь 10 км вниз по Дніпру від Золотої Балки).
У підсумку: та частина позицій росармії, що із західного боку, ще тримається, а ось ті, що розташовані уздовж Дніпра здулись. Питання лише в тому, чи вистачить українцям військ, щоб скористатися цим успіхом і просунутися далі на південь, чи може бути, що нині вже запізно для такого (додаткового та швидкого) просування?
ЦЕНТР/ІНГУЛЕЦЬКИЙ ПЛАЦДАРМ
Андріївка: українська;
Лозове: українське;
Сухий Ставок: контролюється українцями (тобто всі російські повідомлення про відновлення контролю у цьому селі були вигадкою);
Костромка: станом на 1 вересня була спірною, наразі контролюється українцями (тобто росіяни повідомляють про контратаки у районі цього села);
Брускинське: українське (це село було найбільш проблемним – і власне було причиною того, що українці ‘просто продовжили рейд’ далі на південний схід у напрямку траси T2207 ще під час боїв 29–30 серпня; тим часом росіяни повідомляють про контратаки на це село).
Як я вже казав на початку цього звіту, останніми днями саме цій ділянці фронту російські «спостерігачі» приділяли найбільше уваги. Станом на вчора та сьогоднішній ранок [допис опубліковано 3 вересня вдень – перекл.] вони наголошували, що «відвойовують ініціативу» та говорять про «контратаку» (на Костромку, Брускинське, Андріївку та Лозове). Даруйте, проте маю з тої нагоди певні питання:
a) А коли вони втратили ініціативу (вони про це не повідомляли, тож нащо зараз робити на цьому такий наголос)?
b) Навіщо їм відвойовувати ініціативу (якщо вони досі не казали, що її втратили)?
c) Як так виходить, що вони «зараз» (станом на вечір 2 та ранок 3 вересня) «вдаються до контрнаступу» – якщо ті-таки російські джерела повідомляли 30 серпня про те саме?
Не заважатиму вам зробити висновки самостійно.
ПІВДЕНЬ
Зелений Гай: український;
Тернові Поди: українські;
Любомирівка: спірна (українці ведуть бої у селищі, однак поки його не контролюють);
Барвінок: український;
Крутий Яр: спірний;
Киселівка: спірна;
Благодатне: спірне (українці ведуть бої у селі, але поки його не контролюють; росіяни випустили відео, зняте з БПЛА, на якому показані артилерійські удари по українському механізованому підрозділу на цій ділянці, через що багато людей передчасно зробили для себе якісь висновки; однак, відео насправді продемонструвало, що російські підрозділи стріляють не прицільно та надто повільно: українці змінили розташування, щойно втратили один-єдиний БТР);
Солдатське: спірне;
Паришеве: спірне;
Правдине: українське (насправді, росіяни повідомляли, що українці просунулися значно далі за це село, а потім «їх змусили відступити за лінію Благодатне–Правдине»);
Томина Балка: українська (тут українці прорвали лінію фронту найглибше у цій частині Херсонщини – ще в перший день операції; схоже, тут ВДВ [рф] втратили 2 БТГр: штат обох зменшився до 50–60 військових; російські втрати в артилерії на цій ділянці теж важкі);
Олександрівка (на узбережжі): українська (хоч деякі росіяни заявляють, що контролюють її).
На додачу до вищесказаного вкрай важливе от що: ЗС рф, схоже закинули будівництво баржевої переправи під Антонівським мостом. Звісно, може це тимчасовий захід, і може вони шукають достатню кількість військ та матеріалів для продовження роботи. Однак, росіяни постійно «накачують» додатковою технікою та запасами правобережну Херсонщину: для цього вони використовують кілька поромів – і то не лише в районі Херсону, але й в інших точках вище за течією, принаймні до Берислава. Саме тому українці невпинно обстрілюють Нову Каховку та Козацьке [смт, що знаходиться за Каховською дамбою на правому березі Дніпра – перекл.]. Додаткові війська перекидають за допомогою гелікоптерів Мі-8 (їх завжди супроводжують [ударні] Ка-52 та Мі-28.
Українці, своєю чергою, постійно – та дуже сильно – обстрілюють цю територію. Ще 1 вересня, приміром, ходили чутки, ніби вони вдарили по колоні РСЗВ БМ-27 [«Ураган»] чи БМ-30 [«Смерч»]: зайнявся їхній БК, і це призвело до грандіозного вибуху. Вчора вночі та сьогодні вранці [3 вересня] повідомляли про масштабні вибухи в районі як Херсона, так і Нової Каховки.
ЗС рф досі має певні резерви у самому Херсоні, тож вони постійно реагують на будь-які нові українські атаки, перекидаючи ці резерви (наземними колонами) на фронт. Українські партизани та ССО, тим часом, або повідомляють про такі пересування, – або й влаштовують їм засідки. Також українські HIMARS-и та далекобійна артилерія б’ють по будь-яким штабам та складам, які вони [партизани та ССО] виявляють.
Підіб’ємо підсумки: так, ми не бачимо швидкої «маневреної війни» та масштабних операцій в стилі Манштейна чи жукова, однак, агов: нічого такого штибу ми не бачили за часів цієї війни вже від квітневого прориву рф в районі Ізюму. Головне, що слід відзначити після п’яти днів цієї наступальної операції, що поза всяким сумнівом українці просунулися за цей час значно далі, ніж, скажімо, ЗС рф, сепаратисти та ПВК в районі Сіверська за останній місяць (що вже казати про просування в районі Слов’янська в останні три місяці). Відповідно, тим персонажам, які характеризують цей наступ як «провальний» (зокрема, демонструючи відео, на якому українські війська неприцільно «стріляють з-поза перешкоди», варто або ще раз звіритися із ситуацією, або просто затулити пельки і не коментувати події (і припинити малювати мапи в стилі письменників-фантастів).
Переклад: Тетяна Саніна, Ростислав Семків, Антон Шигімага
Редакція: Ростислав Семків
