14 липня, в середу, Апеляційним судом Вінницької області продовжиться розгляд справи Анатолія ГРИШКА.
Нагадаю, що його судять за те, що не дав себе убити в 2017 році. Подробиці справи можна почитати тут – 7 РОКІВ ЗА ТЕ, ЩО НЕ ДАВ СЕБЕ УБИТИ. СПРАВА АНАТОЛІЯ ГРИШКА (https://politcom.org.ua/7-rokiv-za-te-shho-ne-dav-sebe-ubiti-sprava-anatolija-grishka?fbclid=IwAR2m-olcouF5ubt4COAsp4hXuyofHtiKoZDlgRAhQ7STU3KVFjsftHIP5A4) та ЧИ Є В УКРАЇНІ ПРАВОСУДДЯ?
В СЕРЕДУ ЗНОВУ СУДИТИМУТЬ АНАТОЛІЯ ГРИШКА (https://politcom.org.ua/chi-ie-v-ukraini-pravosuddja-v-seredu-znovu-suditimut-anatolija-grishka?fbclid=IwAR0JidwG7Ny6btna48xBowgbnilXAz9pH_ESE5tsV6FhRJOSyHqn3rINKes).
СУТЬ СПРАВИ:
Гришко, будучи сам інвалідом дитинства по зору, захищав своє життя у себе в будинку від п’яного нападника. Захищав не вогнепальною зброєю, а дрючком – першим що потрапило в руку.
Анатолій пройшов усі кола пекла. Історія тягнеться вже 5 років. За цей час він вже відсидів 5 місяців у колонії.
Місцеві суди, що знаходяться під контролем помісних князьків, з якими Гришко постійно веде боротьбу в с. Качанівка, Хмільницького р-ну Вінницької області, тричі виносили йому незаконний обвинувальний вирок, не враховуючи покази свідків, експертизи та здоровий глузд.
У справі Гришка вже було винесено постанову Верховного Суду, щодо неправомірності рішень суду першої інстанції та апеляції. “ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ ГРИШКА А.П. ЗА СТ. 124 КК УКРАЇНИ Є ПЕРЕДЧАСНИМИ, а тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення ПІДЛЯГАЮТЬ СКАСУВАННЮ з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції”.
Але для Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області – Верховний суд не авторитет! Там знову пішли на службовий злочин та винесли чергове обвинувачення щодо Гришка.
Тепер, у середу, 14 липня, справу знову слухатимуть в Апеляційному суді Вінницької області.
ЩО ВАЖЛИВО:
Дякуючи портновському КПК процент виправдувальних вироків в Україні залишається нижчим, ніж у 30-ті роки за часів Сталіна.
Поняття як «необхідна оборона» або «самооборона» залишаються більше теоретичними, та відсутній єдиний підхід у застосуванні його судами. Як правило, якщо у відношенні потерпілого застосовується зброя, обвинувачений визнається винним, хоча іноді покарання пом’якшується або по іншому кваліфікується склад кримінального правопорушення.
У випадку Анатолія Гришка навіть не було вогнепальної чи холодної зброї.
Необережне заподіяння нападнику будь-якої шкоди у стані оборони від його суспільно небезпечного посягання (зокрема, смерті) не є кримінально караним. Кримінальна відповідальність може наставати лише за необережне заподіяння шкоди іншим особам, тобто тим, які не здійснювали посягання.
Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладена в Постанові від 23 травня 2019 року в справі № 640/8290/17, зазначає, що «особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров’я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.
Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки в разі необхідної оборони, але й за перевищення її меж» (Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 травня 2019 року у справі № 640/8290/17. URL:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82034788).
Апеляційний суд повинен з’ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, треба враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини.
При цьому важливо з’ясувати, чи могла особа, яка обороняється, з огляду на об’єктивну обстановку та поведінку нападника усвідомлювати, що посягання припинилося, тобто чи було для такої особи за даних об’єктивних обставин очевидним, що у застосуванні заходів захисту відпала необхідність.
Нагадаю, Анатолій Гришко інвалід зору, який фактично не бачить уночі!
Анатолій не стріляв, а лише захищав своє життя за допомоги дрючка у себе в помешканні, вночі, обороняючись від озвірілого мажора. ЩО ЦЕ Є, ЯКЩО НЕ “НЕОБХІДНА ОБОРОНА”!?
Я також звертаюся до правозахисників, громадських активістів, журналістів, політиків – ПІДТРИМАЙТЕ Анатолія ГРИШКА в залі суду!
Не дайте своєю байдужістю знову засудити невинного!
Зупинимо судове свавілля разом!
Джерело: Ранковий Кулик
