додому ПОЛІТИКА Том Купер. Війна в Україні 14-15 травня 2022

Том Купер. Війна в Україні 14-15 травня 2022

435

Всім доброго ранку! [допис опубліковано 16 травня близько 12:00 за Києвом – перекл.]

СТРАТЕГІЯ

У суботу, 14 травня, двотижнева-за-планом-спецоперація путіна перетнула позначку у 80 днів… Головний перл у той день видали «вишестоящіє органи» у москві [так автор кличе кремлінів – перекл.]: схоже, у відповідь на численні повідомлення про руйнування надцятого плацдарму на [південному] березі Сіверського Дінця, вони заявили про знищення українського мосту та плацдарму (нині складно достукатися до офіційного сайту «вишестоящіх органів», тож от вам посилання на один із сайтів, що ретранслює їхні звіти [він вже також не працює – ред.]). 

До речі, уже кілька днів різні люди з арабських країн питаються в мене, чи справді німецька влада “рекомендувала населенню запастися водою та їжею”. Навіть російські медіа публікували щось на цю тему. Не можу сказати, що зовсім не стежу за німецькими виданнями [автор – з Австрії, де доволі болюче ставляться до прирівнювання австрійців до німців – перекл.], однак давайте раз і назавжди закриємо цю тему: у мене достатньо знайомих у Німеччині, тож заявляю вам, що це – повна нісенітниця. Як маєте сумніви, то спитайте когось із численних німців, що читають мої звіти.

-ads-

Насправді, проблема – от у чому: хоча жодних проблем із поставками продуктів на Заході немає, росія блокує українські порти, а отже і експорт пшениці до, зокрема, Африки та частини Азії. Ба більше, росія зараз краде сотні тисяч тон української пшениці з тих частин країни, які вона зараз окуповує. Ще й як на те, Індія зупинила експорт пшениці через жахливу посуху (температура у країні сягала понад 50°C)

У підсумку: постачання пшениці до більшої частини Африки (Єгипет та Ефіопія, серед інших, сильно залежать від України) та окремих регіонів Азії зараз – під великим питанням, аж до того, що виникають серйозні побоювання щодо ймовірного голоду. І що цікаво, люди там часто-густо є “палкими фанатами путіна” й чекають, коли ж від “звільнить їх від західного імперіалізму”

ПОВІТРЯ

Десь упродовж дня 14 травня ПКС рф були заклопотані відстежуванням та знищенням української системи С-300 (SA-10 [за кодифікацією НАТО – перекл.]), яку нещодавно розташували на Сумщині. В підсумку, вони доповіли про знищення радару раннього сповіщення та двох пускових систем. Українці, своєю чергою, заявили про знищення одного із задіяних винищувачів-бомбардувальників ПКС, а також заявили про 2 ракетні удари по селу Шпилівка, що завдали матеріальної шкоди і не призвели до жертв [насправді: розбили будинок сільгосппідприємства, знищили зграю голубів, що ночувала під його дахом та повибивали шибки у клубі та їдальні – перекл.]. Здається, обидві сторони випустили кілька ракет і ніде не влучили, але ж досі поширені марення, коли людям здається, ніби кожна запущена ракета призводить до “влучання”.

Вранці 15 травня «вишестоящіє органи» у москві заявили, що напередодні атакували Україну 17 “керованими ракетами повітряного базування”. Може, я щось пропустив, але я не бачив жодних таких повідомлень з українського боку. Насправді, росіяни, схоже, не випустили жодної ракети вглиб української території десь впродовж 24-36 годин, аж доки не взялися наново до цієї частини їхньої “спецімітації”.

Вранці 15-го травня 4 ракети влучили (і, як повідомляється, “повністю знищили”) неназвану військову базу біля Яворова, поряд із польським кордоном. Близько полудня дві крилаті ракети підлетіли до Львова збоку Чорного моря: повідомлялося, що обидві збили. Пізно ввечері українські ППО заявили про знищення ракети в районі Кропивницького.

Своєю чергою, посилена російська система ППО біля Херсона, за повідомленнями, збила одну-єдину українську балістичну ракету Точка-У 14-го травня, а ще одну 15 травня збили десь над Сумщиною.

Українці заявили про один знищений винищувач ПКС (не ясно, чи мався на увазі Су-30, чи Су-34) 14 травня, і ще про два гелікоптери (Ка-52 та Мі-28Н) 15 травня. Також повідомлялося про десь дюжину збитих російських БПЛА.

О… і ще… агенти принесли на хвостику, що ніби-то невідомому екіпажу МіГ-31 ПКС рф навісили медальки за збитий український винищувач-бомбардувальник Су-24М – невідомо, в який саме день.

