Друг Казка, вільний радикал
Попри певну специфічність притягнутих до відповідальності членів ВО «Тризуб ім.С.Бандери», варто відначити, що ця подія є знаковою. Уже досить давно не притягувалися члени незаконних воєнізованих формувань і не майоріла стаття «Терористичний акт». Спробуємо розібратися, кому вигідна «посадка» членів забутої широким загалом організації, і які це може повести наслідки.
Організація ВО «Тризуб ім.С.Бандери» зявилася в середині 1990-х як бойове крило Конгресу українських націоналістів – політичного рупору ОУН (р), яка переїхала разом зі Славою Стецько на початку 1990-х. Зовнішнім виглядом члени обєднання мало чим відрізнялися від популярних на той час воєнізованих націоналістичних структур типу УНСО (лідери – О.Вітович і Д.Корчинський) чи Варта ДСУ (лідер – Р.Коваль). Діяльність організації полягала у охороні мітингів і акціях прямої дії, що досить часто означало всього лиш зірвати мітинг комуністів. Згодом структура розійшлася у поглядах із КУН, залишивши за собою права на газету «Бандерівець», символіку ОУН (хрест-меч і тризуб у колі), проголосила себе організацією орденського типу, і пішла у вільне плавання.
З часу відколу від КУН і ОУН(р) (близько 1999 року), «Тризуб» став у правих колах синонімом зграї провокаторів. Внутрішня дисципліна, спрощена до зубріння Декалогу українського націоналіста, маршів ОУН і брошурок Василя Романишина ідеологія стали гарною парасолькою для тупого використання членства у іграх тодішньої влади: використовувалися як охорона заводів «буржуазних націоналістів», займалися, за висловом самих тризубівців, «розумовою працею – вправлянням розуму, кому треба».
У 1999 році «Тризуб» підтримав Л.Кучму. Ідеологічно це пояснювалося опозицією як до П.Симоненка, так і до кандидата від КУН – Гетьмана Українського козацтва Івана Біласа. У 2001 році, під час акції «Україна без Кучми» члени «Тризубу» займалися відловом активістів і «розумовою роботою» із соціалістами та комуністами – членами руху «Україна без Кучми». У 2004 році вони входили до «Руху за націю», куди крім «Тризубу» входили такі структури як «Товариство відродження української мови» (із радикальних елементів УКРП С.Хмари), Народний рух України за єдність (Богдан Бойко) та уламок УНА-УНСО, очолюваний Юрієм Тимою. Діяльність полягала у маршах в камуфляжах і роздачею газеток «Клич нації» та «Бандерівець».
У 2006 році під час першого «Майдану-2» (пам’ятаєте, коли О.Мороз став «іудушкою» для помаранчевих) намети «Тризубу» стояли поряд із БЮТ, а члени структури кілька разів робили спроби штурмувати Верховну Раду. Причини наводилися різні – скептики говорили, що робиться підстава проти Ю.Тимошенко, а фанатики доводили, що необхіден штурм. Втім, у 2010 році під час акції проти Чорноморського флоту, одягнуті в камуфляжі та беретики «тризубівці» ходили кроком і знову-таки провокували до штурму. Подейкують, що на цей раз автобуси були привезені з Тернопільщини за кошти БЮТ для силових провокацій.
Які можуть бути причини відкриття справи на членів «Тризубу»?
1. Прощупування радикального націоналістичного середовища. Взявши керівний склад структури, силовики стовідсотково мали доступ до списків членства та фотографій із вишколів. При доведенні складу злочину, «Тризуб» може розглядатися як банальне ОПГ, а усі його члени – як співучасники. Це дало би змогу мати на підписці найбільш буйних, а декого і примусити «стукати».
2. Відкриття простору для ВО «Свобода». Ні для кого не секрет, що на низовому рівні, особливо в областях, екзальтована публіка вірить словам про те, «хто кому більше націоналіст». «Тризуб» мав легітимність критикувати свободу з істинно бандерівського боку. На місцевих виборах-2010, за кілька днів до 31 жовтня члени «Тризубу» розповсюджували спецвипуск «Бандерівця» з критикою О.Тягнибока та звинуваченнями про фінансування ВО «Свобода» Януковичем. За політичними плітками, наклад було профінансовано БЮТ, на чиє електоральне поле заліз Тягнибок.
3. 22 січня 2011 року Юлія Володимирівна оголосила мітинг. «Тризубівці» могли би відігравати на ньому роль або провокаторів, або ж «охорони». У разі спроб ВО «Свобода» зайняти площу, «тризубівці» могли би вдатися до радикальних дій (заява А.Могильова про очікування силового сценарію 22 січня може розглядатися як дотичний аргумент).
4. Спроба знайти ще один важіль впливу на НаУКМА. Як відомо, МОНМіС не хоче підписувати статут університету та затверджувати правила вступу. Активний супротивник Д.Табачника – президент НаУКМА Сергій Квіт у минулому був членом ВО «Тризуб» і мав звання «сотник», а згодом (за чутками) – «почесного полковника».
5. Створення зовнішньополітичного ефекту для торгів із Росією.
6. Репетиція розкруток справ проти активістів громадських організацій і ініціатив, що актуалізуються із прийняттям нових кодексів. Враховуючи стан «Тризубу» останні роки, автор скептично ставиться до наявності приписуваного арсеналу зброї – самогонний цех виглядав би більш правдоподібно.
За усіх випадків у виграші є не влада, не ліві сили, а ВО «Свобода» і «Патріот України», адже знято з перегонів їх хоч і слабкого, але легендарного конкурента.
