Олександр НИКИФОРЧАК
Податки були (і, мабуть, будуть) в усі часи та за будь-якого державного устрою, в тому чи іншому вигляді. Чи то буде натуральний (зерном, медом та хутрами), чи грошовими одиницями, чи чимсь віртуальним, біткоїнами тими ж, але будуть. І в усі часи ті, що збирають їх, хочуть зібрати найбільше, а от ті, що сплачують, трішки навпаки, а ще краще – зовсім не платити. Як вийти з цієї дилеми?
Важко поєднати такі діаметрально протилежні бажання, але одного разу це вдалось. Майже тисячу років тому. Як розповідає легенда. Та в цю легенду й досі вірять і не сумніваються в її достовірності. Ця легенда закарбована в монеті, нашій сьогоднішній героїні. Навіть не одна, а дві. Навіть не дві, а три. Три легенди – одна монета. Точніше – чотири легенди. Краще самі їх рахуйте.
Слона та красуню з назви блогу одразу видно, а де на монеті дракон? До чого тут податки? Отже, про все по черзі, про чудовий токен міста Ковентрі 1793 року.
Чому я знову про токени мову завів? Насамперед – це красиво, а іноді це Важка радість. Та головне те, що крім свого неповторного шарму, вони можуть дуже багато розповісти цікавого. І дуже часто про досить таки неймовірні речі. Як от наша сьогоднішня монета.
На аверсі токена ми бачимо легенду: COVENTRY HALFPENNY, це місто, де мала обіг монета та слона, який башту тягне, що є гербом даного міста. І тут лише сплелись легенда з легендою. Чому місто так названо існує кілька версій: це і конвент (договір, документ), це і богиня кельтська води Квентина. Але найдостовірніша така легенда – жив тут колись такий собі Кафе, а межу свого обійстя відмітив деревом, тому Cafe-n-treeo по-давньому. Просто, тому достовірно, вважаю.
Чому слон на гербі міста – відверто кажучи достеменно не відомо. Чи то в силу того, що він символізує стабільність, довголіття та міць місту, башту замку якого він навантажив на себе. Чи ще через одну легенду, яка стверджує, що слон, захищаючи своє маля вбив дракона. Сталось це ніби біля якогось дерева, в околицях Ковентрі. Чому б сюди слон забрід? Ще й з малям?
А дракон таки був тут. Принаймні в легенді. Стверджують, що саме в околицях міста Ковентрі святий Георгій Переможець і вбив Змія (дракона). З допомогою слона, хоч найпоширеніше зображення цього подвигу святого – Георгій на коні зі списом, але чи це той самий слон, чи ще який заблукав – теж невідомо.
А реверс зображає сценку з легенди, де оголена красуня катається на коні. Легенда PRO BONO PUBLICO – Для Загального Блага, хоча й є досить поширеною на токенах, адже й карбували їх для суспільної користі, в нашому випадку ще більш доречна. Справа в тому, що вершниця ця – не розпусниця і в такому вигляді мандрує не заради адреналіну. Якраз навпаки. Обставини змусили: для неї, високородної графині, це був таки подвиг, але призом за нього було зменшення непомірного тягаря податків для її підданих. Чоловік пообіцяв їх знизити, якщо його високоморальна дружина здійснить таку аморальну прогулянку конем. Гадав – не зможе. Змогла. Вона переборола себе – податки знизили. Вона – леді Ґодіва. Сталось це 10 липня 1040 року.
Сталось чи ні, а жителі Ковентрі й досі влаштовують на її честь щорічний фестиваль, ще з 1678 року. Ще додам, що леді Ґодіва та її чоловік ерл (граф) Леофрік – реальні історичні особистості. І податки дійсно в Ковентрі скасували як свідчать історичні хроніки, але не 1040, а 1057 року.
А ще – леді Ґодіва народилась 980 року, на момент “кінної прогулянки” їй мало б бути … біля 60-ти років!
І її чоловік, граф Леофрік, не був жадібним, навпаки – видатний державний діяч, на власний кошт монастирі будував. Історичні хроніки свідчать.
Найвірогідніше, що церква на свою користь переплела дійсне з язичницькими віруваннями, як от з нашим Купалою. Була богиня давніх англів Года, яку в середині літа вшановували та влаштовували на її честь урочистості, ходи, очолювала ж їх … оголена жриця. Була доброчесна та справедлива дружина ерла Ґодіва. Народилась легенда, яка й досі в пошані у жителів Ковентрі, яка закарбована в нашій сьогоднішній монеті.
Хотілось би запитати: скільки легенд сьогодні нарахували? Скільки їх переплелось в одній монеті? А ще – традиційно: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