Якщо це правда, то можна казати про перше бойове застосування та першу повітряну перемогу літака МіГ-31.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Майже забув про це згадати: хоча російська армія кілька днів тому поспіхом відправила БТГр 200-ої мотострілецької бригади (виснажену українцями ще в березні) на поле бою на північ від Харкова, вчора, 15 травня, українська 92-га механізована прорвала російську оборону між Терновою та Сіверським Дінцем і досягла російського кордону. Якщо припустити, що наступною буде Тернова — чого й слід очікувати — тоді позиції росіян між цим селом та автомагістраллю E105 на захід від нього стануть нікчемними.

Поки українці оголошують про наступ в районі Ізюма (але не підтверджують це жодними деталями), «вишєстоящіє органи» оголосили про наступ своїх ВДВ на Донбасі. Також було опубліковано відео, на якому десь у районі Сєвєродонецька можна побачити російський ”Термінатор” [також відомий як “бойова машина підтримки танків” або “об’єкт 199 «Рамка»” – перекл.].

Справді, схоже, протягом останнього тижня українці часом втрачали Довгеньке, а росіяни тим часом все ще тиснуть на Богородичне.

Наразі здається, що атаку росіян на Сіверський Донець було припинено: не впевнений, чи всі 3–4 плацдарми повністю знищені, але принаймні вони зазнали таких втрат, що не можуть продовжувати наступ на південь від річки. Натомість 239-ий гвардійський танковий і 228-ий мотострілецький полки (обидва – з 90-ї гвардійської танкової дивізії) атакують Лиман.

Зі свого боку, це перетворило захоплення Попасної ПВК Вагнера і 150-тою мотострілецькою дивізією в новий Schwerpunkt [точку докладання зусиль – перекл..], тобто основну мету російської армії. Підкріплені двома БТГр морської піхоти, росіяни увійшли до Комишувахи (на північ від Попасної) і просуваються на Дружбу (на захід від Попасної).

Надходять повідомлення про напади росіян на північ і південь від Авідіївки, що є південніше від Лінії розмежування. Схоже, північну клешню цієї кліщової атаки утворює 3-тя мотострілецька бригада в районі Новоселівки Другої. А південну – сепаратисти та 60-а мотострілецька бригада в районі Пісків (вздовж південного боку Донецького аеропорту).

Зростає кількість повідомлень, що українцям у районі Сєвєродонецька не вистачає артилерійських боєприпасів: це може пояснити певні просування Росії. Зі свого боку, росіяни скаржаться, що їхні командири роблять усе можливе, щоб збільшити їхні втрати.

….або принаймні деякі росіяни скаржаться на це. Інші скаржаться на українців. Як, наприклад, у цій статті російського командира танка, яку можна знайти тут . Читаючи між рядків, можна зрозуміти, що українці воюють нечесно – взагалі не вступають у танкові бої, а просто тікають. Утікаючи, вони нечесно націлюються на колони постачання, регулярно спричиняючи нестачу боєприпасів чи палива у російських танків. А якщо зіткнення відбуваються, то на відстані 3000–4000 метрів, з якої українці обстрілюють танки росіян за допомогою протитанкових керованих ракет Stugna-P і Javelin. Це нечесно, тому що Javelin-и виробляються в США.

Ще українці б’ють по росіянах з артилерії, що нечесно, оскільки українські коригувальники використовують автоматичну натівську тактичну систему керування (ATMS) «Кропива», до якої входять лазерні далекоміри, які надають GPS-координати (чуєте, чуєте… хіба не було такого, що хтось хвалився, ніби GPS сигнали в Україні радикально заглушено?). Координати «автоматично» передаються артилерійським підрозділам. І, уявіть собі, ці хитрющі українці «влаштовують засідки» та «саботують» колони [росіян – перекл.], і завжди спочатку націлюються на медичний супровід, щоб не можна було евакуювати поранених… це означає, що саме українська нечесність є причиною величезних втрат російської армії, а не оті всі масовані атаки за будь-яку ціну. Ці українці поголовно нечесні і не бажають воювати, як від них чекали… 

Оскільки я відволікаюся на обговорення автоматичних тактичних систем керування АТСК (я знаю: багатьом не подобається, що я «занадто багато говорю про технічний бік справи», але не можу втриматись: у сучасній війні домінують технології), то мушу зазначити, що насправді це “вишєстоящіє органи” мріють про такі системи, і то вже з 1950-х років. Тому що всі генерали — не тільки російські — вже багато років мріють про «битви на пульті керування».

