Олександр НИКИФОРЧАК
Якщо постаратись, то знайти взаємозв’язки можна всюди: поєднати можна зелене з гарячим, можна трикутне з відважним, можна… Все можна, але часто ці взаємозв’язки та взаємовпливи видаються натягнутими та надуманими, така собі гра слів та понять. Ось і я своїм заголовком до сьогоднішнього блогу можу видатись таким собі “шибко вчьоним”. Ну що ж може поєднати маленького песика, давніх єгиптян-римлян та нас? А от якраз все просто. І цікаво!
Ласкаво прошу в подорож, де нашим гідом (як завжди та незмінно) буде монета, яка розповість: як маленька собачка примусила працювати давніх єгиптян (точніше, як працювати з найбільшою користю), як вона годувала Давній Рим, як вона нас змусила радіти.
Перенесемось в Єгипет. Ні, без допомоги туроператора. В Давній. В уяві. Як би не було дивно, попри тисячолітню історію та таки величезний розвиток своєї цивілізації, давні єгиптяни не знали грошей, вони не мали монет, у своїх розрахунках користувались натуральним обміном, щось типу: бронзовий ніж за три гуски чи намисто за глек зерна. І податки теж сплачували натурою. Лише в період Нового царства було щось таке монетоподібне, мідна спіраль “утен” – розрахунки таки іноді були заскладні та багатоетапні. Тому монет їх я при всьому бажанні показати не зможу.
Монети в них з’явились вже при завойовниках – Птолемеях, соратниках Александра Македонського та їх нащадках. Вони всі мали подібний дизайн, одна з них на фото №1
Але в основі всього отого господарювання лежало сільське господарство: їсти хочуть всі. А щоб господарювалось легше та з більшою віддачею, потрібно було наукове обґрунтування строків та термінів сіяння-жнив, інша агрономія. Цим опікувались Ніл (при розливах удобрював землю) та жерці (у вільний від служіння численним богам час), адже простому єгипетському аграрію календар був не так вже відомий (вірніше “невчьоні” вони були), служителі ж культу вели й астрономічні спостереження.
Вони добре знали, що розливи Нілу траплялись якраз тоді, коли на вранішньому небі після перерви почала (перед самим сходом Сонця – краса та естетика!) сходити яскрава зоря. Зірку цю звали Сіріус (ми звем, як єгиптяни – не знаю), а пломеніти на небі вона починала на початку літа.
Йшли віки, одні обробляли, інші за небом спостерігали, все як завжди. Завоювання Давнього Єгипту воїнами Александра Македонського та потім римлянами мало що змінило.
На початку 2-гого століття нашої ери імператором Давнього Риму, а тому й заразом і Єгипту став Адріан. Він, як і всі розумів значення Єгипту як житниці імперії, вона таки годувала гордих римлян. Монета з фото №2 – наш гід у подорожі без перебільшення) слугує доброю ілюстрацією цьому розумінню та тому, від чого те залежить: на реверсі зображено бога Нілу, від розливів якого залежав урожай. Знали римляни й красиву зірку, поява якої на вранішньому небі й попереджала про наближення паводка, що ніс добрива та вологу. Звали давні римляни цю зірку Маленьким песиком, Канікулою.
Як бачите, все стало на свої місця, маленький песик (Канікула) підказував давнім єгиптянам оптимальні строки землеробства, вони годували Давній Рим, керуючись цими підказками. А радіємо ми тому, що сходив Сіріус (Канікула) на початку літа, звідти й назва пішла цьому періоду, що несе радість (ми ними ж були всі) школярам: час маленької собачки, тобто канікули.
Ось якось так.
Ну що може поєднати маленького песика, давніх єгиптян-римлян та нас? А от якраз все просто. І цікаво! Згодні?
Як не прикро, але наша подорож підійшла до кінця, я змушений бути традиційним: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
