Юлія Мостова у статтi “Не зрікаються в любові” вже встигли розібрати на цитати. На неї відрефлексували майже всі без виключення лідери думок соціальних мереж.
Фраза “президент, народжений під сузір”ям “Жадібні Терези” доводить до істерики порохоботів, цих різних нуссів, паничів та ін.. Вони образилися за свого шефа і накинулися з “постами-викриваннями” на автора.
Згадали Юлії Володимирівні і “першого непрохідного”, і “джинсу”, і те що вона “сіє зраду та розчарування в неокріпших розумом рядах вишевати”. Не подобаються такі тексти нашим порохоботам. Впізнають вони себе в них. Знак “Жадібних Терезів” пече каленим залізом у них на лобі. Цікаво і те, що до хору критиків Мостової долучилися відверті ватники.
Вони бачать в словах редактора “Дзеркала тижня” надію багатьох українців на Світанок. Той світанок, який неодмінно настане навіть у цій токсичній атмосфері корупції та авторитаризму. Бо “найтемніше стає перед світанком”.
А ще і вата, і порохоботи бояться тих хто, як і Мостова, хоче “застати той день, коли Україні випаде черговий шанс стати іншою”, тих, хто “хоче у цьому взяти участь і, нарешті, зрадіти тому, що вийшло”. Таких людей в Україні багато і ми нікуди не поїдемо.
Тож хитаємо цей постсовок, бо мусимо встигнути у Майбутнє.