Дивіться, російською (тобто раніше: радянською) проблемою завжди була відсутність передових високих технологій: їхні ранні АТСК — як, наприклад, «Воздух», які координували роботу 2-3 дивізій ППО, ще в 1960-х роках — базувалися на «комп’ютерах» розміром десь як будинок для середньої сім’ї, але були здатні координувати одночасні операції лише проти 41, а потім 82 цілей.

У Сирії ще в 2015 році росіяни багато вихвалялися своїми системами віддаленого наведення «Метроном». Це, зі свого боку, викликало ажіотаж на Заході. Проте вже тоді стало очевидним, що дана система обмежена для використання ПКС і суттєво залежить від ідеального функціонування супутникової системи позиціонування ГЛОНАСС (Глобальна навігаційна супутникова система рф). Більша частина ГЛОНАСС перебувала в аварійному стані навіть у 2015 році, особливо над Сирією. 

Таким чином, війська рф були змушені розгорнути десятки так званих диференціальних станцій (по суті це щогли, які посилюють та коригують сигнал від супутникової навігаційної системи) — і це для поля бою, розміром 60 на 50 кілометрів (північна Латакія і західний Ідліб). Оскільки цього виявилося недостатньо, ПКС завершили вильоти цієї кампанії на основі координат, зібраних засобами розвідки старих літаків, таких як АН-30 Антонов чи сирійських Су-22М-4, оснащених розвідувальними блоками ККР-1, вкрай рідко задіюючи свої передові повітряні/артилерійські пости наведення.

Тому ж не дивно, що приблизно в 2017 році системи «Метроном» визнали «майже марними» для використання і замінили на…. «щось краще».

Що ж то за «щось краще», мені досі не ясно — бо звіти занадто суперечливі. Наприклад, вже у 2014 році всеросійський НДІ «Сигнал» анонсував свій «Капустник/Капустник-Б» (ймовірно в розробці з 1993–1994 років), а нещодавно почалися розмови про системи «Сузір’я». Що і скільки з усього цього було насправді введено на обслуговування російської армії, залишається незрозумілим. 

В одному з моїх попередніх звітів ви зможете знайти відео, яке нібито оприлюднили «вищестоящі органи», де буцімто диспетчери повітряно-артилерійської 150-ї мотострілецької дивізії керують чимось подібним у Маріуполі. Однак це був офіційний реліз, коли ж з передової (та й загалом російського боку фронту) чуємо лише, що координація між сухопутними військами РФ, артилерією та ПКС надзвичайно погана, а передових диспетчерів немає зовсім.

А судячи з карт здається…, що поле бою в Україні приблизно в 10 разів більше, ніж той північний захід Сирії, де росіяни серйозно застрягли ще в 2015–2017 роках. Таким чином, насправді проблема може бути знову та ж сама: «оте цейво» з покриттям ГЛОНАСС.

Географія, хм…. чому вона ще досі має когось обходити — особливо на сучасному полі бою..?

МАРІУПОЛЬ

З суботи, 14 травня, росіяни задіяли значні запаси запальних боєприпасів для ударів по Азовсталі. Там захисники тримаються попри все і насправді їхні втрати з моменту відходу всередину комплексу «відносно легкі» (хоча з моєї точки зору жодна втрата не може бути «легкою»): 15 вбитих за 1,5 місяці. Але за пораненими, кількість яких невпинно зростає, доглядяти стає ще складніше, оскільки росіяни постійно атакують госпіталь. Переговори про можливий вихід українських захисників тривають за значної участі Туреччини (хоч для багатьох це прозвучить дивно, адже Ердоган є одним із найближчих друзів Путіна: як повідомлялося ще в березні, вони по кілька разів на тиждень розмовляли по телефону).

ПІВДЕНЬ

Загалом на лінії фронту останні три дні було «тихо», місцями все обмежувалось нерегулярними обстрілами. В ніч з 14 на 15 травня росіяни били по Широкому на південь від Кривого Рогу з БМ-27. Що дивним мені не здається: 58-у загальновійськову армію рф заблокували на південь від Оріхова та в районі Великої Новосілки, що на схід від Дніпра. На захід від Дніпра основне зосередження 49-ї армії рф знаходиться північіше Херсона, але не може нічого, крім як тримати українців в стані підвищеної бойової готовності. Обом сторонам бракує як військ, так і припасів для «більшого».

Оригінал тут

Переклад: Ярослав Кляшторний, Тетяна Саніна, Антон Шигімага

Редакція: Ростислав Семків

Джерело тут

попередня стаття83 дні і 8 років ми захищаємо право бути
наступна статтяДевід Абрам «Чаклування»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я